Менеджмент: прийняття рішень і ризик

Споживачі та виробники сходяться на ринку. Для кращого розуміння процесів, що відбуваються на ринку, припустімо, що на ньому є багато покупців і продавців. Ніхто з них не може контролювати ринок, а отже, впливати на ціни. На такому ідеальному ринку кожний із споживачів та виробників має повний доступ до достовірної інформації. Саме тут стають відомими наміри виробників продавати та наміри споживачів купувати. Наміри виробників відображає крива пропозиції, наміри споживачів — крива попиту.

За ціни на товар, скажімо, 30 коп. за 1 кг кавунів середньою масою 4 кг виробники були б згодні постачати на ринок 6500 тис. шт. кавунів. Проте споживачі згодні купити за таку ціну лише 5000 тис. шт. кавунів. Отже, надлишок товару становитиме 1,5 млн шт. Виявивши перевищення пропозиції над попитом, виробники приймуть рішення продавати товар за нижчою ціною, щоб урівноважити ринок. За нижчої ціни одиниці маси товару, скажімо, 35 коп., споживачі купили б 6500 тис. шт. кавунів, однак виробники могли б пропонувати на продаж лише 5700 тис. їх. У такому разі попит перевищуватиме пропозицію на 750 тис. кавунів, і споживачі вимушені будуть платити вищу ціну.

Такий взаємозв’язок між поведінкою споживача та виробника показано в табл. 1.1 та на рис. 1.3. В них наочно відображено коливання попиту і пропозиції, яке триває доти, поки не відбудеться їх збіг. Це може статися за ціни 1 кг кавунів 40 коп. і кількості товару 6000 тис. шт.

В табл.1.1 показано надлишки і дефіцит товару, а на рис.1.3 — траекторія коливань попиту і пропозиції

Як бачимо, існує єдина точка, в якій задовольняється як потреба споживача придбати товар, так і бажання виробника продати його. Саме в цій точці крива попиту DD та крива пропозиції SS перетинаються. За ціни 40 коп. за 1 кг виробники згодні постачати на ринок 6000 тис. кавунів, а споживачі згодні купити їх за такою самою ціною. Так досягається ціна рівноваги (рівновага ринку), за якої попит не перевищує пропозиції і не менший за неї. Точка рівноваги ринку Е показана в табл.1.2 і на рис. 1.4.

Вище ми розглянули, як складається «колективна» взаємодія на ринку усіх споживачів і виробників великого регіону чи країни. Тепер виникає слушне питання: як розглядають попит і пропозицію окремі споживачі та виробники і як відбивається на прийнятті ними рішень співвідношення між цими складовими ринку? Щоб дати відповідь на це питання, слід насамперед усвідомити, що окремий споживач є лише одним серед багатьох і не може впливати на ринкову ціну товару, купуючи більшу чи меншу його кількість. Хоча всім споживачам разом і «вдається» знизити ціну, коли пропозиція перевищує попит, чи вони сплачують вищу ціну, коли попит перевищує пропозицію, кожний окремий споживач змушений приймати ту ціну, яка склалася на ринку, і закуповує певну кількість товару залежно від індивідуальних обставин.

Стає зрозумілим, що споживач не може купити товар за ціною, нижчою за ринкову. Якщо ж він запропонує ціну вищу за ринкову, він даремно витрачатиме гроші, бо можна купити потрібну кількість товару за ціною, що вже склалася на урівноваженому ринку. Тому крива пропозиції з точки зору окремого споживача має вигляд горизонтальної лінії ss (рис.1.5). Адже скільки б він не купував товару, все одно це настільки мало, що не може вплинути на поведінку виробників, а отже, і на пропозицію. Крива попиту окремого споживача dd відображує його індивідуальні потреби та можливості власного бюджету.

Кількість товару, яку купить такий споживач, показана на рис.1.5 в точці, в якій перетинаються крива попиту dd і крива пропозиції ss. У нашому прикладі споживач за 10 днів купив 9 кавунів.

Кожний виробник, як і кожний окремий споживач, є одним з багатьох і не може впливати на ціну товару незалежно від того, більше чи менше ним вироблено товару. Хоча всім виробникам доводиться «колективно» знижувати ціну, коли складається надлишок пропозиції, і вдається підвищити ціну при надлишку попиту, окремий виробник змушений приймати ту ціну, яка склалася на ринку. Виробник приймає рішення про зміну обсягів виробництва продукції залежно від тих чи інших індивідуальних обставин. Якщо він схоче продати свій товар за ціною, вищою за ринкову, він не зможе його реалізувати, якщо цей товар за своїми якісними характеристиками не кращий за аналогічний товар конкурентів. Пропонуючи свою продукцію за ціною, нижчою від ціни рівноваги, виробник втрачатиме гроші, оскільки цей товар можна продати за вищою ціною.

Сказане дає підстави для висновку, що з точки зору окремого виробника крива попиту має вигляд горизонтальної лінії dd (рис.1.6). Крива пропозиції ss з боку окремого виробника відображує специфічні місцеві умови, в яких він працює. Цей виробник виробляє таку кількість продукції, за якої крива його пропозиції ss перетинає криву попиту dd. У нашому прикладі виробник вироблятиме 4 тис. кавунів.