Фінансова діяльність підприємства (2000)
14.1. Правова база і принципи приватизації
Завданням фінансових служб підприємств державної власності є активна участь у підготовці підприємства до приватизації, опрацювання рекомендацій для керівництва і всього трудового колективу з метою вибору оптимальних термінів і шляхів її здійснення, розробка документації, яка передбачена приватизаційним законодавством. Фінансові служби підприємств недержавних форм власності повинні постійно відслідковувати приватизаційні процеси в країні з метою ефективного інвестування власних коштів у приватизацію державних підприємств, оскільки таке інвестування законодавчо дозволене за будь-яких форм і методів приватизації.
На сьогодні в Україні створені правові засади самого процесу приватизації майна державних (муніципальних включно) підприємств, який, природно, зачіпає насамперед низку суто фінансових проблем, а також і фінансову діяльність приватизованих підприємств. Основними законодавчими актами тут є закони України "Про приватизацію державного майна" і "Про приватизацію невеликих державних підприємств — малу приватизацію". Останній установлює правовий механізм приватизації цілісних майнових комплексів невеликих державних підприємств місцевої, легкої, харчової промисловості, будівельних матеріалів, підприємств торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування населення тощо шляхом їх відчуження лише на користь одного покупця одним актом купівлі-продажу. Закон України "Про приватизацію державного майна" регулює правові, фінансові та інші засади відчуження власності державних підприємств будь-яких галузей виробничої і невиробничої сфер будь-якими способами, зокрема й приватизацію державних підприємств, які у процесі підготовки до приватизації перетворені на відкриті акціонерні товариства, тобто корпоратизовані.
Корпоратизація — це перетворення державних підприємств, а також закритих акціонерних товариств, більш як 75 відсотків статутного капіталу яких перебуває у державній власності, у відкриті акціонерні товариства.
Низка інших законів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів, актів законодавчих і виконавчих органів доповнюють правову базу приватизації і регулюють її здійснення.
Періодично (один раз у три роки) Верховна Рада затверджує Державну програму приватизації, яка визначає основні цілі, пріоритети, завдання та способи приватизації державного майна, орієнтовні завдання щодо обсягів приватизації, обсягів надходження коштів від приватизації до Державного бюджету України, програма також визначає заходи щодо виконання намічених у ній завдань.
Основною метою приватизації є підвищення ефективності виробництва та мотивації до праці, прискорення структурної перебудови й розвитку економіки України.
Основні принципи приватизації майна державних підприємств такі:
пріоритетне право громадян України на придбання державного майна;
рівність прав участі громадян України у процесі приватизації;
створення сприятливих умов для залучення інвестицій;
застосування переважно конкурентних способів приватизації.
Методи приватизації застосовуються з урахуванням індивідуальних особливостей об'єктів, що приватизуються. Але всі вони ґрунтуються на участі виключно коштів, які належать юридичним і фізичним особам — майбутнім володарям приватизованих державних підприємств. Такий порядок запроваджено в Україні на основі досвіду приватизації з участю (поряд з іншими джерелами) так званих приватизаційних і компенсаційних сертифікатів. Приватизаційні сертифікати (ваучери) емітувалися у зв'язку з безкоштовною передачею певної частини державного майна всім громадянам України. Кожний громадянин, володіючи сертифікатом однакової вартості, мав право використати його на приватизацію будь-яких об'єктів за своїм вибором (особисто вступивши у товариство покупців або через фінансових посередників) і таким чином одержати свою частину у статутних капіталах приватизованих підприємств. Компенсаційні сертифікати являли собою цінні папери, які одержували громадяни України як компенсацію витрат від інфляційного знецінення своїх вкладів в Ощадному банку України. Ваучерно-сертифікатна приватизація в Україні, попри всі недоліки, що траплялися під час її практичного втілення, дала змогу широко розгорнути приватизаційний процес, конкурентні методи переходу державної власності у приватну, сприяла розвиткові ринку капіталів в Україні.
Здійснення приватизації майна державних підприємств в Україні відбувається різними способами, які враховують як міжнародний досвід приватизації, так і особливості розвитку та функціонування підприємств державної форми власності в Україні. При цьому вибір способів приватизації і підприємств, які підлягають першочерговій приватизації, залежать насамперед від розміру підприємств або їхніх структурних підрозділів, що можуть бути виділені у самостійні підприємства (це визначається через вартість основних засобів та чисельність працюючих робітників і службовців). Способи і строки приватизації залежать і від таких ознак підприємств, як визнання їх в установленому порядку монополістами, належність до військово-промислового комплексу (ВПК), якщо підприємство підлягає конверсії згідно з відповідною програмою, залучення у процесі приватизації за рішенням Уряду України іноземних інвестицій, рівень зносу основних засобів, збитковість. Суттєві особливості законодавством встановлені для приватизації державних підприємств агропромислового комплексу.
