Державне регулювання економіки (2006)

7.1. Структура економіки як об'єкт державного регулювання

Структура економіки — це співвідношення різних елементів економічної системи, що відображають народногосподарські пропорції та стан суспільного поділу праці.

Критерії визначення структури економіки:

обсяги виробленої продукції та наданих послуг (абсолютні чи відносні);

чисельність зайнятого населення;

обсяг спожитого капіталу (вартість основних фондів). Показники структури економіки:

натуральні;

вартісні.



Ф Відтворювальна структура характеризує:

використання ВНП (ВВП) на відновлення основного капіталу, споживання та нагромадження;

співвідношення між виробничим та особистим споживанням.

Галузева структура виражає пропорції розвитку окремих галузей, підгалузей, видів діяльності, виробництв, сфер національної економіки.

У складі національної економіки України вітчизняна статистика та управління виділяють галузі, підгалузі, міжгалузеві господарські комплекси тощо. За Класифікатором галузей економіки виділяють такі великі галузі:



Визначальною ознакою виділення значних галузей економіки є однотипність виконання підприємствами й організаціями функцій, видів діяльності. Класифікаційною одиницею галузі є підприємство, яке має самостійний баланс та банківський рахунок. (Якщо підприємство займається різноманітними видами діяльності, то воно належить до відповідної галузі за переважаючою частиною його діяльності.)

У складі галузей виділяють підгалузі — сукупність підприємств, що випускають однорідну продукцію чи виконують однорідні послуги. Наприклад, у сільському господарстві — тваринництво і рослинництво, на транспорті — його окремі види (автомобільний, залізничний, водний, повітряний, трубопровідний) тощо.

За міжнародною галузевою класифікацією ООН до сфери економічної діяльності належать такі її види:

сільське господарство, мисливство, лісове господарство і рибальство;

гірничодобувна промисловість;

обробна промисловість;

електроенергетика, газо- і водопостачання;

будівництво;

оптова і роздрібна торгівля, ресторани, готельне господарство;

транспорт, складське господарство і зв'язок;

фінанси, страхування, операції з нерухомим майном, комерційні послуги;

комунальне, суспільне та особисте обслуговування.

Територіальна структура відображає розміщення виробництва в окремих економічних районах, що визначаються певними умовами (наявністю природних ресурсів, географічним положенням, кліматичними та іншими умовами).

Соціальна структура характеризує співвідношення між:

організаційно-правовими формами підприємництва з урахуванням рівня концентрації й централізації виробництва (між великими, середніми та малими підприємствами) та на основі форм власності (між приватними, державними та колективними підприємствами);

групами населення за рівнем доходів (диференціація до

ходів різних груп населення).

Зовнішньоекономічна структура відображає пропорції між експортом та імпортом товарів, послуг, капіталів тощо.