Економічна теорія (2003)

Коливання безробіття регулюються в основному ходом економічного циклу. В основі циклу лежить динаміка сукупних витрат. При цьому виявляється, що зв'язок між економічним зростанням і рівнем зайнятості здійснюється через механізм ціноутворення, тобто між безробіттям та інфляцією існує взаємозв'язок. Інфляція - це підвищення рівня цін. Характер зв'язку між безробіттям та інфляцією багато в чому залежить від того, в якому стані знаходиться економіка. Якщо має місце глибокий спад, тобто рівень безробіття високий, то зростання витрат, супроводжуючись зростанням виробництва, не приведе до зростання цін. Справа в тому, що до ціни товару входить заробітна плата, яка складає основний елемент витрат виробництва. Тому при високому безробітті люди не будуть вимагати зростання заробітної плати по мірі зростання виробництва, оскільки на їх місце завжди знайдуться бажаючі.

Типи інфляції.

Якщо ж економіка наближається до стану повної зайнятості, коли вільні ресурси, в тому числі трудові, поступово вичерпуються, то подальше зростання виробництва можливе тільки в тому випадку, якщо працівники отримують більш високу заробітну плату. А це, збільшивши витрати, приведе до поступового зростання цін. У результаті зменшення безробіття по мірі наближення економіки до стану повної зайнятості приведе до посилення інфляції. Якщо економіка досягає стану повної зайнятості, то подальше зростання попиту тільки посилить інфляцію, бо можливостей додаткового залучення ресурсів в економіку вже немає. Ці варіанти характеризують перший тип інфляції, що отримав Назву інфляції попиту.

Може скластися і зворотна ситуація, коли інфляція приведе, до спаду виробництва і зростання безробіття. Нехай, наприклад, економіка знаходиться в стані повної зайнятості і стабільного рівня цін, тобто спостерігається рівновага між витратами і рівнем виробництва. Якщо в такій ситуації починають зростати витрати (наприклад, внаслідок зростання цін на паливо або підвищення заробітної плати, особливо, якщо це дорожчання носить різкий характер), то ціни швидко зростуть, вартісний обсяг виробництва перевищить рівень сукупних витрат і почнеться спад, оскільки при даній величині загальних витрат і цінах, що зросли, може бути розкуплений не весь обсяг створеного ВНП, а тільки його частина. В результаті спаду виробництва безробіття збільшиться. Такий тип інфляції отримав назву інфляції витрат. Для її подолання необхідно зменшити витрати на одиницю продукції, що, в свою чергу, вимагає знизити енергоспоживання і підвищити продуктивність праці шляхом впровадження прогресивних праце- і енергозберігаючих технологій. Тільки в такому випадку можна буде подолати спад виробництва і зменшити безробіття. Приблизно в такій ситуації опинилась економіка розвинених країн в першій половині 70-х років, коли вибухнула енергетична криза, і приблизно така ж ситуація склалася в економіці України в сучасних умовах.

Якщо не вживати заходів щодо структурної перебудови економіки, то прискорена інфляція, пов'язана зі швидким зростанням цін на ресурси і зростанням заробітної плати, що не контролюється, може перейти в гіперінфляцію і привести на якийсь період практично до повної зупинки виробництва. В умовах лавиноподібного зростання цін підприємствам стає вигідно нагромаджувати сировину і готову продукцію в очікуванні нового витка зростання цін, і невигідно вкладати гроші в розвиток виробництва. Посилюється спекулятивна діяльність, прагнення вкласти гроші в нерухомість. Гроші втрачають свою цінність як засіб економічного обміну. Зрештою наслідками гіперінфляції виступають закриття підприємств, зростання масових звільнень, збільшення безробіття і політичні потрясіння.

На жаль, інфляція і безробіття несприятливі для економічного розвитку, особливо тим, що супроводжують одне одного. Тому при проведенні економічної політики держава намагається робити так, щоб обидва процеси були більш менш прийнятними в даній конкретно-економічній ситуації. Якщо безробіття надмірне, то для збереження політичної стабільності можна піти на те, щоб примиритися з тимчасовим посиленням інфляції внаслідок боротьби з безробіттям. І навпаки, при помірному безробітті і сильній інфляції, особливо в період перед черговими виборами, уряду може стати більш доцільним завоювати довір'я у своїх виборців проведенням антиінфляційної політики, хоч би і ціною збільшення безробіття. Справа в тому, що зменшення інфляції поліпшує соціально-економічне становище всіх людей, а збільшення безробіття погіршить його тільки у меншої частини населення. У 1998 році в Україні річний темп інфляції становив 20 %, в 1999 році - 19,2 %.