Соціальна економіка (2003)
3. Людина на сучасних ринках праці
Разом з тим "ринок праці" означає для кожного конкуренцію за робочі місця, певну свободу рук для наймача робочої сили, що при несприятливих обставинах (пропозиція перевищує попит) може викликати досить негативні соціальні наслідки - зменшення зарплати, безробіття тощо. Для того, хто шукає роботу, або працює за наймом, це означає, що він мусить шляхом підвищення кваліфікації та перекваліфікації підтримувати й поглиблювати інтерес до себе як робочої сили. Це не тільки дає певні гарантії від безробіття, але являє собою основу для подальшого фахового розвитку. Звичайно - це не гарантія від безробіття, адже в кожному конкретному випадку треба враховувати різноманітні особисті причини (наприклад, бажання і претензії на певну діяльність), реальні умови (вік людини, стать, можливі перешкоди чи обмеження, місце проживання і багато чого іншого). Слід зазначити, що і нині, і в майбутньому наймані працівники повинні вчитися пристосовуватися до вимог, які ставить перед ними ринок праці, і самих умов, що швидко змінюються. Щоб відповідати умовам сучасного ринку праці кожен має бути готовий до постійних змін.
Ринки праці, що існують сьогодні в розвинених країнах, істотно відрізняються від колишніх систем зайнятості. їхня зміна відбувається, з одного боку, під впливом технологічних зрушень, а з другого - визначається новими можливостями держави, підприємців і самих трудящих у формуванні "людських ресурсів" нової якості. На сучасних ринках праці суттєво зросла конкуренція як між робітниками - за робочі місця з високою оплатою, додатковими соціальними гарантіями, місця престижні і привабливіші, так і між роботодавцями - за більш цінні кадри, за працівників високої кваліфікації, з потенційною здатністю до новаторської діяльності і готовністю брати участь у досягненні найвищих економічних показників.
Упродовж десятиліть специфіку відносин на ринках праці визначав індустріальний розвиток і панування масового виробництва. Такі ринки праці вимагали робочу силу з низькою або середньою кваліфікацією, яка б виконувала регламентовані види діяльності. Життєвий цикл робітника, як правило, був пов'язаний з однією спеціальністю. Особливістю такої праці було й те, що працівник майже все життя був прив'язаний до свого робочого місця і місця проживання.
Потік нововведень радикально змінив всю ситуацію. Щонайперше, науково-технічна революція змінила свої вимоги до робочої сили: вона не тільки вимагає нових спеціальностей, але й в межах старих поставила нові вимоги щодо рівня кваліфікації. З часом на передній план виходять такі якісні показники, як здатність до високоінтенсивної праці, висока професійна підготовка, психофізіологічна витривалість. На ринках праці надзвичайно позначаються й загальні зміни, що відбуваються в економіці розвинутих країн. Аналіз галузевого розрізу економік цих країн свідчить про те, що приріст робочої сили найбільше відбувався у сферах послуг, фінансів, страхування, а також в роздрібній і оптовій торгівлі, на транспорті і зв'язку. Скорочення ж найбільше зачепило галузі обробної і видобувної промисловості.
У провідних країнах світу при загальному зростанні зайнятості випереджаючим темпом зростатимуть галузі, що визначають сучасний НТП. Ще наприкінці минулого століття в американській економіці позначилися тенденції зростання робочих місць у сфері послуг - на 13, в тому числі - по категорії вчених та інженерів - 44%. У виробничій сфері при загальному зниженні зайнятості приріст кількості вчених та інженерів становив 12%.
За прогнозами, сучасне індустріальне виробництво в подальшому ще інтенсивніше, ніж досі, розвиватиметься до "суспільства послуг". У 2010 році майже три чверті економічно активних громадян працюватимуть у сфері комунальних послуг. У самій цій галузі кількість працівників мінятиметься і переходитиме від т.зв. "первинної" діяльності в торгівлі і канцелярської роботи до "вторинних" видів (комунальні послуги, дослідження, організація і управління, консультації, інформування). Внаслідок цього на підприємствах кількість місць, які вимагають вищої кваліфікації, зростатиме за рахунок тих місць, які такої кваліфікації не потребують (діаграма 3).
![](/media/content/5331b2e2bd4ae.gif)
Що ж слід розуміти під різними видами кваліфікації - проста, середня чи вища?
Проста діяльність - допоміжна робота на виробництві, нескладна робота в прибиранні приміщень, у гастрономії, в складському господарстві, на транспорті, в конторах, у торгівлі.
Під вищою кваліфікацією розуміють виконання управлінських функцій, організація і менеджмент, дослідження і удосконалення, консультування, навчання тощо.
