Макроекономіка (2005)

І. Бланком — автором відомої книги «Інвестиційний менеджмент» — було відмічено: «Характеризуючи економічну сутність інвестицій, слід зауважити, що в сучасній літературі цей термін іноді трактується помилково або дуже вузько. Найтиповіша помилка в тому, що під інвестиціями розуміється будь-яке вкладення коштів, яке не призводить ані до зростання капіталу, ані до одержання прибутку. До них часто відносять так звані споживчі інвестиції (купівля телевізорів, автомобілів, квартир, дач тощо), які за своїм економічним змістом до інвестицій не належать». Відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 p.: «Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект».

В макроекономіці інвестиції (нім. Investition, від лат. investio — одягаю) є частиною сукупних витрат, що складається з витрат на нові засоби виробництва, інвестиції в нове житло і приросту товарних запасів. Тобто, інвестиції — це частина ВВП, не спожита в поточний період, і що забезпечує приріст капіталу в економіці (табл. 5. 1.).

Розрізняють наступні види інвестицій: державні, створені із коштів державного бюджету, державних фінансових джерел; приватні, створені із коштів підприємств, організацій, громадян, включаючи як особисті, так і залучені кошти; реальні — будь-які витрати на створення або відновлення капіталу; прямі — ті, які вкладені безпосередньо у виробництво окремого виду продукції, (5. 2.); фінансові (портфельні), що вкладаються в акції, та інші цінні папери.

Розрізняють також інвестиції валові та чисті.

Валові (брутто) інвестиції (Іб) — це загальний обсяг інвестицій за певний період незалежно від джерел фінансування.

Чисті (нетто) інвестиції (Ін) — це сума валових інвестицій без суми амортизаційних відрахувань у певному періоді.

Іб - Ат = Ін

Динаміка чистих інвестицій характеризує економічний розвиток підприємства, галузі, держави. Якщо сума чистих інвестицій від'ємна, тобто обсяг валових інвестицій менший, ніж сума амортизаційних відрахувань, це свідчить про зменшення випуску продукції. Якщо сума чистих інвестицій дорівнює нулю, це означає відсутність економічного зростання, а якщо сума валових інвестицій перевищує суму амортизаційних відрахувань, то це означає, що економіка розвивається.

Під інвестиційним попитом розуміють попит підприємців на блага для відновлення зношеного капіталу і збільшення реального капіталу.

Попит на інвестиції — наймінливіша частина сукупного попиту на блага. Інвестиції сильніше за все реагують на зміну економічної кон'юнктури. З іншого боку, саме зміна обсягу інвестицій частіше за все є причиною кон'юнктурних коливань.

Специфіка впливу інвестицій на економічну кон'юнктуру полягає в тому, що в момент їх здійснення зростає попит на блага, а пропозиція благ зросте лише через якийсь час, коли в дію вступлять нові виробничі потужності.

В залежності від того, які фактори визначають обсяг попиту на інвестиції, останні діляться на індуційовані та автономні.

Інвестиції називаються індуційованими, якщо причиною їх здійснення є стійке зростання попиту на блага.

Щоб визначити обсяг інвестицій на розширення виробничої бази, що забезпечить задоволення попиту, який зріс, необхідно знати прирісну капіталоємність продукції — коефіцієнт, який показує, скільки одиниць додаткового капіталу необхідно для виробництва додаткової одиниці продукції. Коефіцієнт прирістної капіталоємності продукції ще називають акселератором.

При заданій прирісній капіталоємності продукції для збільшення виробництва необхідні індуційовані інвестиції.

Таким чином, індуційовані інвестиції є функцією від приросту національного доходу.

При рівномірному збільшенні національного доходу обсяг індуційованих інвестицій постійний. Якщо доход зростає зі змінною швидкістю, то обсяг індуційованих інвестицій коливається. У випадку скорочення національного доходу індуційовані інвестиції стають від'ємними. Часто підприємцям вигідно робити інвестиції і при постійному національному доході, тобто при заданому сукупному попиті на блага. Це передусім інвестиції в нову

техніку і підвищення якості продукції. Такі інвестиції частіше за все самі стають причиною зростання національного доходу, але їх здійснення не є наслідком зростання національного доходу, і тому вони називаються автономними.