Макроекономіка (2005)

Під тіньовою економікою розуміють економічні процеси, які приховуються їх учасниками, не контролюються державою і суспільством, не фіксуються в повному обсязі офіційною державною статистикою.

За деякими даними, до 60 % населення України одержує доходи з тіньового сектору економіки. Без перебільшення можна сказати, що кожний громадянин України приймає участь (регулярно або епізодично) у створенні або розподілі тіньового ВВП. За станом на кінець 2002 р. офіційна оцінка ВВП склала 82,6 % його загального обсягу (табл. 2. 5.).

Експерти Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції відмічають постійне зростання тінізації промислового сектору в 1996-2002 pp. (табл. 2. 6.).

За даними російських експертів, всього в світі в тіньовому секторі створюється як мінімум 8 трлн. дол. За своїм масштабом глобальна тіньова економіка порівнянна з економікою США. У другій половині 90-х років минулого століття в розвинутих країнах тіньова економіка була еквівалентною в середньому 12% ВВП, в країнах з перехідною економікою – 23 %, а в країнах, що розвиваються, – 39 % ВВП.

В цілому в країнах з розвинутою економікою відмічається постійне зростання економічної тіні. Країною з найбільш високою часткою тіньового сектору є Греція (29 % офіційного ВВП). До країн з великою тінню відносяться також Італія (27,8 %), Іспанія (23,4 %) і Бельгія (23,4 %). Середнє положення займають Ірландія, Канада, Франція і Німеччина (14,9 – 16,3 %). Найбільш низькі показники частки тіньового сектору мають Австрія (9,1 %), США (8,9 %) і Швейцарія (8 %). Відмітимо, що навіть у відносно благополучних країнах абсолютний обсяг тіньової економіки складає немало: в США – 700 млрд. дол.; в Італії – 310 млрд. дол.; Великобританії – 190 млрд. дол.

Найбільш швидке зростання тіньового сектору у 80-90-хрр. XX ст. спостерігалося в Греції, Італії, Швеції, Норвегії та Німеччині. Наприклад, обсяг тіньової економіки Німеччини з 1975 по 1997 рр. виріс в п'ять разів – з 60 млрд. дол. до 300 млрд. дол. Причому темпи зростання неофіційного сектору в Німеччині склали 8 % на рік (це значно більше, ніж темпи зростання офіційного ВВП).

Найбільших масштабів досяг тіньовий сектор економіки в країнах, що розвиваються. Наприклад, тіньова економіка в Нігерії оцінювалась у 76 % офіційного ВВП. Значний масштаб тіньового сектору відмічався також у Таїланді (71 %), Єгипті (68 %), Болівії (66 %) і Панамі (62 %). Фактично можна говорити, що в більшості країн Азії, Африки і Латинської Америки, що розвиваються, існує скоріш «паралельна» або «друга» економіка, яка не набагато поступається за масштабом офіційній.

Якщо в країнах Заходу в тіньовому секторі працюють в основному невеликі фірми, то в країнах, що розвиваються, ситуація інша. Повсюдна корупція і вади в законодавстві сприяють тому, що значна частина господарської діяльності виявляється неврахованою офіційною владою.

На пострадянському просторі в першій половині 90-х pp. минулого століття найбільшу вагу тіньовий сектор мав в економіці Грузії (43–51 % офіційного ВВП), Азербайджану (34–41 %) і Росії (27–46 %). Для всіх пострадянських країн характерна тенденція до зростання тіньової економіки, в середньому з 26 % у 1990 до 35% у 1995 рр.

У Східній Європі найбільшого масштабу тіньова економіка набула в балканських країнах – Македонії, Хорватії і Болгарії (біля 40 % ВВП). В Албанії економіка практично повністю функціонує в тіньовій сфері. В цій країні, де середньорічний доход громадянина складає всього 70 дол., тільки за офіційною статистикою на 3,2 млн. населення приходиться 500 тис. автомобілів, причому 60 % з них – «мерседеси». Основна частина цих автомобілів викрадена із західноєвропейських країн.

В Росії, згідно даним Московського інституту соціоекономічних проблем, тіньова економіка у 2001 р. зросла до 46 %.