Постійні структурні зрушення призводять до того, що міняються й вимоги до кваліфікації найманих робітників. Тому особи, які продають свою робочу силу, мають дбати про "гнучкість" своєї робочої сили (діаграма 4).
![](/media/content/5331b2e2bdc7e.gif)
Ринки праці мають кілька особливих характеристик, які потребують більш докладного розгляду - гнучкість, універсальність і мобільність.
У найбільш загальному вигляді гнучкість ринків праці і робочої сили означає їхню здатність адаптуватися до змін. Це поняття включає в себе такі складові як: гнучкість систем заробітної плати і додаткових виплат, умов найму, форм і методів організації праці, тривалості робочого часу. Певний ступінь гнучкості ринку праці є необхідною передумовою його нормального функціонування. Окрім того, ряд обставин диктує необхідність підвищення гнучкості ринку праці (його "флексібілізацію" за новим висловом). До таких чинників слід віднести загострення конкуренції на внутрішніх і зовнішніх ринках, посилення їх нестабільності, зрослі темпи науково-технічного прогресу, структурну перебудову економіки, ускладнення самої структури робочої сили. У 80-90 роки XX ст. "вітри перемін" привели до руху усі сторони життя розвинених країн: техніку і технологію, методи та організацію виробництва, асортимент товарів і послуг, спосіб життя і політичні інститути. Чітко визначився перехід до "суспільства високої гнучкості", за виразом американських економістів П.Чоут і Дж.Лінгера. Цей вітер зачепив і ринки праці.
Найголовнішим проявом цього є зміна ціни робочої сили. У повоєнні роки під тиском організованого робітничого руху зарплата мала явно виражену тенденцію до зростання в усіх фазах циклу при будь-яких змінах попиту і пропозиції.
Ще швидше зростали додаткові виплати, що встановлюються законодавством, колективними угодами або ті, що надаються підприємцям. Однак у 80-і роки вперше за післявоєнний період виявилася знижувальна еластичність заробітної плати у кризовій фазі циклу. Тому великої ваги набула така характеристика, як універсальність.
Універсальність товару робоча сила, як зазначалося, пов'язана з тим, що людина здатна оволодівати різними професіями упродовж життя, якщо це їй вигідно, тобто виправдовує витрати сил, коштів і часу. У розвинених країнах Заходу не рідке явище, коли люди навіть з вищою освітою змінюють спеціальність, не говорячи вже про кваліфікацію. Вони знов сідають за парти і набувають нових професій. Часто в цьому їм допомагає держава. У Франції, наприклад, уряд бере на себе витрати навіть по 3-річному перенавчанню безробітних у вищих навчальних закладах.
Універсальність робочої сили як товару проявляється також в тому, що спеціалісти одної професії можуть працювати в різних фірмах, різних регіонах однієї країни і навіть міняти країни. Так, американські робітники за своє трудове життя не раз міняють місце праці. І справа тут не у якійсь "непосидючості" американців. Просто вони шукають можливості для кращого продажу своєї робочої сили. Тут ми підходимо до такої характеристики, як мобільність.
Мобільність робочої сили - це здатність працівників міняти місце, район і навіть країну, де вони трудяться, в пошуках більш вигідних умов продажу своїх знань, навичок і здібностей.
Зазначимо, що в будь-якій країні є люди, більш важкі "на підйом", навіть за умови більш високої оплати. Часто ціна вибору виявляється надто високою. Іноді переміна місця роботи виявляється неможливою через зовнішні фактори. У постсоціалістичних країнах низька мобільність робочої сили традиційно пов'язана з житловою проблемою. Адже людина, яка проробила усе життя заради отримання "безплатної" квартири, не може собі дозволити все кинути і їхати на нове місце.
У розвинених країнах більшість найманих працівників весь час озирається у пошуках більш вигідних пропозицій. Це означає, що на ринках праці існує постійна конкуренція серед продавців і покупців - роботодавців, які намагаються отримати найбільш цінних спеціалістів. І чим цінніший спеціаліст, тим гостріша конкуренція за нього, тим вища його оплата.
Цілком зрозуміло, що така конкуренція за найманих працівників, без яких неможливе ані створення, ані діяльність будь-якого підприємства, веде до переливу працівників з одного підприємства на інше, з однієї галузі в іншу. Оскільки рівні заробітної плати весь час змінюються, робітники численних галузей страйкують з вимогами підвищення зарплати до рівня, який панує в інших галузях. Тому в усіх цивілізованих країнах ринки праці регулюються законодавчими нормами та інститутами, які передбачають заходи щодо соціального захисту трудящих. Ці норми мають підтримувати певний баланс інтересів між робітниками, роботодавцями і суспільством в цілому.
Механізм взаємодії профспілок, організацій роботодавців і урядових органів показує взаємини на ринках праці і водночас як це позначається на функціонуванні "соціальної економіки" в цілому.