Макроекономіка (2005)

Будь-яка національна економіка є складовою частиною світового господарства (табл. 14. 1.) і її ефективність залежить не лише від результатів внутрішньої діяльності, а й від участі в міжнародних економічних відносинах (МЕВ).

Об'єктом МЕВ є світове господарство як сукупність національних господарств і їх економічних відносин між собою.

Суб'єкти МЕВ — це їх учасники, здатні відносно незалежно і активно діяти з метою реалізації своїх економічних інтересів. Такими є: фізичні особи, юридичні особи, держави, міжнародні організації.

Специфічними суб'єктами МЕВ виступають міжнародні підприємства — багатонаціональні корпорації (міжнародні по капіталу та управлінню і міжнародні по сфері діяльності), транснаціональні корпорації (національні по капіталу та управлінню і міжнародні по сфері діяльності).

Держави беруть участь у міжнародних відносинах як безпосередньо, так і через регулювання діяльності інших суб'єктів. Наділена суверенністю держава або забезпечує можливість реалізації переваг від активної участі в міжнародному поділі праці, проводячи активну ліберальну зовнішньоекономічну політику, або звужує діапазон ефективного функціонування національної економіки, проводячи політику протекціонізму.

Україна, як самостійний суб'єкт МЕВ, виступає з 1991 p., після проголошення і юридичного та політичного закріплення державного суверенітету. Це положення розкрито у Законі України про зовнішньоекономічну діяльність, у якому також закріплені інші важливі положення стосовно суб'єктності МЕВ. Зокрема, принципове значення має рівне право фізичних осіб (поряд з іншими суб'єктами) здійснювати зовнішньоекономічну діяльність всіх видів.

Міжнародні організації беруть участь у МЕВ в залежності від мети створення, завдань і напрямків діяльності.

Основними формами МЕВ є: міжнародна торгівля, міжнародний рух капіталу та міжнародна міграція робочої сили. Форми сучасних МЕВ реалізуються в умовах становлення та розвитку світової валютної системи, яка сприяє більш вільному обігу валют і забезпечує систему міжнародних розрахунків.

Міжнародна торгівля являє собою обмін товарами та послугами між державно оформленими національними господарствами.

Міжнародний рух капіталу — це його переміщення між країнами світу у пошуках більш вигідної сфери застосування (рис. 14. 1.).

Міжнародна міграція робочої сили - переміщення працездатного населення з країни в країну, викликане причинами переважно економічного характеру (рис. 14. 2.).

Міжнародні економічні відносини здійснюються і розвиваються на різних рівнях:

– контактів (найпростіших економічних зв'язків, які мають епізодичний характер і регулюються, переважно, одиничними Угодами);

– взаємодії (стійких економічних зв'язків на основі міжнародних угод і домовленостей, укладених на тривалий час);

– співробітництва (міцних економічних зв'язків на основі спільних, попередньо вироблених і. узгоджених намірів, закріплених довгостроковими угодами і домовленостями);

– інтеграції, коли інтернаціоналізація господарського життя проявляється у переплетінні національних господарств двох або декількох країн і проведені ними узгодженої торговельно-економічної політики.

Таким чином, міжнародні економічні відносини являють собою систему економічних зв'язків різного рівня, що вийшли за межі національних господарств і здійснюються у різних формах між фізичними особами, юридичними особами, державними і міжнародними організаціями.

Сучасним МЕВ притаманні такі істотні особливості:

– всеохоплююча суб'єктність, активна участь і міжнародна взаємодія фізичних та юридичних осіб, різних типів об'єднань, держав і міжнародних організацій;

– взаємозв'язок форм — міжнародної торгівлі, міжнародного руху капіталу і робочої сили. Форми сучасних МЕВ реалізуються в умовах становлення та розвитку світової валютної системи, яка сприяє вільнішому обігу валют і забезпечує систему міжнародних розрахунків;

– різний рівень глибини: від простого міжгалузевого поділу праці до транснаціоналізації, від одиничних економічних контактів між країнами до їх економічної інтеграції.

Отже йдеться про структуровану систему міжнародних економічних відносин.

Сучасні МЕВ розвиваються у відповідності з певними принципами. Найбільш важливими загальними принципами міжнародних економічних відносин є:

– еволюційний розвиток у відповідності з об'єктивними економічними законами;

– системність;

– еквівалентність обміну.

Крім того, на національному рівні, на двох і багатосторонній основі, міжнародними організаціями або в рамках міжнародних інтеграційних угруповань виявляються і погоджуються принципи МЕВ, що мають специфічний характер як по суті, так і по сфері розповсюдження і застосування.

Універсальний характер мають принципи (основи) міжнародних економічних відносин Організації Об'єднаних Націй (ООН):

1) суверенітет;

2) територіальна цілісність і політична незалежність держав;

3) суверенна рівність всіх держав;

4) ненапад і невтручання;

5) взаємна і справедлива вигода;

6) мирне врегулювання суперечок;

7) рівноправ'я і самовизначення народів;

8) усунення несправедливості, що виникла внаслідок застосування сили і позбавляє націю можливостей для її нормального розвитку;

9) добросовісне виконання міжнародних зобов'язань;

10) поважання прав людини і основних свобод;

11) відсутність прагнення і гегемонії до сфер впливу;

12) сприяння міжнародній соціальній справедливості;

13) міжнародне співробітництво з метою розвитку;

14) вільний доступ до моря і від нього для не морських країн.

Україна проголосила, юридично закріпила та додержується наступних основних принципів у міжнародних економічних відносинах:

– суверенітету народу України;

– свободи зовнішньоекономічного підприємництва;

– юридичної рівності і недискримінації;

– верховенства закону;

– рівного захисту інтересів українських та іноземних суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності як в Україні, так і за її межами;

– еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.