Низка підприємств та інших об'єктів, які мають загальнодержавне значення, приватизації не підлягають. У законодавчо затвердженому переліку таких об'єктів — підприємства з виготовлення та ремонту всіх видів зброї, з виробництва вибухових і сильнодійних речовин, наркотичних, бактеріологічних, психотропних, отруйних засобів, підприємства авіаційної промисловості, електростанції, підприємства з виробництва спирту, лікеро-горілчаних виробів, соляної промисловості та деякі інші об'єкти.
Згідно з Законом України "Про приватизацію майна державних підприємств", право на участь у приватизації і придбання державної власності мають:
фізичні особи — громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства;
юридичні особи — резиденти (зокрема й підприємства з іноземними інвестиціями), нерезиденти.
Не можуть бути покупцями державного майна юридичні особи, у яких частка державної власності перевищує 25 відсотків, а також підприємства комунальної власності.
Для громадян України законодавством передбачене таке застереження: якщо громадянин має намір придбати державне майно, що приватизується, вартістю на суму, що перевищує встановлений максимум, він повинен подати декларацію про доходи.
На даному етапі приватизації державного майна, згідно з чинним законодавством і Державною програмою приватизації, вона здійснюється шляхом:
продажу об'єктів приватизації на аукціоні або за конкурсом;
продажу акцій (часток, паїв), що належать державі у господарських товариствах, на аукціоні або за конкурсом, на фондових біржах та іншими способами, що передбачають загальнодоступність та конкуренцію покупців;
продажу на конкурсній основі цілісного майнового комплексу державного підприємства, що приватизується, або контрольного пакета акцій відкритого акціонерного товариства за умови подання покупцем бізнес-плану або техніко-економічного обґрунтування післяприватизаційного розвитку об'єкта;
Неконкурентні способи продажу майна державних підприємств застосовуються щодо об'єктів, не проданих на аукціоні, за конкурсом.
Спосіб приватизації кожного підприємства визначає Фонд державного майна України і його регіональні органи на базі вивчення попиту потенційних покупців.
Продаж об'єктів приватизації на аукціоні, за конкурсом, а також викуп як способи приватизації застосовуються найчастіше до об'єктів так званої малої приватизації, яка встановлює механізм приватизації цілісних майнових комплексів невеликих державних підприємств шляхом їх відчуження на користь одного покупця одним актом купівлі-продажу. Причому викуп як спосіб приватизації застосовується в тому разі, коли не вдалося здійснити продаж об'єкта на аукціоні або за конкурсом. Ці ж способи приватизації застосовуються також за наявності про позицій від покупців щодо придбання інших державних підприємств із чисельністю працівників до 1000 осіб.
Продаж на аукціоні полягає в переданні права власності покупцеві, який запропонував у ході торгів найвищу ціну. Проведення аукціону передбачає наявність декількох заяв від юридичних або фізичних осіб — покупців, які мають намір придбати об'єкт. Крім підприємств — цілісних майнових комплексів, у такий спосіб можуть приватизуватися об'єкти незавершеного будівництва, майно ліквідованих підприємств, підприємств-банкрутів, пакети акцій державних відкритих акціонерних товариств, які залишилися нереалізованими після їх приватизації, частки (паї, акції), що належать державі у майні суб'єкта підприємницької діяльності зі змішаною формою власності, а також деякі інші об'єкти державної власності.
Організовує продаж об'єктів приватизації на аукціоні орган приватизації або уповноважена ним юридична особа. Для участі в аукціоні зацікавлені юридичні (в тому числі нерезиденти) та фізичні особи (в тому числі іноземні громадяни, особи без громадянства) подають до органу приватизації заяву, сплачують реєстраційний внесок, а також грошову заставу в розмірі 10 відсотків первісної ціни продажу об'єкта. Власником об'єкта стає той покупець, який у ході аукціону запропонував найбільшу ціну. Якщо під час аукціону ніхто з учасників не висловив бажання придбати об'єкт за оголошеною первісною ціною, ціна об'єкта знижується, але не більш як на 10 відсотків. Якщо після зниження ціни об'єкт не вдалося продати, торги припиняються. Усім учасникам аукціону, які не стали переможцями, внесені заставні кошти (10 відсотків оголошеної ціни) повертаються, а покупцеві, який придбав об'єкт приватизації, вони зараховуються при остаточному розрахунку.
Продаж за конкурсом полягає в переданні права власності покупцеві, який запропонував найкращі умови подальшої експлуатації об'єкта або за рівних умов — найвищу ціну. Як і продаж на аукціоні, продаж за конкурсом може здійснюватися за наявності не менш як двох покупців. У конкурсі беруть участь юридичні та фізичні особи (подання заяв, сплата реєстраційного внеску, грошова застава — на тих самих умовах, що й при проведенні аукціонів), зокрема й нерезиденти. Відбір покупців здійснює конкурсна комісія. Вона ж визначає початкову ціну продажу. Остаточна ціна не може бути нижчою за 50 відсотків початкової. Переможець конкурсу визначається за тим, наскільки його програма враховує необхідність технічного переоснащення виробництва, впровадження прогресивних технологій, збереження і зростання кількості робочих місць, створення сприятливих умов праці та ін.
