Макроекономіка (2005)

Сектор фірм може збільшити свої чисті інвестиції тільки за рахунок заощадження домашніх господарств. Тому важливу роль в інвестиційній політиці відіграють заощадження.

Певна частина коштів по каналу «заощадження» використовується для поповнення запасу грошей, решта трансформується в інвестиції. Заощадження домогосподарств є єдиним джерелом чистих інвестицій у закритій економічній системі.

Рівновага в закритій економіці має характеризуватися макроекономічною тотожністю: Y= С + І + G, або = Y- С - G. Права частина (Y - С - G) — це та частина виробленої продукції, яка залишається після задоволення попиту домашніх господарств і держави, тобто заощадження. Ті заощадження населення, що надійшли на грошовий ринок і не мобілізовані урядом для своїх потреб та не осіли в грошових запасах, мають бути позичені сектором «фірми» для інвестування. Можна записати: 1 = S.

Якщо формування заощаджень уповільнюється або зовсім зупиняється, починаються скорочення інвестицій та «проїдання» раніше нагромадженого капіталу. Така ситуація виникає в умовах тривалої інфляції.

Зростання обсягу заощаджень створює верхню межу нарощування інвестицій у секторі «фірми». При цьому зростання обсягу інвестицій не досягає цієї верхньої межі. Частину коштів мобілізує уряд для державних закупівель. Тільки скорочення бюджетного дефіциту дає можливість максимально наблизити фактичний обсяг інвестицій до його верхньої межі, навіть перевищити.

Грошовий ринок покликаний створити домашнім господарствам ефективний механізм повної трансформації заощаджень в інвестиції.

Монетаристи вважають, що грошовий ринок має механізм, який одночасно впливає на підприємців (фірми) та на домогосподарства (фізичних осіб), стимулюючи перших і других інвестувати та заощаджувати рівновеликі маси грошових коштів. Таким механізмом є динаміка відсоткової ставки як плати за використання грошових заощаджень (рис. 5. 6.).

Зміна відсоткової ставки одночасно впливає як на заощадження (пропозицію), так і на інвестиції (попит), тільки в протилежних напрямках. Якщо ставка відсотку зростає, посилюється стимулювання заощаджень та розміщення їх на ринку, тому що на кожну заощаджену грошову одиницю власник одержить додатковий доход. Одночасно послаблюється стимулювання до інвестицій, бо зростуть витрати на кожну одиницю інвестицій.

Кейнсіанці заперечують можливість автоматичного вирівнювання заощаджень та інвестицій на тій підставі, що не тільки відсоткова ставка впливає на їх рух, а й сама ставка відсотку змінюється під впливом не лише попиту на інвестиції та пропозиції заощаджень.

Рішення про інвестиції і про заощадження приймають різні економічні суб'єкти, які керуються різними цілями і міркуваннями.

Кейнсіанці вважають, що джерелом інвестиційних ресурсів також можуть бути гроші «поточної каси» населення, позички кредитних установ, нагромадження самих фірм і ресурси уряду.