Соціальна економіка (2003)

Вся соціально-економічна конструкція /система/ Сміта теоретично і методологічно побудована на ідеї про "природний порядок". Він започаткував категорії, які згодом стали основою усієї науки "соціальної економіки". Тому А. Сміта по праву можна вважати науковим предтечею цієї науки. Система Сміта базується на концепції "економічного лібералізму", в основі якої перебуває ідея "природного порядку". Під таким він розумів "економіку вільного підприємництва", що ґрунтується на принципах "природної свободи" - вільної гри ринкових сил і конкуренції. В "кожному цивілізованому суспільстві", доводить Сміт, діють всесильні і невідворотні об'єктивні природні закони. Неодмінною умовою їхнього діяння є "вільна конкуренція". В цьому методологічна суть усієї системи Сміта.

Для обґрунтування своєї "системи" він вводить поняття "невидимої руки" і "людини економічної", що і принесло авторові "Багатства націй" всесвітню славу, але певною мірою затьмарило і спростило дійсну велич цього неперевершеного твору. Адже у більшості публікацій трактовка т. зв. "невидимої руки" і її "співвідношення з "видимою рукою" (тобто роллю держави в суспільстві) цілком викривлене. Ще більшого спрощення зазнала "людина економічна", до якої нібито зведено усе економічне вчення А. Сміта. Але це зовсім не відповідає дійсності. Енциклопедична освіченість Сміта дала йому змогу підійти до тогочасного суспільства з різних сторін, а власне Людину він розглядає з трьох точок зору - з моральної, громадської /соціальної/ і з суто економічної. Причому "людина економічна" (Homo economicus) розглядається Смітом саме У такій послідовності. Адже Сміта досить часто йменували моральним, політичним і соціальним філософом.

Суто економічне вчення А. Сміта буде абсолютно незрозумілим, якщо не взяти до уваги його загальнофілософських поглядів.

Велику роль у формуванні світогляду Сміта відіграло його спілкування з видатними філософами тих часів, зокрема Юмом /з яким його зв'язувала багаторічна дружба/ і Гельвецієм. Обидва названі філософи, намагалися вивільнити етику від "церковно-феодальних пут", оголосили егоїзм "природною властивістю людини" і фактором людського прогресу. Нова, за суттю буржуазна, етика будувалася на "користолюбному інтересі", на природному стремлінні кожного до власної вигоди, що обмежується лише таким самим стремлінням інших людей. Гельвецій порівнював роль "користолюбства" в суспільстві з роллю "всесвітнього тяжіння" в природі: кожній людині, незалежно від народження й положення, має бути надане право шукати свою вигоду, від чого кінець-кінцем, виграє все суспільство.

Моральний і соціальний філософ Сміт розглядає Людину з трьох сторін. Людина, насамперед, є (має бути !) істотою морально-етичною, духовною, тобто виконувати довічні "природні", божі правила поведінки. Людина є також істотою соціальною, тобто живе в соціумі, взаємодіє з ним, має підкорятися певним нормам і правилам поведінки в громадянському суспільстві. Людина виконує і підкоряється юридичним законам та громадянським інституціям, що прийняті в даній країні, традиціям і звичкам, виробленим усім попереднім розвитком. Остання, за переліком, характеристика Людини як істоти "суто економічної". Створена Смітом уява про природу людини та її взаємини із суспільством лягли в основу усієї "класичної системи ".

Логіка Сміта така: головний мотив діяльності Людини як істоти "економічної" - корисливий інтерес. Отримати зиск з власного інтересу "людина економічна " може, лише надаючи послуги іншим людям, пропонуючи предмети чи послуги своєї праці. Так розвивається суспільний розподіл праці. Люди допомагають одне одному і одночасно сприяють розвитку суспільства, хоча кожен з них "егоїст" і піклується лише про власні інтереси. "Природне" стремління людей - поліпшувати своє матеріальне становище. Це настільки потужний стимул до діяльності, що, якщо цьому не заважати, то він сам собою призведе до поліпшення добробуту кожного і усіх разом. Більше того, як кажуть "жени природу у двері - вона увійде через вікно" : цей стимул долає сотні й тисячі перешкод, які утруднюють будь-яку діяльність. Тут Сміт різко виступив проти "меркантилістів", які обмежували "природну свободу" людини - свободу продавати й купувати, наймати і найматися, виробляти й споживати.

