Державне регулювання економіки (2006)

3.1. Суть та способи економічного прогнозування. Класифікація прогнозів

Прогноз (грец. — передбачення):

— науково обґрунтоване судження, що дає випереджаючу інформацію про розвиток об'єкта у майбутньому;

— науково обґрунтоване передбачення можливого стану об'єкта у майбутньому, можливих шляхів і строків його досягнення.

Економічне прогнозування — виявлення стану та можливих напрямків розвитку економічних явищ і процесів на різних рівнях економічної системи (мікро-, мезо-, макрорівні).

Джерела прогнозної інформації:

накопичені знання та досвід (теоретичні та емпіричні знання про закономірності розвитку процесів);

фактична і статистична інформація про об'єкт прогнозування;

економіко-математичні моделі.

Способи прогнозування:

експертний (лат. — досвідчений) — шляхом опитування спеціалістів стосовно об'єкта прогнозування;

екстраполяції (лат. — поза і згладжувати) — збирання інформації про розвиток об'єкта у минулому і перенесення закономірностей цього розвитку на майбутнє;

моделювання (франц. — ліпити, формувати) — дослідження, що базуються на побудові моделей об'єкта відповідно до очікуваних (бажаних) змін у його стані.



Пошуковий прогноз базується на умовному перенесенні на майбутнє тенденцій розвитку об'єкта, що склалися у минулому та діють нині, абстрагується від факторів, здатних змінити ці тенденції. Мета пошукового прогнозу — з'ясувати, як розвиватимуться події за збереження існуючих тенденцій.

Нормативний прогноз (на відміну від пошукового) розробляється на основі заданих цілей (нормативів) і передбачає визначення способів і терміну їх досягнення.



Різниця між пошуковим та нормативним прогнозом