Економічна теорія (2003)

Як відомо, одна з найважливіших функцій ринкового механізму — передача інформації про альтернативні витрати виробництва товарів та послуг. Ринок робить це за допомогою цін. Рівноважна ціна, що установилася на рівні збалансованості попиту та пропозиції, відбиває рівень альтернативних можливостей учасників обміну, у противному випадку вони використовують свої ресурси в іншому місці. Можуть, проте, виникати ситуації, коли витрати чи вигоди від виробництва і споживання не дістають повного відображення в цінах, а створюють певні побічні ефекти, які впливають на третю сторону, що не бере участі в обміні. Такі впливи називаються зовнішніми ефектами.

Зовнішні витрати.

Класичний приклад зовнішнього ефекту — екологічне забруднення.

Зовнішні вигоди: Припустимо, металургійний завод, що спалює кокс у доменних печах, витрачає на виробництво 1 т сталі 100 дол. США. Ці витрати складаються з витрат на паливо, устаткування, виплати заробітної платні, погашення відсотків за кредитом тощо. Це — внутрішні витрати підприємства і вони відображаються в піні як альтернативні можливості, прогаяні при використанні цих ресурсів в іншому виробництві. Ринкова ціна має відбити принаймні ці внутрішні витрати, тобто бути не меншою за 100 дол. США за 1 т. Проте справжні витрати виробництва сталі цим не вичерпуються. її виробництво пов'язане з викидом у навколишню атмосферу значної кількості сажі, сірчистих газів та інших шкідливих продуктів. Ці ефекти будуть зовнішніми витратами виробництва сталі, оскільки впливають на людей, що не виступають ні її продавцями чи покупцями, ні учасниками процесу її виплавки. Зовнішні витрати складатимуть частину альтернативних витрат, оскільки відбивають збиток, заподіяний забрудненням: загибель дерев, руйнування будинків і пам'ятників, захворювання людей, що не працюють на цьому підприємстві. Проте ці витрати не відбиваються в ціні продукції, що залишається на рівні внутрішніх витрат. По суті така ціна несе перекручену інформацію, оскільки дає змогу вважати, що виробництво 1 т сталі обходиться дешевше, ніж це є насправді. У свою чергу це спричиняє ослаблення стимулів у пошуках дешевших замінників сталі, залучення у виробництво сталевого брухту, застосування металозберігаючих технологій.

Поряд із зовнішніми витратами можуть виникати й зовнішні вигоди для третьої сторони. Власник пасіки надає побічну послугу власнику сусіднього фруктового саду, оскільки бджоли запилюють дерева і тим самим збільшують врожай фруктів. Вищий рівень освіти в країні не тільки приносить користь тим, хто її безпосередньо здобуває, а й дає побічні позитивні ефекти: зниження рівня злочинності, зниження безробіття, а отже, витрат на програми підтримки зайнятості. Ринкові ціни, як правило, не відбивають ці побічні ефекти та не враховують повні альтернативні витрати на виробництво меду й одержання освіти.

Певні кроки в урахуванні зовнішніх ефектів можна зробити й у межах ринкових структур, що ґрунтуються на приватній ініціативі. Власники можуть укласти між собою контракти, розподіляючи вигоди і втрати від таких ефектів. Так, пасічник та власник фруктового саду можуть домовитися про те, що перший за деяку плату або за знижку в ціні на фрукти відкриватиме вулики в період цвітіння.

У більшості випадків зовнішні ефекти ледве відчутні на рівні приватної ініціативи й потрібно коригування з боку державних і суспільних структур. Так, у випадку із забрудненням довкілля державні органи можуть під загрозою штрафів зажадати установити газо- та пиловловлювачі. Можна також спеціально оподаткувати виробництво, зробивши так, щоб вартість продукції дорівнювала повним альтернативним витратам, а здобуті суми використовувати для компенсації наслідків забруднення.

Суспільний сектор та його інститути виконують функцію виміру зовнішніх ефектів і перерозподілу доходів, яку не реалізує традиційний ринковий механізм.

Друга причина активної участі суспільних структур в економічному житті — існування товарів та послуг колективного користування чи так званих суспільних товарів. Особливість таких благ — їх невиключеність зі споживання і відносно рівномірне споживання всіма членами суспільства чи колективу без додаткових витрат. Прикладом такого типу блага може бути світло маяка, яким користуються усі без винятку кораблі, що входять у гавань. Неможливо відсторонити кого-небудь від користування такою послугою на тій, наприклад, підставі, що він за неї не заплатив. Поява кожного корабля не вимагає додаткових витрат для виконання маяком своїх функцій. Послуги маяка тому не можуть виступати на ринку як звичайний товар, ціна якого складається на основі попиту та пропозиції. Тими ж самими особливостями відзначаються послуги національної оборони, охорони суспільного порядку, державного управління та ін. Витрати на усі види діяльності такого роду покликана відшкодовувати держава, спрямовуючи сюди через бюджет необхідні ресурси. Громадяни ж повинні платити за них також, вносячи свої платежі до бюджету у вигляді податків.

Поряд із суто суспільними товарами можуть існувати змішані товари, особливість яких — часткова невиключеність зі споживання. Послугами національного парку люди можуть скористатися індивідуально, купити квиток і насолоджуватися красою природи та чистим повітрям. Але ті, хто живе поблизу, можуть користуватися цими благами безкоштовно, оскільки виключити їх з використання неможливо, як неможливо відсторонити їх від вигод розвиненішої інфраструктури району (зручні дороги, велика кількість транспорту, розвинена система обслуговування). Те ж саме можна сказати про послуги пошти, вільні радіопередачі й телебачення. Такі послуги можуть надавати підприємства приватного сектора, але вони також виступають продукцією суспільного сектора економіки, оскільки невиключеність зі споживання робить їх доступними незалежно від оплати, що неприйнятно для фірм, мета яких — максимізація прибутку.