Фінансова діяльність підприємства (2000)

За останні роки в Україні відбулись і відбуваються глибокі економічні зміни, зумовлені процесами розбудови ринкової економіки. За час, що минув від початку радикального реформування адміністративно-командної економіки, значною мірою трансформувалися умови функціонування всіх складових ланок економіки, в тому числі й насамперед — сфера фінансових відносин у суспільстві. Це пов'язано з появою значної кількості підприємств, заснованих на недержавних формах власності, докорінною зміною системи ціноутворення, бюджетної системи, а також систем оподаткування, кредитування і розрахунків, певним розвитком ринкової інфраструктури у сфері фінансово-кредитних відносин (створення комерційних банків, фондових бірж, страхових компаній, інвестиційних фондів, інших фінансових інституцій), запровадженням на підприємствах усіх форм власності податкового обліку (паралельно з бухгалтерським обліком). Попри всі труднощі й суперечності перехідного періоду, міцніє і набуває цілісності та адекватності стосовно нових економічних реалій правова база фінансово-кредитних відносин у суспільстві.

Ці умови вимагають від суб'єктів підприємництва, фахівців, які працюють на підприємствах і забезпечують їхню фінансову діяльність, а також в установах фінансово-кредитної системи, глибокого опанування науки про фінанси й водночас підвищення своєї компетентності у нормативних актах, що регулюють практику фінансових відносин. Саме це і створює підґрунтя для кваліфікованої оцінки фінансового стану підприємства, фінансової ситуації в господарстві країни в цілому, прийняття ефективних управлінських рішень, без чого шанси на успіх у конкурентній ринковій боротьбі значно зменшуються. Отже, зростання інтересу до фінансових дисциплін, так само як і фінансово-правових, — об'єктивне явище; тому вивчення їх буде необхідним у всіх ланках системи освіти і перепідготовки кадрів.

Автори підручника вважають, що ці обставини не можна ігнорувати при складанні навчальних програм з підготовки економістів, а також правознавців усіх спеціалізацій в економічних та юридичних вузах. На жаль, процес розбудови ринкових відносин, зламу старого укладу господарського життя супроводжується зростанням кількості та масштабом протиправних дій у сфері фінансово-кредитних відносин. Йдеться про протиправні дії у сфері оподаткування, ціноутворення, банківського кредитування, розрахунків на вітчизняному та зовнішньому ринках і в сфері інших, власне фінансових відносин у суспільстві. Ситуація складається така, що ми повинні підвищити вимоги до підготовки спеціалістів-фінансистів і юристів з питань теорії і практики фінансової справи, фінансового законодавства. їхня робота в народному господарстві, у правоохоронних органах, які ведуть боротьбу з економічною злочинністю, стане ефективнішою, якщо глибшими будуть у них знання з цих дисциплін. Вони зможуть належно оцінювати конкретні дії суб'єктів підприємницької діяльності у сфері фінансово-кредитних відносин під кутом зору норм цивільно-правового, адміністративно-правового та кримінального законодавства.

Саме такі міркування визначили структуру підручника. Мета його — навчити майбутніх фахівців орієнтуватися в усіх сторонах фінансової діяльності суб'єктів підприємницької діяльності на тлі правового простору, що створений в Україні нормами фінансового законодавства. При цьому, з урахуванням необхідності формування у читачів цілісного уявлення про фінансову діяльність підприємств, автори не обмежуються лише тими сторонами фінансових відносин, які прямо регулюються відповідними законодавчими та іншими нормативними актами.

Широке висвітлення знайшли в підручнику такі сторони фінансової роботи на підприємствах, як фінансове планування і прогнозування фінансового стану, організація та контроль за ефективним використанням фінансових ресурсів, визначення критеріїв оптимальності прийняття інвестиційних рішень, інші питання, пов'язані з управлінням фінансовими ресурсами. Відомо, що фінансові служби підприємств — одна з найважливіших ланок їхнього управлінського апарату. Тому методи організації фінансової роботи, в тому числі у координації з юридичними службами, висвітлені досить докладно. При цьому використовується широке коло показників, які залучаються до чинних форм періодичної і річної бухгалтерської та статистичної звітності, а також в оперативні документи, що розробляються для управління фінансовими ресурсами.

