Економічна теорія (2003)
24.3. Структура ВНП. ВНП та інші показники економічного розвитку
Існує декілька методів. Розглянемо їх на прикладі окремого товару, скажімо, автомобіля. В принципі його вартість дорівнює тій сумі, яку сплачує за нього покупець. Однак цю ж суму можна отримати, якщо розглядати вартість автомобіля з точки зору її формування, тобто як суму доданої вартості на кожній зі стадій його створення. Отже, для виготівника автомобіля сума, яку він отримує від його продажу, розподіляється так: одну її частину складають його витрати, які йдуть на виплати власникам ресурсів, наданих виробнику автомобіля на його створення, а друга частина відповідно утворить його дохід або збиток.
Суми, виплачені власникам ресурсів (сировини, матеріалів, робочої сили), утворять їх власні доходи у вигляді1' заробітної плати, прибутку, ренти, відсотка і т.ін. Зрештою вартість автомобіля складається із суми величин доходів всіх, хто пов'язаний з його створенням. Таким чином, вартість будь-якого товару можна розглядати, з одного боку, як величину витрат на його придбання, а з іншого боку, як суму доходів, пов'язаних з його створенням. Якщо ж додати всі витрати на придбання всіх товарів і всіх послуг, з одного боку, і зробити те ж саме із сумою всіх доходів, що отримуються творцями товарів і послуг, з іншого боку, то ми отримаємо одну і ту ж загальну суму, яка і буде виражати ВНП, виміряний двома абсолютно еквівалентними способами. (Якщо бути більш точним, то ВНП, виміряний як сума доходів, включає, крім таких доходів, також амортизацію і непрямі податки, що сплачуються підприємцями, але це уточнення, обґрунтування якого дане нижче, не змінює загального принципу).
З точки зору «витратного» підходу до визначення ВНП його структура включає чотири компоненти:
по-перше, особисті споживчі витрати;
по-друге, валові інвестиції;
по-третє, державну закупівлю товарів і послуг;
по-четверте, чистий експорт.
Особисті споживчі витрати включають витрати на купівлю товарів повсякденного попиту, товарів тривалого користування і оплату послуг. У розвинених країнах цей елемент сукупного попиту відіграє вирішальну роль, займаючи домінуюче місце в сукупних витратах. Безперервно зростає частка витрат на послуги в сукупних витратах населення. Потрібно зазначити, що, хоч ця стаття носить назву «особисте споживання», по ній проходять і витрати, які за своєю економічною природою носять характер інвестицій (наприклад, купівля автомобіля для особистого користування).
Валові інвестиції охоплюють всю суму капіталовкладень приватного сектора, здійснених в даному році всередині країни. Точно кажучи, інвестиції можуть здійснюватися і в цінні папери, але в цьому випадку вони виключаються. Валові інвестиції використовуються для наступних цілей:
придбання обладнання;
приріст виробничих запасів;
житлове будівництво.
Валові інвестиції складають у розвинених країнах 16-19% ВНП. З теоретичної точки зору як інвестиції виступають і вкладення в людський капітал, з урахуванням яких частка інвестицій у ВНП досягає 1/3 його величини. Не входять до цієї групи витрати на придбання цінних паперів, хоч вони і носять назву «інвестиції». Це так звані фінансові інвестиції, на відміну від виробничих.
Необхідність обліку вкладень у виробничі запаси в складі валових інвестицій випливає з того, що ВНП включає вартість вироблених кінцевих товарів і послуг, частина яких може і не бути реалізована в даному році. Тому збільшення запасів розглядається як інвестиції зі знаком «плюс», а зменшення — як інвестиції зі знаком «мінус». Сам факт падіння рівня запасів означає, що суспільство в даному році купує більше, ніж воно виробило в цьому ж році.
Причина, з якої житлове будівництво проходить по розділу «інвестиції», тобто капіталовкладення, полягає в тому, що житловий будинок розглядається як джерело ренти для свого власника, тобто як капітал.
Саме поняття «валові» означає, що ці витрати охоплюють усі вкладення в сукупний капітал суспільства, незалежно від того, чи відбувається при цьому заміна частини капіталу, що вибуває з виробництва в поточному році, внаслідок фізичного або іншого зносу. З урахуванням же цієї обставини частина валових інвестицій являє собою амортизацію основного капіталу, а інша частина, звана чистими інвестиціями, йде на приріст капітальної вартості. ВНП за вирахуванням амортизації утворює чистий національний продукт (ЧНП). Частка амортизації складає в розвинених країнах до 10% ВНП.
