Економічна теорія (2003)

З моменту виникнення людина, щоб вижити, активно діяла, пристосовуючи навколишнє середовище до своїх вимог і потреб. Вона не одержувала все, що їй необхідно в готовому вигляді. Речі, що її оточували, треба було перетворювати, щоб одержати бажане в необхідній кількості, у тім місці, де вона жила, і в зручний час. Інакше кажучи, щоб досягти життєво важливих цілей, потрібно було в середовищі проживання (ойкос) діяти у визначеному порядку (номос). Такий вид людської діяльності і назвали економікою. Природно, для того, щоб така діяльність стала успішною, необхідні певні уміння, знання про те, як слід діяти. Знання накопичувалися поступово, у міру придбання досвіду, і спочатку являли собою певні інтуїтивні уявлення, деякі узагальнення поверхневих спостережень, закріплені в звичаях, традиціях, найдавніших писемних пам'ятках. Ось тут і виявляються перші сліди економічної думки, що відбила не тільки розуміння сформованого порядку речей, але і деяку оцінку явищ, та подій, що відбуваються.

Економічна думка в Стародавньому світі.

Філософи Стародавньої Греції — Платон, Аристотель та інші досліджували окремі проблеми економічної теорії (вартість, ціна, гроші, податки тощо), висловили ряд оригінальних ідей щодо сутності економічного порядку. Вони роздумували про ідеальний суспільний устрій і дискутували проблему: чи повинен суспільний устрій базуватися на індивідуальному інтересі особистості чи на пріоритеті суспільного інтересу, що підкоряє особистість державним потребам. Не обминули вони увагою і проблему обміну як форми економічного зв'язку між людьми.

Роздуми античних філософів успадковують середньовічні схоласти, що у формі церковних догматів формулюють уявлення про справедливий устрій суспільства і місце в ньому різних соціальних спільнот, про роль праці як божественного приречення і кари за гріхи, про допустимість і межі товарно-грошових відносин. Особливістю їхніх економічних поглядів став розгляд проблем господарської практики.

Встановлення економічної системи, що ґрунтується на більш складних, ринкових формах зв'язку, породило насущну потребу в усвідомленні основних принципів механізму її функціонування і виділенні економічних учень у самостійну сферу, галузь знань, що відокремилася від більш загальних уявлень про суспільний розвиток: філософії, релігії. Виникають перші економічні школи, що намагаються шукати вирішення економічних проблем в самій економіці, а не за її межами. Такий підхід дозволив порушити питання про пошуки закономірностей розвитку системи.

Меракантилізм.

Першою школою, що намагалася побудувати теорію суспільної системи, яка ґрунтується винятково на економіці, стали меркантилісти. Метою суспільної системи вони вважали збагачення держави і населення. А оскільки найбільш очевидним втіленням багатства були гроші, виражені в благородних металах, основна задача вбачалася в забезпеченні суспільства якомога більшою кількістю золота і срібла. Це досягалося лише в тому разі, коли державна влада активно сприяла реалізації поставленої мети, всебічно регламентуючи економічне життя: протигуючи національній промисловості і торгівлі, забезпечуючи їм вигідні умови наймання робочої сили й експорту, відгороджуючи від конкурентів з інших країн. Інакше кажучи, держава в сфері економіки повинна проводити активну політику. Не випадково меркантилісти (Антуан де Монкретьєн) дали нову назву науці про способи збільшення суспільного багатства — політична економія.