У підручнику викладені теоретичні позиції щодо фінансів, фінансових відносин, які обстоюють автори, в тому числі з питань, що не мають однозначного тлумачення у вітчизняній науці про фінанси. Зокрема, основоположною теоретичною позицією є розгляд фінансових ресурсів як коштів цільового призначення, що формуються в процесі розподілу й перерозподілу національного багатства, сукупного суспільного продукту і національного доходу. Іще одна важлива теоретична передумова — чітке розмежування фінансових ресурсів підприємств на власні й залучені оборотні кошти, а також власні й залучені основні кошти.

В окремих розділах, у яких розглядаються конкретні питання фінансової діяльності підприємств (розділи 3— 14), паралельно висвітлюються відповідні норми цивільно-правового законодавства, що регулюють ті чи інші відносини. Розділ 2 дає загальну характеристику нормативно-законодавчої бази фінансової діяльності підприємств в Україні, а в розділі 15 зроблена спроба структуризації адміністративних правопорушень і кримінальних злочинів у сфері фінансових відносин суб'єктів підприємницької діяльності. Така подача матеріалу, на наш погляд, досить зручна для виконання завдань, які ставили перед собою автори.

Цифрові приклади й розрахунки, наведені для ілюстрації окремих положень, умовні і подані у національній валюті, що була введена в Україні з вересня 1996 р.

Останнім часом сфера економічних відносин, яка є предметом розгляду цього підручника, зазнала суттєвих змін. Вони пов'язані як із запровадженням нової системи бухгалтерського обліку та фінансової звітності, так і з розвитком фінансового законодавства — податкового, бюджетного, банківського, законодавства у сфері приватизації майна державних підприємств, зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів підприємництва, інших фінансових відносин, з якими підприємства стикаються у процесі господарської діяльності.

Автори врахували ці зміни, причому головну увагу у викладенні матеріалу приділено специфіці нинішньої ситуації, в якій працюють підприємства у зв'язку з прийняттям Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", стандартів бухгалтерського обліку за незмінної системи оподаткування, що законодавчо закріпило паралельність і незалежність бухгалтерського та податкового обліку, появу таких нестандартних і незвичних для фінансових та бухгалтерських служб наших підприємств понять, як "бухгалтерський прибуток" і "податковий прибуток", "бухгалтерська амортизація" і "податкова амортизація", групи і вартість основних засобів "по-бухгалтерському" і "nq-податковому", "відстрочений податковий актив" тощо. Доречність та ефективність подібних новацій навряд чи незаперечні, однак ця проблема в підручнику не розглядається.

Окремо наголосимо на нашому ставленні лише до одного терміна, який увійшов до словника нових понять, пов'язаних з фінансовими відносинами, після прийняття нових стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні. Мова йде про термін "фінансова діяльність", який безпосередньо стосується як самої назви підручника, так і його змісту. Згідно з Порядком (стандартом) бухгалтерського обліку П(С)БО 4, "фінансова діяльність — діяльність, що приводить до змін розміру і складу власного і позикового капіталу підприємства"; конкретно — це лише операції, пов'язані з надходженням власного капіталу й позик, а також з виплатою дивідендів. Таке звуження поняття про фінансову діяльність підприємств, *на думку авторів, є прикладом не зовсім вдалого вживання узвичаєної термінології в державних нормативних актах: адже воно залишає за межами поняття "фінансова діяльність" такі явища, як формування фінансових ресурсів підприємств, одержання й використання прибутку (в тому числі у вигляді дивідендів), розміщення капіталу в активи, зокрема фінансування капітальних вкладень, амортизаційна політика, сплата податків та ін. Тому, використовуючи в разі потреби термін «фінансова діяльність» у вузькому розумінні слова (згідно з його законодавчим трактуванням), автори в інших випадках використання цього словосполучення розуміють його основне, узвичаєне значення.