Державне регулювання економіки (2006)
7.1. Структура економіки як об'єкт державного регулювання
Критерії визначення структури економіки:
обсяги виробленої продукції та наданих послуг (абсолютні чи відносні);
чисельність зайнятого населення;
обсяг спожитого капіталу (вартість основних фондів). Показники структури економіки:
натуральні;
вартісні.
Ф Відтворювальна структура характеризує:
використання ВНП (ВВП) на відновлення основного капіталу, споживання та нагромадження;
Галузева структура виражає пропорції розвитку окремих галузей, підгалузей, видів діяльності, виробництв, сфер національної економіки.
У складі національної економіки України вітчизняна статистика та управління виділяють галузі, підгалузі, міжгалузеві господарські комплекси тощо. За Класифікатором галузей економіки виділяють такі великі галузі:
Визначальною ознакою виділення значних галузей економіки є однотипність виконання підприємствами й організаціями функцій, видів діяльності. Класифікаційною одиницею галузі є підприємство, яке має самостійний баланс та банківський рахунок. (Якщо підприємство займається різноманітними видами діяльності, то воно належить до відповідної галузі за переважаючою частиною його діяльності.)
У складі галузей виділяють підгалузі — сукупність підприємств, що випускають однорідну продукцію чи виконують однорідні послуги. Наприклад, у сільському господарстві — тваринництво і рослинництво, на транспорті — його окремі види (автомобільний, залізничний, водний, повітряний, трубопровідний) тощо.
За міжнародною галузевою класифікацією ООН до сфери економічної діяльності належать такі її види:
сільське господарство, мисливство, лісове господарство і рибальство;
гірничодобувна промисловість;
обробна промисловість;
електроенергетика, газо- і водопостачання;
будівництво;
оптова і роздрібна торгівля, ресторани, готельне господарство;
транспорт, складське господарство і зв'язок;
фінанси, страхування, операції з нерухомим майном, комерційні послуги;
Територіальна структура відображає розміщення виробництва в окремих економічних районах, що визначаються певними умовами (наявністю природних ресурсів, географічним положенням, кліматичними та іншими умовами).
Соціальна структура характеризує співвідношення між:
організаційно-правовими формами підприємництва з урахуванням рівня концентрації й централізації виробництва (між великими, середніми та малими підприємствами) та на основі форм власності (між приватними, державними та колективними підприємствами);
групами населення за рівнем доходів (диференціація до
ходів різних груп населення).
Зовнішньоекономічна структура відображає пропорції між експортом та імпортом товарів, послуг, капіталів тощо.