Державне регулювання економіки (2006)

Макроекономічне планування — це:

свідома діяльність держави з метою досягнення бажаного стану національної економіки;

розробка моделі досягнення бажаного й очікуваного стану національної економіки за умови одночасного визначення шляхів, способів, засобів і термінів забезпечення цього стану та кінцевих результатів (показників).

Теорії планування

Системне планування (всеохоплюючий раціональний підхід).

Протекціоністське планування.

Аполітичне планування.

Критична теорія планування.

Інкременталізм.

Стратегічне планування.

Системне планування — теорія макропланування, що передбачає всеохоплюючий системний підхід до національної економіки, тобто виявлення й аналіз усіх факторів розвитку, сфер, уточнення завдань, аналіз способів досягнення поставленої мети й вибір оптимального варіанта, аналіз результатів реалізації варіанта.

Протекціоністське планування — прихильники теорії вважають, що планування спрямоване на захист інтересів осіб, які отримують переваги від реалізації плану.

Аполітичне планування — теорія, що розглядає планування як технічну діяльність, спрямовану на пошук консенсусу інтересів, досягнення політичних чи економічних компромісів для забезпечення поступального розвитку економіки.

М> Критична теорія планування виникла як реакція на аполітичну теорію планування. Прихильники цієї теорії вважають, що планування — це не професійна чи технічна діяльність, а інструмент, який дає можливість певним групам утримувати і реалізовувати свою владу.

Інкременталізм — теорія, що обґрунтовує необхідність поступового і послідовного вдосконалення практики управління на основі здійснення процесу планування як системи заходів нерадикального, паліативного характеру — так звана політика малих кроків.

Ф Стратегічне макропланування. На відміну від системного планування орієнтує на концентрацію зусиль держави на вирішенні найактуальніших, стратегічно важливих проблем розвитку національної економіки.

Нормативне планування (теорія планування) — базується на використанні нагромадженого досвіду та практики планування, що склалася і розкриває суть процесу та технологію розробки планів.

Позитивне планування — це планування, результатом якого є позитивні зрушення в економіці. Воно передбачає заходи, способи досягнення бажаного результату.

Об'єкти, сфера та суб'єкти макроекономічного планування

Об'єкти — економічні, соціальні й науково-технічні народногосподарські процеси.

Сфера — державно-корпоративний сектор економіки.

Суб'єкти:

держава як виразник загальнодержавних інтересів і координатор господарської діяльності;

великі акціонерні товариства (корпорації);

недержавні органи й організації (профспілки, інші об'єднання й асоціації).

Стратегічна мета планування розвитку національної економіки — забезпечення економічного зростання відповідно до критеріїв конкурентоздатності й стабільного розвитку (економічного, екологічного, соціального і технологічного).

Основні функції макроекономічного планування

Визначення цілей і пріоритетів розвитку національної економіки.

Забезпечення найоптимальнішого варіанта розвитку національної економіки (найкоротшого і найефективнішого способу досягнення поставленої цілі).

Координація економічної діяльності суб'єктів (забезпечення інформацією, стимулювання, організація тощо).

Гармонізація економічних інтересів суб'єктів господарювання.