Тіньова економіка охоплює як тіньову економічну діяльність, пов'язану з виробництвом товарів та послуг, так і незаконний перерозподіл доходів і активів.

Незаконна економічна діяльність (підпільна економіка) включає незаконне виробництво товарів та послуг і незаконний перерозподіл доходів та активів.

Незаконне виробництво – заборонена законом і повністю прихована від усіх форм контролю економічна діяльність, яка включається до меж виробництва в Системі національних рахунків.

Приховане виробництво – діяльність, що дозволена законом і виконується виробниками, які мають на це право, але яка приховується від державних органів з метою ухилення від сплати податків, внесків у соціальні фонди, дотримання правових норм і стандартів.

Неофіційна економіка охоплює всі не декларовані легально дозволені види економічної діяльності зареєстрованих і незареєстрованих економічних суб'єктів, що приховуються, або просто не обліковуються державою.

Фіктивна економіка – це всі заборонені законом види діяльності, не пов'язані з виробництвом товарів і наданням послуг, що призводять тільки до перерозподілу фінансових і матеріальних активів через фінансові махінації, фіктивні договори тощо, або економіка «приписок», спекулятивних угод, хабарництва, шахрайства – все, що пов'язане з незаконним отриманням та передачею грошей. Така діяльність не змінює загальної величини ВВП, бо не створює додаткову вартість, але суттєво може змінити внутрішню структуру перерозподілу доходів. Фактично неможливо чітко розмежувати фіктивну та кримінальну діяльність, тому що перша в частині незаконних видів також підпадає під дію Карного кодексу. Вищесказане можна представити у вигляді схеми (рис. 2. 1.).

Тіньова економіка приводить до того, що темпи інфляції можуть бути занижені, як це відбувається в Україні. Можливі помилки і в політиці зайнятості. Працюючі в тіньовій економіці можуть бути враховані як безробітні. Недооцінка параметрів тіні може також призвести до перекручування платіжного балансу і завищення показників податкового тиску, доходів населення і державних витрат. Якщо темпи зростання тіньових доходів випереджують темпи зростання офіційного ВВП, уряд може недооцінити реальні потреби економіки в грошах.

Тінь здатна значно деформувати структуру економіки. Вона викликає зростання інвестиційних ризиків, зниження інвестиційної активності, зменшення попиту на інвестиційні ресурси. Тіньова діяльність обмежує можливості залучення підприємцями інвестиційних ресурсів, особливо іноземних. Розширення тіньового сектору стимулює зростання спекулятивних фінансових і торгово-посередницьких угод на шкоду розвитку реального виробництва.

Тінізація економіки загрожує також деформацією структури споживання в бік паразитичного характеру споживання. Стимул до розвитку одержують ті сектори, які обслуговують осіб, що мають понад доходи. В суспільстві встановлюється високий попит на предмети розкоші. Імпульс до розвитку одержують і специфічні види діяльності, що задовольняють в основному деструктивні потреби, — наркобізнес, проституція, нелегальний гральний бізнес.

Між тим, тіньова економіка приносить суспільству і безсумнівні блага.

По-перше, наслідки спаду в офіційній економіці нерідко перекриваються піднесенням в тіньовому секторі. Так було в Україні в 1991–1997 рр. Тіньова економіка, по суті, допомогла країні пережити глибоку економічну кризу. Ціною допомоги став надвисокий рівень корупції і перебудова структури економіки на користь секторів, що знаходяться в тіні або обслуговують тіньову економіку. Зростання тіньового сектору характеризується приховуванням джерел інвестицій. Таким чином, українські інвестори в кризовий період страхують інвестиційні ризики. Також слід відмітити, що в тіні прискорюється процес концентрації капіталу, який є таким важливим для країн з перехідною економікою. Крім того, ті, хто одержує нелегальні доходи, витрачаючи гроші переважно в легальній економіці, створюють попит на легально вироблені товари і послуги. Отже, тінь стимулює зростання доходів і податкових платежів у суміжних з тіньовими галузях. Тіньова діяльність через використання легальних благ стимулює легальний бізнес, збільшуючи тим самим зростання ВВП.