Міжнародна торгівля (2001)

Методом міжнародної торгівлі є також лізинг, який застосовується в основному на ринку машинно–технічної продукції. При прямому лізингу постачальник (продавець, виробник предмета лізингу) одночасно є і лізингодавцем, тобто фірмою, що передає в користування майно за договором лізингу. Найбільш відомими виробниками та лізингодавцями на світовому ринку є такі компанії, як «Белл Атлантік» (Bell Atlantic), «Ксерокс» (Xerox), «Дженерал Електрік» (General Electric), «Форд» (Ford), IBM.

Однак найпоширенішим у світовій практиці є непрямий лізинг. У класичній лізинговій угоді беруть участь три суб'єкти:

– постачальник (продавець, виробник предмета лізингу);

– лізингоодержувач (споживач, тобто суб'єкт, що користується предметом лізингу);

– лізингодавець (власник предмета лізингу).

Лізингодавець при непрямому лізингу виконує посередницькі функції між постачальником і лізингоодержувачем. Лізингодавцями можуть бути будь–які суб'єкти підприємницької діяльності:

– спеціалізовані лізингові компанії;

– банки та їх філії, фінансові компанії, кредитні установи, в установчих документах яких передбачено цей вид діяльності;

– торгові і виробничі фірми, для яких лізингова діяльність передбачена установчими документами;

– брокерські лізингові фірми;

– страхові та пенсійні фонди (за наявності цього виду діяльності в установчих документах).

Домінуюча частка лізингових угод здійснюється через лізингові компанії — спеціалізовані установи, функцією яких є посередницька діяльність з надання оренди майна на певних умовах, тобто лізингу. Як лізингові компанії, зазвичай, діють дочірні фірми великих банків. Такі лізингові компанії прийнято називати фінансовими, тобто такими, що спеціалізуються тільки на фінансуванні угоди (оплаті майна). Універсальні лізингові компанії надають не тільки фінансові, а й інші види послуг, які безпосередньо пов'язані з реалізацією лізингових операцій (технічне обслуговування, навчання персоналу, консультації тощо). Конкурентними перевагами універсальних лізингових компаній є оперативність та мобільність, хороше знання кон'юнктури товарного ринку та бізнес–середовища в різних країнах.

У сфері міжнародних лізингових операцій умови конкурентної боротьби жорсткіші, ніж на звичайних товарних ринках. Це зумовлено тим, що на умови укладання лізингової угоди впливає не тільки кон'юнктура товарних ринків і ринків капіталів, а й такі чинники, як податкові режими, особливості правового регулювання орендних угод. Неоднорідність фірмової структури лізингової компанії складається з ряду елементів, головними з яких є цінова конкурентоспроможність та якість послуг.

Цінова конкурентоспроможність лізингової компанії формується під впливом таких основних чинників:

– ціна обладнання, що здається в оренду, яка є ключовим параметром, що формує комерційні умови лізингової угоди;

– розмір відсотка, що нараховується орендодавцем на суму основного боргу орендатора та від якого залежить розмір орендної ставки. Різниця в ставках банківського відсотка може суттєво вплинути на цінову конкурентоспроможність лізингових компаній, оскільки вони фінансують орендні операції за рахунок запозичень;

– податковий режим країни орендодавця (наявність податкових пільг або прав на прискорену амортизацію обладнання дозволяє знижувати орендні ставки);

– можливості комерційної реалізації обладнання після закінчення терміну оренди (чим вища ціна, за якою буде продано обладнання після закінчення терміну угоди, тим меншу орендну ставку може встановити орендодавець);

– співвідношення курсів національних валют (зміни курсів сильніше впливають на комерційні результати лізингової угоди, ніж при експортних поставках та розрахунках, оскільки виплата орендних платежів здійснюється протягом кількох років).

Іншою складовою конкурентоспроможності лізингової компанії є якість послуг, яка формується з таких основних складових: якість обладнання, що надається в оренду; спектр допоміжних послуг (пуск, профілактичний огляд, поточний ремонт тощо); спеціальний сервіс (страхування та реєстрація обладнання, отримання експортних ліцензій, оформлення фінансових документів тощо); можливість мобілізації фінансових ресурсів для проведення лізингових операцій; розуміння специфіки ринку, наявність досвіду проведення лізингових операцій та лізингового ноу–хау.

Для лізингової операції, яка здійснюється через лізингову компанію, найтиповішою є така схема (рис. 3.8).

Лізингоодержувач у письмовій формі направляє лізингодавцю замовлення (пропозицію) про розгляд можливості надання у лізинг певного обладнання (згідно зі специфікацією).

Сторони визначають порядок фінансування операції.

Лізингова компанія укладає угоду з інвестором для цільового інвестування коштів на придбання обладнання для лізингоодержувача.

Лізингодавець укладає угоду фінансового лізингу з лізингоодержувачем, згідно з якою він зобов'язується на замовлення останнього надати йому в платне користування об'єкт лізингу.

Лізингодавець укладає контракт купівлі–продажу обладнання з постачальником, що узгоджений з лізингоодержувачем.

Інвестор перераховує лізинговій компанії грошові кошти, які необхідні для закупівлі обладнання.

Лізингова компанія проводить оплату вартості обладнання постачальнику в передбачений контрактом купівлі–продажу термін.

Постачальник згідно з умовами контракту купівлі–продажу здійснює відвантаження лізинговій компанії, яка проводить його розмитнення.

Лізингова компанія на підставі угоди фінансового лізингу передає обладнання лізингоодержувачу. Підписується акт прийому–передачі обладнання.

Лізингова компанія укладає з інвестором угоду застави з метою надання гарантій повернення інвестованих коштів.

Протягом дії угоди фінансового лізингу лізингоодержувач здійснює лізингові платежі на користь лізингової компанії.

У міру надходження лізингових платежів лізингова компанія повертає інвестору раніше отримані грошові кошти.

По закінченні угоди фінансового лізингу та виконання її умов предмет лізингу переходить у власність лізингоодержувача.

По закінченні угоди оперативного лізингу та виконання ЇЇ| умов предмет лізингу повертається лізингодавцю.