Макроекономіка (2005)

Під економічним зростанням національного господарства розуміється такий його розвиток, при якому збільшується реальний національний доход.

Економічне зростання — основний показник розвитку і добробуту будь-якої країни — є однією з головних макроекономічних цілей, досягнення якої обумовлено необхідністю випереджаючого зростання національного доходу порівняно з ростом чисельності населення для підвищення рівня життя в країні.

Слід пам'ятати, що економічне зростання не тотожне економічному розвитку. Зростання є складовою економічного розвитку, яке представляє собою процес, що включає періоди зростання і спаду. Економічне зростання — це позитивна складова економічної динаміки.

Первинні причини поступального розвитку економіки криються в складних і суперечливих зв'язках між суспільним виробництвом і результатом його призначення — задовольняти потреби людини.

Задоволена потреба і поява нових диктує необхідність повторення виробництва, нарощування й удосконалювання його для насичення нових потреб. Зростаючі потреби суспільства викликають до життя «засоби виробництва», що здатні задовольняти ці потреби.

Три найбільших відкриття —- уміння добути вогонь, винахід колеса і машини — стали тими передумовами, що кожного разу виводили людство на нові рубежі розвитку, вимірювані як «епоха».

Економічне зростання має більше значення, ніж стабільність. Це можна пояснити тим, що саме за допомогою таких процесів Економічне зростання має більше значення, ніж стабільність. Це можна пояснити тим, що саме за допомогою таких процесів з'являється велика можливість для рішення соціально-економічних проблем як у межах держави, так і на міжнародному рівні, підвищується матеріальне благополуччя і рівень життя населення.

Життя, як стверджували ще мислителі стародавності, є рух. І, подібно живій природі, економічне життя суспільства також знаходиться в постійному русі, що виявляється в безлічі поступових кількісних і якісних змін. Ці зміни стосуються не тільки продуктивних сил і виробничих відносин, але і зростаючої продуктивності праці, здатності її створювати все більшу кількість благ, корисних суспільству і людині. Економічне зростання означає поступальний рух економіки, її прогрес і розвиток.

Глибинні причини поступального розвитку економіки криються в складних і суперечливих зв'язках між суспільним виробництвом і кінцевим його призначенням — задовольняти потреби людини, служити споживанню. Самі економічні потреби людини породжуються виробництвом. Створюючи новий продукт і збуджуючи потребу в ньому, виробництво формує умови задоволення цих потреб.

Потреби суспільства ростуть і змінюються в якісному відношенні. Вони ростуть насамперед тому, що росте чисельність населення. Дійсно, чисельність населення Землі від однієї епохи до іншої збільшується чи ледве не в «геометричній прогресії». Так, якщо в V—XV ст., що відносяться до аграрної епохи, середньорічні темпи приросту населення складали 0,1 %, то розвинута аграрна епоха (XV—XVII ст.) дає середньорічні темпи приросту населення вже 0,2 %, відповідно «торговий капіталізм» (XVIII ст.) і «промисловий капіталізм» (XIX ст.) характеризуються показниками в 0,4 % і 0,9 %.

У наш час, завдяки успіхам медицини й охорони здоров'я, що перемогли багато тяжких хвороб, у багатьох країнах росте середня тривалість життя і зберігається високий рівень народжуваності (насамперед, це характерно для країн Азії й Африки). Внаслідок цього чисельність населення Землі збільшується з кожним роком: тільки за останні 40 років чисельність населення збільшилася в два рази. За останнє десятиліття щорічний приріст склав близько 75 млн. чоловік. Це дорівнює чисельності жителів Німеччини, що рівнозначно щорічній появі на карті світу нової великої держави.

Одночасно ростуть і стають більш різноманітними потреби людей. Для сучасної людини вже недостатньо тільки їсти, пити, вдягатися, мати житло, хоча і самі вимоги до таких благ зростають; сьогодні людина в розвинутих країнах має потребу в сучасних засобах пересування, спілкування, послугах по підтримці і зміцненню здоров'я, освіті і професійній підготовці, у повноцінному і змістовному відпочинку і т. д. Ці об'єктивні процеси, що протікають у житті суспільства, наука поєднує в «закон зростання потреб».

Оскільки чисельність людей збільшується, а потреби їх зростають, економіка повинна забезпечувати безупинний приріст благ, необхідних для задоволення цих потреб. Історія свідчить, що життєздатність економічної системи визначається тим, наскільки вона може вирішити цю задачу.

Економічне зростання у масштабі всього суспільного виробництва представлене збільшенням річного обсягу виробництва товарів і послуг. Тому показником, за допомогою якого виміряється економічне зростання, звичайно виступає валовий національний продукт (ВНП) (рис. 15. 1.).

За останні 100 років реальний ВВП на планеті зростав щороку в середньому на 3,2 %, що забезпечувало кожні 22 роки подвоєння народного багатства. У розрахунку на душу населення ВВП зростав щороку на 1,8 % або подвоювався кожні 39 років.

При наявному в Україні ВВП на душу населення у 800 дол. США та середньосвітовому у 4000 дол. США, за оцінками вітчизняних вчених, Україна досягне середньосвітового рівня розвитку за умови шестипроцентних темпів зростання (критичний рівень ) приблизно через 38 років. Відомо, що США знадобилося 47 років, щоб подвоїти ВВП на душу населення, Японії — 33, Індонезії— 17, Південній Кореї— 10 років.

Розглянуті показники звичайно використовуються для характеристики рівня життя і динаміки добробуту населення тієї чи іншої країни. При цьому варто мати на увазі деяку умовність цих показників як індикаторів рівня життя, їх усередненість. Адже між виробництвом кінцевих благ і їхнім споживанням, а саме останнє характеризує рівень життя, лежить область їхнього розподілу. От чому економісти нерідко звертаються до порівняння ВНП із великим пирогом, призначеним для споживання. І чим більше «пиріг», тим більше й апетитніше повинна бути його частина, що приходиться в середньому на кожного жителя країни.