Державні закупівлі товарів і послуг (державне споживання) включає витрати центральних і місцевих органів влади на забезпечення функціонування відповідних державних органів і служб: витрати на оборону, утримання чиновників, правоохоронних органів, освіти, судів і т.ін. До складу державних закупівель не включаються трансфертні виплати. Разом державна закупівля і трансфертні виплати утворюють державні витрати, причому трансфертні виплати становлять більшу частину державних витрат, а держзакупівлі — меншу. У складі держзакупівель витрати центральних органів влади звичайно становлять меншу частку, а місцевих органів — більшу.
Чистий експорт — це різниця між сумою, яку витрачають іноземці на купівлю наших товарів, і сумою, яка витрачається на купівлю іноземних товарів, інакше кажучи, різниця між експортом і імпортом (торговий баланс). Позитивна різниця збільшує ВНП, негативна — зменшує. Частка чистого експорту в сукупних витратах на кінцеві товари і послуги неоднакова в різних країнах. У США вона, наприклад, невелика (2-3%), а в малих країнах Західної Європи досягає 40-50% і більше.
Уявлення про структуру ВВП України дає таблиця 24.3.
Як було показано раніше, величину ВВП (ВНП) можна уявити непрямо — по величині сукупних витрат. Слід, однак, пам'ятати, що зрештою сукупні витрати (валові закупівлі) не обов'язково співпадають з величиною ВНП: вони можуть бути вищими, ніж ВВП, якщо сальдо торгового балансу негативне, і нижчими, якщо воно позитивне:
Валові внутрішні закупівлі = ВНП + імпорт - експорт
З урахуванням динаміки запасів використовується показник кінцевого продажу:
Одне з найважливіших співвідношень — це співвідношення між валовими інвестиціями і амортизацією. Теоретично можливі три варіанти їх взаємозв'язку. Перший — оптимальний, коли валові інвестиції більше, ніж амортизація. В результаті відбувається безперервне збільшення маси функціонуючого капіталу, а тим самим — зростання виробничих можливостей суспільства. Другий варіант — коли інвестиції дорівнюють амортизації. Це небажаний, але також у принципі прийнятний варіант, бо при ньому забезпечується хоча б збереження виробничих можливостей суспільства. І нарешті, третій варіант — валові інвестиції менше, ніж амортизація основного капіталу — означає зменшення розмірів капіталу та виробничих можливостей суспільства, скорочуючи тим самим перспективи економічного зростання в майбутньому, а при збереженні цієї тенденції — застій і занепад економіки.
Розглянемо структуру валового національного продукту з точки зору підрахування доходів. ВНП по доходах включає:
доходи від праці;
доходи від індивідуальної приватної власності;
ренту;
відсоток;
прибуток корпорацій;
непрямі податки;
амортизацію.
Доходи від праці становлять основну частину доходів. Вони існують у вигляді заробітної плати, яку приватні фірми і державні установи виплачують своїм працівникам, а також у вигляді всіляких додаткових виплат роботодавців, включаючи відрахування до приватних і державних пенсійних фондів.
Доходи від власності являють собою одну з форм існування доходів, а саме доходів приватного капіталу, партнерств і кооперативів, тобто некорпорованого бізнесу. Другу форму існування доходів утворюють доходи корпорованого бізнесу (корпорацій).
Прибутки корпорацій використовуються у декількох напрямах. Частина прибутків перераховується до держбюджету у вигляді податків. Друга частина виплачується акціонерам у вигляді дивідендів, утворюючи зрештою елемент сімейних доходів. Нарешті, третя частка прибутків корпорацій утворює нерозподілений прибуток, призначений для фінансування капіталовкладень.
Рентні доходи утворюються за рахунок надання майна в користування. Наприклад, домовласники отримують ренту від здачі в наймання квартир. Одержувачами таких доходів виступають знов-таки приватні особи, але вони вже розглядаються не як підприємці, а як власники майна, що здається в оренду.
Відсоток являє собою дохід власників грошових коштів (грошового капіталу), що отримується ними від підприємців за користування позиками. Сюди не включається дохід від цінних паперів — державних і приватних облігацій, які враховуються як трансфертні платежі.