Суть "людини економічної" викладена Смітом у розділі II книги І "Багатства націй". Нагадавши спочатку читачеві, що собаки одна з одною свідомо кісткою не обмінюються, Сміт вдається до образного пояснення, яке стало "еталонним" в економічній літературі (докладніше про це див. ч. II, розд. VII, § 2).

Не зовсім чітким, на наш погляд, є наведений у більшості публікацій коментар щодо співвідношення т. зв. "невидимої" і "видимо руки". Під "невидимою рукою" Сміт розуміє діяння об'єктивних, економічних законів, які незалежно від волі і бажань "людей економічних" спрямовують їх в потрібне русло. Це суспільні умови і правила економічної поведінки на основі "вільної конкуренції", що дозволяють найдоцільніше розв'язувати усі особисті і суспільні проблеми.

Положення про "невидиму руку " Сміт викладає мимохідь. Без особливих коментарів, Сміт звертає увагу читача на те, що "кожна окрема людина... дбає про свою власну вигоду, а зовсім не про вигоди суспільства... причому в цьому випадку, як і у багатьох інших, вона невидимою рукою спрямовуються до мети, яка зовсім не входила до її намірів..." і "переслідуючи свої власні інтереси, вона часто більш дієвим чином служить інтересам суспільства, аніж тоді, коли свідомо намагається зробити це".1

Вся "система природного порядку" А. Сміта базується на тісній взаємодії "невидимої" і "видимої руки ", тобто державного управління. "Видима рука", не протидіючи об'єктивним законам економічного розвитку, не повинна обмежувати експорт та імпорт, виступати штучною перепоною "природному" ринковому механізму. Водночас Сміт вважає доцільним закріпити за державою "три вельми важливих обов'язки":

По-перше, "створювати і утримувати певні громадські споруди і суспільні установи", забезпечуючи винагороду чиновникам, викладачам, суддям, священикам та усім тим, хто служить інтересам "государя і держави", але не створює благ власною працею;

По-друге, "держава повинна забезпечувати зовнішню безпеку країни";

По-третє, "держава повинна забезпечувати і виконувати в економіці роль нічного сторожа", що охороняє приватну власність (тобто на державу він покладає завдання правового захисту громадян, включаючи охорону прав власності).

Подовжимо логіку "природного порядку" громадянського суспільства в розумінні А. Сміта. Що потрібно для нормального функціонування "природної ринкової системи"? По-перше, тверді гарантії недоторканості власності громадян. Не можна зазіхати на чужу власність, її можна придбати за гроші, але не можна відібрати або вкрасти. Оскільки власність - основа стабільності суспільства, на сторожі власності громадян та їх об'єднань має стояти держава. По-друге, треба чесно виконувати взяті на себе обов'язки, дотримуватися угод, контрактів - (норма нібито етична, але ця норма - основа усіх соціально-економічних взаємин), - взаємної довіри учасників угод (додержання цих принципів теж забезпечує держава). По-третє, людина вільна в принципі, що означає неможливість примусу в її господарчих чи інших діях. Але в її свободі є потужне обмеження - свобода інших людей. І якщо свобода однієї людини заважає свободі інших, держава зобов'язана обмежити цю свободу.

Досить цікавою є пріоритетність законів, як їх розумів А. Сміт: "Найсвятіші закони справедливості, закони, порушення яких заслуговує помсти і найжорстокішого покарання - суть закони, що охороняють життя й особистість людини; за ними слідують закони, що оберігають власність і майно; зрештою, останнє місце займають закони, які мають своїм предметом охорону особистих прав, обов'язків, і угод, які укладені поміж громадянами".