Економічна теорія (2003)

Поняття Мі, М2, МЗ, L Управління грошовою масою потребує її адекватного вимірювання. Існує декілька показників грошової маси — М1, М2, МЗ, L. M1 включає готівку (її іноді називають «гроші поза банками»), поточні депозити (депозити до запитання) і деякі інші елементи (наприклад, дорожні чеки). В практиці розвинених країн для позначення поточних депозитів використовується поняття «чекові депозити», оскільки фізичні і юридичні особи мають можливість розпоряджатися коштами на поточних депозитах за допомогою чекових книжок. Розрахунки проводяться шляхом виписки чеків. Практика розрахунків за допомогою чеків набула широкого поширення, а застосування готівки поступово меншає. В умовах України, навпаки, чекові розрахунки не набули поки широкого поширення, і в сфері роздрібного товарообороту застосовуються розрахунки готівкою. Еквівалентом поточних депозитів в наших умовах можна вважати поточні рахунки підприємств.

М2 утворюється шляхом додання до М1 сум, що зберігаються па безчекових ощадних рахунках, на деяких строкових депозитах, невеликих за розміром (в США, наприклад, до 100000 дол.), а також деяких інших компонентів. МЗ утворюється включенням в М2 великих строкових депозитів. L включає МЗ і ряд елементів ринку цінних паперів (наприклад, ощадні облігації, короткострокові зобов'язання Міністерства фінансів, облігації державних внутрішніх позик і т.ін.). Структура української грошової маси наведена в таблиці 26.1.

Що таке ліквідність? Ліквідність — це здатність якого-небудь

активу швидко обертатися в готівку. Нерухомість — це досить низьколіквідний актив. Найбільш ліквідний актив — сама готівка. Кожний наступний грошовий актив (при послідовному переході від М1 до М2 і т.ін.) все більш важко і повільно здатний перетворюватися в готівку.

Звичайно для аналізу поведінки грошової маси користуються показниками МІ і М2. При цьому застосовуються висновки з кількісної теорії грошей, основна теза якої виражається формулою:

MV = PQ,

(26.1)

де М — кількість грошей; V — швидкість обігу грошей; Р — рівень цін; Q — фізичний обсяг ВНП.

Формула (26.1) застосовується для визначення оптимальної величини грошової маси і управління нею. Якщо вартісний обсяг ВНП (PQ) відомий, то кількість грошей визначається швидкістю їх обігу. Одна з труднощів проведення монетарної політики якраз і полягає в тому, що вимірювання швидкості обігу грошей за показниками М1 і М2 нерідко дає різні результати. В макроекономічних моделях припущення про постійну швидкість обігу грошей значно спрощує аналіз наслідків монетарної політики. Разом з тим, якщо на практиці швидкість обігу грошей є нестійкою величиною, то приріст грошової маси може не дати бажаних результатів.

Після цих попередніх зауважень перейдемо до розгляду банківської системи і її ролі в здійсненні монетарної політики. Для розуміння механізму управління рухом грошової маси припустимо, що вона представлена усього двома елементами — готівкою і депозитами.