Непрямі податки сплачують підприємці на користь держави при продажу кінцевих товарів і послуг. Ці податки включаються до ціни товарів і перераховуються державі насамперед після того, як товар реалізований. Прикладом може служити податок на додану вартість, а також акцизні збори від продажу окремих груп товарів. Аналіз структури ВНП був би неповним, якби він не враховував перерозподільчих процесів. У ході перерозподілу, здійснюваного головним чином, через податкову систему, виникають кінцеві доходи всіх шарів суспільства і забезпечується кінцева реалізація ВНП. До показників, що відображають перерозподіл у процесі руху ВНП, належать: чистий національний продукт, національний дохід, особистий дохід і отримуваний дохід.
Чистий національний продукт (ЧНП) - не ВНП за вирахуванням амортизації. Для визначення величини національного доходу необхідно з ЧНП вирахувати величину непрямих податків. Так виходить сума доходів, зароблених усіма шарами суспільства в поточному році. Поняття особистого доходу відрізняється від поняття національного доходу,, оскільки не всі люди, що мають дохід за результатами господарської діяльності того або іншого підприємства, дійсно цей дохід отримують в повному обсязі. «Винуватцями» такого положення виступають, по-перше, уряд, по-друге, приватний бізнес. Уряд обкладає доходи, що отримуються корпораціями, податками, і це зменшує їх реальну величину, що доходить до дійсних власників. Крім того, уряд здійснює трансфертні виплати, що приводить до підвищення частки особистих доходів у ВНП. Що стосується бізнесу, то частина доходів, яка по праву належить людям як власникам корпорацій, не доходить до них внаслідок того, що частка корпоративних прибутків використовується як нерозподілені прибутки. Ще одна частина зароблених коштів також не виплачується працівникам, а прямує до фонду соціального страхування. Тому, щоб визначити величину особистого доходу, необхідно з національного доходу відняти податок на прибуток корпорацій, величину нерозподіленого прибутку корпорацій, суми відрахувань на соціальне страхування, додати суми трансфертних виплат. Нарешті, для визначення отримуваного доходу необхідно від особистого доходу відняти величину прибуткового податку.
Взаємозв'язок між основними показниками можна навести у вигляді схеми:
Валовий національний продукт
мінус амортизація = Чистий національний продукт
мінус, відрахування на соціальне страхування
мінус податок на прибуток корпорацій
мінус нерозподілені прибутки корпорацій
плюс трансфертні плати = Особистий дохід
мінус особистий прибутковий податок
= Отримуваний дохід
Як використовується вироблений ВНП? Якщо абстрагуватися від наявності держави і зовнішньої торгівлі, то ВНП розподіляється на споживання та інвестиції. Базою інвестицій є заощадження. Якщо ж врахувати перерозподільчі процеси, здійснювані урядом, а саме систему оподаткування і трансфертних виплат, а також існування зовнішньої торгівлі, то можна вивести такі залежності:
ВНП = споживання + інвестиції + держ. закупівлі + чистий експорт;
отримуваний дохід = ЧНП + трансфертні виплати — податки;
отримуваний дохід = споживання + заощадження;
споживання= отримуваний дохід — заощадження = ЧНП + трансфертні виплати — податки + заощадження;
заощадження — інвестиції = держ. закупівлі + трансфертні виплати — податки + чистий експорт = держ. витрати — податки + чистий експорт.
При цьому перевищення державних витрат над податковими надходженнями утворить бюджетний дефіцит, так що:
заощадження — інвестиції = бюджетний дефіцит + чистий експорт.
Основне макроекономічне рівняння, яке характеризує співвідношення між різними складовими частинами ВНП, має, таким чином, такий вигляд:
ВНП = споживання + інвестиції + держ. закупівлі + чистий експорт — отримуваний дохід + податки — трансферти = споживання - заощадження + податки — трансфертні платежі
ВНП показує підсумки діяльності усього національного господарства за рік. Крім ВНП, існує ще поняття національного багатства, що являє собою всю суму матеріальних благ, накопичену в суспільстві за час його існування. До складу національного багатства включаються активи — земля і ресурси, виробничі і невиробничі фонди, а також особисте майно населення. Матеріальну базу для приросту національного багатства утворює ВНП.
Важливу роль у визначенні параметрів економічного розвитку відіграє з'ясування позицій іноземною капіталу в національній економіці. Для цих цілей служать показники питомої ваги іноземних інвестицій у ВНП, а також співвідношення між іноземними інвестиціями в даній країні та її власними зарубіжними інвестиціями. Якщо власні активи країни за кордоном більші, ніж іноземні активи всередині країни, то остання є світовим кредитором, якщо менші, то боржником.
На рис. 24.2 наведено схему основних взаємозв'язків у ВНП.
