Макроекономіка (2005)
1. Предмет макроекономіки. Специфіка макроекономіки: методологічні та методичні особливості макроекономічного аналізу.
Макроекономічна теорія — найбільш складний і, разом з тим, важливий розділ економічної науки.
Проблеми, що традиційно відносяться до макроекономічних, — це проблема зайнятості; величина виробленого національного доходу; динаміка ділового циклу; природа інфляції; світове господарство; економічне зростання.
Майже з самого свого початку макроекономіка була поділена на дві основні школи економічної думки. Кейнсіанці (та їхні неокейнсіанські спадкоємці) і монетаристи (та неомонетаристи) ведуть безжальну і невтомну битву, яка почалася з давньої полеміки з приводу втручання і невтручання уряду в економічне життя (так звана проблема laissez-faire й інтервенціонізм). Кейнсіанці виходять з того, що ринки недосконалі, а уряди мають перевагу свого розуміння економіки. Монетаристи вважають, що політика і влада бюрократії не дозволяють урядам успішно виправляти не вдачі ринків. Уряди обмежені у своїх впливах на ринкові процеси. Виходячи з таких засад, кожна зі шкіл використовує теорію і дані для підтримки її підходу.
Макроекономіка — це наука, що вивчає функціонування економічної системи в цілому.
На відміну від мікроекономіки, що розглядає головним чином поведінку окремого економічного суб'єкта, у макроекономіці досліджуються результати і наслідки діяльності всіх учасників.
У рамках економічної теорії макроекономіка представляє сукупність агрегованих економічних показників. Але щоб така «сукупність» перетворилася в «систему», необхідно було знайти залежності між цими показниками. Саме таке виявлення залежності між макроекономічними показниками складає предмет макроекономічного аналізу.
В основі макроекономіки лежать мікроекономічні явища та процеси:
– макроекономічні показники — це результат зведення показників економічної діяльності окремих домашніх господарств і фірм;
– макроекономічні закономірності відбивають тенденції масової поведінки на мікрорівні;
– макроекономічні процеси є результатом взаємодії економічних агентів і економічної політики держави.
Рівень розвитку країни значною мірою залежить від її економічної політики, фундаментом якої є макроекономічна теорія.
Економічна політика — це цілеспрямований вплив держави на виробництво, прибутки, зайнятість, інфляцію та інші макроекономічні параметри за допомогою зміни пропозиції грошей, рівня податків і державних витрат.
Мета макроекономічної політики — підтримка повної зайнятості, стабільності цін і ефективного економічного зростання.
Макроекономічні чинники (рівень відсотку, інфляція, безробіття) впливають на рішення домашніх господарств про заощадження, споживання, інвестування, що у свою чергу, визначає розмір і структуру сукупного попиту. Тобто мікро- і макропроцеси взаємозалежні.
На відміну від мікроекономіки макроекономіка використовує агреговані величини:
– валовий внутрішній продукт (ВВП) — а не обсяг випуску окремої фірми; середній рівень цін — а не ціни на конкретні товари;
– ринкова ставка — а не ставка відсотку окремого банку;
– рівень інфляції, зайнятості, безробіття.
Основними макроекономічними показниками є темп зростання реального ВВП, рівень інфляції, рівень безробіття.
Основні відмінності макроекономіки від мікроекономіки:
1. У мікроекономіці: будь-яка точка кривої байдужості характеризує однаковий рівень задоволення. Криві байдужості не можуть перетинатися.
У макроекономіці криві байдужості можуть перетинатися, тому що в макроекономіці можливі різноманітні переходи, пов'язані з перерозподілом прибутків у рамках однієї економічної системи.
2. У мікроекономіці формула носить універсальний характер. У макроекономіці універсальних формул немає — підхід з різноманітних точок зору.
Методологія макроекономіки — сукупність підходів і прийомів пізнання економічних відносин і процесів на рівні економіки в цілому.
Основи сучасної методології макроекономіки були закладені в XIX і початку XX ст., а поглиблені і розвинуті в 1936 р. у знаменитій роботі Дж. М. Кейнса «Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей».
Особливе місце в системі інструментів макроекономічного аналізу займає економічне моделювання.
Макроекономічне моделювання — метод дослідження, при якому у спрощеному вигляді при багатьох допущеннях встановлюють основні залежності між економічними показниками.
Макроекономічні моделі містять екзогенні (зовнішні) змінні — їх значення встановлюються урядом і Національним банком — та ендогенні змінні (внутрішні) — це результат рішення моделі (рис. 1. 1.).
До екзогенних відносять рівень податків, грошової пропозиції тощо. До ендогенних — обсяг виробництва, рівень зайнятості, рівень інфляції, безробіття тощо.
Модель показує, як зміна однієї з екзогенних величин впливає на ендогенні — ті, що об'єднуються в моделі.
У макроекономіці розрізняють позитивну (ex post) і нормативну (ex ante) макроекономіку (рис. 1. 2.).
Позитивна описує реальні економічні явища та їхні взаємозв'язки.
Нормативна — це розробка теорії функціонування і розвитку національного господарства.