Конкурс здійснюється у два етапи. На першому етапі оголошується попередній переможець, а інформація про його пропозиції доводиться до всіх учасників конкурсу. Якщо протягом п'яти робочих днів від них не надійдуть додаткові пропозиції, то попередній переможець оголошується остаточним переможцем. За наявності інших пропозицій проводиться додаткове засідання конкурсної комісії, яка розглядає додаткові пропозиції учасників конкурсу та визначає остаточного переможця.
Викуп як спосіб приватизації підприємств — цілісних майнових комплексів — застосовується лише стосовно об'єктів, первісна вартість основних засобів яких не перевищує законодавчо встановленого максимуму, які не є підприємствами-монополістами, не належать до ВПК і в процесі приватизації яких не залучається іноземний капітал. Викуп передбачає наявність лише одного покупця об'єкта, що приватизується. Ним може бути юридична чи фізична особа, які, згідно з чинним законодавством, можуть виступати як покупці.
Викуп застосовується щодо:
підприємств, включених у перелік об'єктів, що підлягають приватизації у такий спосіб;
об'єктів малої приватизації, не проданих на аукціоні, за конкурсом.
Право на викуп майна державного підприємства, зданого свого часу в оренду, має орендар, якщо він за згодою з орендодавцем здійснив за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна вартістю не менш як 25 відсотків від залишкової вартості цього майна. Якщо прийнято рішення про приватизацію таких підприємств і немає згоди орендаря на викуп, державний орган приватизації може запропонувати такий об'єкт для продажу на конкурентних засадах (на аукціоні, за конкурсом), причому договір оренди зберігає свою силу для нового власника.
Після прийняття рішення про приватизацію об'єкта через викуп орган приватизації створює комісію з оцінки вартості його майна. Договір купівлі-продажу об'єкта, а також акт передачі майна укладають між собою державний орган приватизації і покупець. Цей договір містить дані про вартість об'єкта, ціну продажу, умови внесення платежів на рахунок державного органу приватизації у банку; він юридично засвідчує перехід права власності від держави до покупця. З метою здійснення подальшої господарської діяльності новий власник визначає організаційно-правову форму згідно з чинним законодавством і у визначений договором купівлі-продажу термін створює і реєструє новий суб'єкт підприємницької діяльності.
Описані способи приватизації не охоплюють більшість середніх та великих підприємств усіх без винятку галузей матеріально! і нематеріальної сфери. Згідно з Державними програмами приватизації останніх років, такі підприємства (вартість основних засобів яких перевищує 1000 тис. грн.) зазвичай приватизуються способом продажу акцій відкритих акціонерних товариств. Такий самий порядок приватизації поширюється на порівняно невеликі підприємства, вартість основних засобів яких не виходить за межі, про які йшлося вище, якщо законодавством передбачено для них саме такий спосіб приватизації.
Міністерства, відомства, інші органи державного управління, у підпорядкуванні яких є державні підприємства, разом з Фондом державного майна України здійснюють підготовку до їх приватизації. Вона передбачає аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства з міркувань доцільності приватизації, вибір способу приватизації, вивчення попиту на придбання підприємства серед потенційних покупців, можливість виокремлення зі складу підприємства структурних підрозділів, які можуть функціонувати як окремі підприємства, виявлення державного майна та інших активів, які не підлягають приватизації або приватизація яких недоцільна, та ін.
З моменту прийняття рішення про включення об'єкта до переліку підприємств, що підлягають приватизації, щодо нього припиняється чинність дії Закону України "Про підприємства в Україні" у частині купівлі, продажу, передачі, обміну, здачі в оренду майна, купівлі-продажу цінних паперів і деяких інших операцій (вони можуть відбуватися лише з дозволу органу приватизації).
У ході передприватизаційної підготовки підприємства може виявитися потреба реструктуризації підприємства.
Реструктуризація підприємства — це здійснення комплексу організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на підвищення інвестиційної привабливості об'єкта приватизації, збільшення обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищення ефективності виробництва.
Рішення про реструктуризацію затверджує Фонд державного майна України, а щодо підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, такі рішення приймаються за погодженням з Кабінетом Міністрів України. Реструктуризація являє собою важливий етап приватизації. Вона здійснюється, якщо щодо державного підприємства прийнято рішення про приватизацію і управління ним перейшло у зв'язку з цим до державного органу приватизації, а також до корпоратизованих підприємств, тобто відкритих акціонерних товариств, 100 відсотків акцій яких належать державі.