Фінансова діяльність підприємства (2000)
4.1 Валові доходи
Під валовим доходом Закон розуміє загальну суму доходів суб'єкта підприємницької діяльності, отримуваних ним на території України і за її межами у грошовій або інших формах від усіх видів діяльності.
Основну питому вагу у складі валових доходів істотної більшості підприємств будь-якої галузі сфер виробництва і надання послуг складає виручка від продажу (реалізації) власної продукції (послуг, робіт), а також іншої реалізації (докладніше питання реалізації продукції розглядаються у розділі 5).
Але кожне підприємство, крім реалізації товарів, робіт, послуг, може мати й інші джерела надходження коштів, тобто інші доходи, які з реалізацією товарів, робіт, послуг безпосередньо не пов'язані. Серед таких доходів найсуттєвіше значення для більшості підприємств мають такі надходження.
Суми штрафів, неустойок і пені. Валовими доходами підприємства вважаються як одержані ним від контрагентів суми штрафних санкцій за порушення господарських договорів, так і ті, що присуджені судом або господарським судом і чекають стягнення на користь підприємства. Чинне законодавство України передбачає штрафні санкції за недопоставку продукції, порушення строків поставки, асортименту і якості продукції. Фінансова служба підприємств спільно з юридичною та збутовою службами проводять роботу, яка забезпечує надходження цих доходів від партнерів-порушників, зокрема слідкує за своєчасним оформленням документів для розгляду в судах справ про стягнення санкцій з тих, хто порушує умови договорів і не сплачує самостійно, як належить за законом, штрафів, неустойок, пені.
Доходи від операцій з цінними паперами, валютними цінностями, борговими зобов'язаннями. До цієї групи доходів належить, насамперед, прибуток, одержаний від продажу цінних паперів і деривативів, який обчислюється шляхом порівняння доходу від продажу цінних паперів і деривативів з сумою витрат, пов'язаних із їх придбанням. Якщо підприємство емітує облігації (або інші цінні папери, що засвідчують боргові відносини), кошти від їх реалізації включаються до складу валових доходів; підприємство-інвестор (тобто покупець облігацій) до складу валових доходів включає проценти, одержані від володіння ними, а також кошти, одержані від емітента у зв'язку з погашенням облігацій. До валових доходів законодавство відносить також кошти, які одержує підприємство від продажу іноземної валюти, і позитивні курсові різниці, що виникають внаслідок коливання курсу національної валюти.
Дериватив — документ про право чи зобов'язання придбати або продати цінні папери, інші матеріальні чи грошові активи в майбутньому на визначених ним умовах.
Слід зауважити, що до цієї групи доходів за економічним змістом належать і суми дивідендів, які одержують підприємства-інвестори на вкладений капітал у акції інших юридичних осіб-резидентів, а також доходи від володіння іншими корпоративними правами (наприклад при одержанні частини прибутку спільного підприємства). Однак, згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", ці доходи не причислюються до валових доходів, зважаючи на техніку їх оподаткування (про це йдеться у розділі 6).
Доходи у вигляді безповоротної фінансової допомоги. До них належать кошти, які одержує підприємство безповоротно, матеріальні або нематеріальні активи — без оплати або повернення. До складу валових доходів належать також суми заборгованості підприємства іншим підприємствам (або фізичним особам), які залишилися нестягненими до моменту закінчення строку позовної давності.
Доходи від урегулювання сумнівної та безнадійної заборгованості. Підприємство може мати дохід від примусового стягнення за рішенням суду дебіторської заборгованості за відвантажену (відпущені) товари, виконані роботи, надані послуги. Річ у тім, що коли підприємство-покупець затримує платіж понад ЗО днів від дати оплати, яка випливає з договору, підприємству-постачальникові дозволяється не вважати вартість такої поставки доходом (за умови, що воно звернулося де суду з позовом на примусове стягнення такого боргу). Доходом ця сума стає за фактом реального отримання грошей за судовим рішенням.
Запроваджені в Україні національні стандарти бухгалтерського обліку і фінансової звітності не передбачають ведення бухгалтерського обліку валових доходів і валових витрат, цей облік здійснюється у межах запровадженого в 1997 р. податкового обліку, який усі суб'єкти підприємницької діяльності мають вести поряд із бухгалтерським обліком. В законодавчому порядку в Україні, зокрема, встановлений єдиний порядок ведення податкового обліку в частині фіксації дати появи у підприємств валових доходів (тобто збільшення валових доходів), а також збільшення валових витрат, що вкрай важливо для визначення суми податку на прибуток. Датою збільшення валового доходу від реалізації продукції вважається дата відвантаження товару, а для робіт, послуг — дата фактичного їх виконання, засвідчена у відповідних документах, підписаних сторонами; якщо ж здійснено авансовий платіж під відвантаження товару, виконання робіт, надання послуг, датою збільшення валових доходів вважається дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок підприємства-постачальника (або дата одержання готівки через касу підприємства, якщо авансовий платіж здійснено у такий спосіб).