Фінансова діяльність підприємства (2000)
6.7. Підприємство і державна податкова служба
Основними законодавчими актами, які регулюють відносини між державою і господарюючими суб'єктами в Україні у сфері оподаткування й відповідальності за порушення податкового законодавства, є Закони України "Про систему оподаткування" та "Про державну податкову службу в Україні". Саме в них визначені обов'язки і права платників податків та інших обов'язкових платежів, порядок їх сплати, відповідальність за всілякі порушення чинного законодавства про ці платежі, система контролю за справлянням податків та інших обов'язкових платежів, функції органів Державної податкової адміністрації та інших органів, причетних до цієї справи.
Спеціальним Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" (прийнятий Верховною Радою 21 грудня 2000 р.) регулюються питання взаємовідносин між податковою службою, іншими органами, причетними до справляння податків і зборів (митні органи, установи Пенсійного фонду, Фонд соціального страхування), з одного боку, і суб'єктами підприємницької діяльності — з другого.
Однією з найважливіших сторін діяльності фінансової служби підприємства є така організація взаємовідносин з податковою службою, іншими контролюючими органами, яка б виключала порушення чинного податкового законодавства і сплату різного роду штрафних санкцій, що веде до зменшення чистого прибутку й погіршення фінансового стану.
Державна податкова адміністрація України створена Указом Президента України 22 серпня 1996 р. на базі Головної державної податкової інспекції та її органів на місцях. Вона має в своєму підпорядкуванні підрозділ для боротьби з кримінальним приховуванням об'єктів оподаткування — податкову міліцію.
Поряд з податковими органами вони в Законі називаються контролюючими органами.
На підприємстві відповідні посадові особи повинні насамперед досконало знати всі положення про податки й неподаткові платежі, що діють у той чи інший період, перешкоджати намірам будь-кого з персоналу підприємства приховувати об'єкти оподаткування (наприклад штучно занижувати у звітах і податковому обліку доходи, "ховати" витрати на оплату праці та ін.), своєчасно подавати до податкової адміністрації всі необхідні звітні матеріали, декларації і розрахунки до них.
За неподання або затримку подання податковим органам декларацій, розрахунків, інших документів, необхідних для обчислення податків та інших обов'язкових платежів до бюджету і позабюджетних фондів, підприємства несуть матеріальну відповідальність: за кожний випадок такого неподання або затримки сплачується штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Якщо податковий орган, не одержавши декларацію, самостійно визначає суму податкового зобов'язання, платник податку, крім того, сплачує штраф у розмірі десяти відсотків за кожний місяць затримки податкової декларації (але не більше 50 відсотків нарахованого податкового зобов'язання).
В Україні з 1 квітня 2001 р. скасований порядок, згідно з яким податкові органи мали право у безспірному порядку стягувати з банківських рахунків підприємств несплачені в установлені строки податки, інші збори, штрафні платежі (у комерційних банках скасована так звана "Картотека 2", про що докладно йдеться у розділі 8). Всі податкові зобов'язання підприємства повинні виконувати самостійно, подаючи в банки відповідні розрахункові документи, які приймаються до виконання у межах залишку коштів на банківському рахунку. За затримку платежів до бюджету і загальнодержавних цільових фондів (включно з затримкою сплати штрафних санкцій) нараховується пеня із розрахунку 120 відсотків річних чинної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення, і штрафи в разі:
затримки до 30 календарних днів — 10 відсотків несплаченої суми (недоїмки);
затримки понад 90 днів — 50 відсотків недоїмки.
Органи Державної податкової адміністрації (а також митні органи, установи Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування щодо причетних до них платежів) мають право перевіряти грошові документи, стан податкового обліку, звіти, кошториси, декларації та інші документи, пов'язані зі стягненням податків і неподаткових платежів на підприємствах незалежно від форм власності. Якщо в ході перевірки виявляється заниження платежу до бюджету чи до інших централізованих державних цільових фондів, сума заниження підлягає стягненню у беззаперечному порядку, при цьому нараховується штраф у розмірі 5 відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання за кожний звітний період, починаючи з періоду недоплати й закінчуючи періодом перевірки (але не більш як 25 відсотків донарахованої суми). Якщо ж сума недоплати кваліфікується як недоплата у великих розмірах (тепер це 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або 4250 грн.) або якщо посадову особу підприємства засуджено за приховування об'єкта оподаткування, — штраф становить 50 відсотків донарахованого податкового зобов'язання.
Приклад.
17 березня 2001 р. податкова інспекція за результатами перевірки декларацій підприємства з податку на прибуток за III і IV квартали
2000 р. виявила заниження податкових зобов'язань: за III квартал — 3780 грн., за IV квартал — 4200 грн. За результатами перевірки підприємство зобов'язане перерахувати до бюджету:
суми донарахованого податку:
3780 + 4200 = 7980 грн.; штраф за заниження податку за III квартал 2000 p.:
З (3780 • 5 %) = 567 грн.; штраф за заниження податку за IV квартал 2000 p.:
2 (4200 • 5 %) = 420 грн. Разом: 8967 грн.
Державні податкові органи застосовують фінансові санкції, про які йшлося вище, до платників податків і зборів незалежно від причин, з яких платник занизив суму податку. Не з'ясовується, чому допущено помилки: через незнання, недбалість чи вони зроблені навмисне. Це особливо підвищує значення кваліфікації відповідних посадових осіб фінансової служби підприємства.
Якщо підприємство після подання до податкової адміністрації декларації (але до початку перевірки податковим органом) самостійно виявило факт заниження платежу, воно має письмово повідомити про це податковий орган, перерахувати суму недоплати, самостійно сплатити штраф у розмірі 10 відсотків суми недоплати. У разі виконання цих умов інші штрафи на такого платника податку не накладаються.
З метою захисту інтересів держави, які представляють податкові та інші контролюючі органи, причетні до справляння податків і зборів, майно (активи) суб'єктів підприємницької діяльності, що мають податкові борги, передається в податкову заставу. Встановлено, що податкова застава не потребує письмового оформлення, вона постає в момент виникнення податкового боргу або в перший день по закінченні граничного строку подання декларації. Під час дії режиму податкової застави підприємство суттєво обмежується у своїх правах щодо використання активів, зокрема без згоди податкового органу воно не має права продавати нерухоме й рухоме майно (крім готової продукції, товарів), видавати векселі, виплачувати дивіденди, надавати гарантії, поручительства та ін. Порушення цих обмежень прирівнюється до навмисного ухилення від сплати податків. Крім того, встановлено, що у разі коли суб'єкт підприємницької діяльності, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив активи без попередньої згоди податкового органу, він додатково до всіх інших штрафів і пені сплачує штраф у розмірі 100 відсотків суми податкового боргу, щодо якого виникло право податкової застави.
При порушенні режиму податкової застави податковий орган може застосувати адміністративний арешт активів, який полягає в забороні підприємству розпоряджатися всіма активами (у тому числі призупиняються операції з банківських рахунків, крім операцій зі сплати податкових боргів). Податковий орган має право здійснити адміністративний арешт терміном до чотирьох діб, а право на збільшення цього терміну мають лише суд і господарський суд.
Якщо всі зазначені заходи не забезпечують ліквідації податкових боргів, податковий орган має право здійснювати примусовий продаж активів боржника на публічних (біржових) торгах і спрямовувати виручені кошти на користь держави в рахунок ліквідації податкового боргу. При застосуванні режиму продажу активів податковим органам надано право примусового стягнення коштів з банківських рахунків боржників на погашення податкових зобов'язань.