Менеджмент: прийняття рішень і ризик

Суть економічного аспекта рішення «ресурс—ресурс» полягає в тому, щоб вибрати таке співвідношення (комбінацію) вхідних ресурсів для виробництва заданого обсягу продукції, за якого витрати на ці ресурси будуть мінімальними. У нашому прикладі потрібно встановити, якою має бути комбінація норм згодовування концентрованих кормів і сіна люцерни при відгодівлі великої рогатої худоби постановочною вагою однієї голови 180 кг, щоб одержати приріст живої маси 140 кг з найменшими витратами на ці кормові ресурси. Щоб знайти таку комбінацію, потрібно знати ціну на вхідні ресурси. Принагідно зазначимо, що в умовах ринкової економіки аграрні підприємства в більшості випадків спожиті ресурси включають у собівартість продукції за ринковими цінами незалежно від того, чи вони куплені на стороні, чи є продуктом власного виробництва. Втім, методичний підхід до прийняття рішення «ресурс—ресурс» з урахуванням економічних факторів не змінюється і тоді, коли власні виробничо спожиті ресурси включають у витрати на новостворюваний продукт за собівартістю їх виробництва.

Якщо, скажімо, ціна 1 т кормового зерна становить 230 грн., а 1 т люцернового сіна — 94,8 грн., то, виходячи з цих даних можна визначити витрати на корми за усіма технічно прийнятними комбінаціями. Так, витрати на згодовані концентрати і сіно за 1-ї комбінації цих ресурсів становитимуть 180,35 грн. (0,597 т концентратів за ціною 230 грн. і 0,454 т сіна за ціною 94,8 грн.). Нам уже відомо, що 140 кг приросту живої маси однієї голови великої рогатої худоби можна одержати і за інших комбінацій цих ресурсів, наприклад, зменшивши концентрати на 26 кг і збільшивши даванку сіна з 454 до 499 кг, тобто на 45 кг (2-га комбінація). Додаткові витрати через збільшену норму згодовування сіна становитимуть 4,27 грн. (45 кг по 9,48 коп. за 1 кг), однак в результаті зменшення норми згодовування концентрованих кормів буде зекономлено 5,98 грн. (26 кг концентратів за ціною 23 коп. за 1 кг).

Отже, якщо норму годівлі сіна збільшити на 45 кг, а норму концентратів зменшити з 597 до 571 кг, то завдяки такій комбінації цих ресурсів буде зекономлено 1,71 грн. (5,98 – 4,27). Вказану суму економії можна визначити й іншим шляхом. Для цього потрібно розрахувати сукупні витрати на корми по 2-й комбінації (0,571  230 + + 0,499  94,8 = 178,64 грн.) і потім відняти їх від витрат на корми по 1-й комбінації (180,35 – 178,64 = 1,71 грн.). За такого співвідношення цих видів кормів 45 кг сіна заміщують 26 кг концентратів, або 0,578 кг концентратів заміщується 1 кг сіна (26 : 45 = 0,578). Одержане співвідношення є не що інше, як гранична норма заміни.

Для подальшого розуміння логіки прийняття рішення «ресурс—ресурс» є потреба у визначенні й аналізі такого показника, як співвідношення цін на взаємозамінні ресурси. Його розраховують за формулою

СЦ=ЦРд/ЦРз

де СЦ — співвідношення цін на взаємозамінні ресурси;

ЦРд — ціна одиниці ресурсу, що заміщує собою інший ресурс;

ЦРз — ціна одиниці ресурсу, що заміщується взаємозамінним ресурсом.

На ринку підприємство може «обміняти» 1 кг сіна на 0,412 кг концентратів, виходячи із співвідношення цін, що склалися на цих два кормових ресурси (94,8 : 230 = 0,412). При граничній нормі заміни 0,578 (2-га комбінація) технічний варіант заміни ресурсу на ресурс у виробництві економічно вигідніший, ніж «обмін» цих ресурсів за ринковими цінами.

Тепер стає очевидним, що підприємство може знизити собівартість приросту живої маси завдяки збільшенню норми годівлі сіном і зменшенню норми годівлі концентратами. Якщо гранична норма заміни виражає «технічну вартість» заміни у виробничому процесі ресурсу на ресурс, то співвідношення цін (СЦ) показує, який складається ринковий коефіцієнт такої заміни. Щоб рішення «ресурс—ресурс» було всебічно економічно обґрунтованим, потрібно порівняти технічні і ринкові варіанти заміни ресурсів (табл. 4.4).

Оскільки з переходом від 1-ї до 2-ї комбінації збільшення норми годівлі сіном на 45 кг зумовило зменшення виробничих витрат, то закономірно виникає питання — чи слід збільшувати норму годівлі сіном і далі з 499 до 544 кг? В цьому випадку норма згодовування концентратами була б ще зменшена на 23 кг (з 571 до 548 кг). Інакше кажучи, з переходом від 2-ї до 3-ї комбінації підприємство може «виміняти» у виробництві частину сіна на концентровані корми на таких умовах: 0,511 т концентратів на 1 т сіна. Все ж таки це краще, ніж обмін на ринку, де за 1 т сіна можна «виміняти» лише 0,412 т концентратів, оскільки при цьому скорочуються витрати на корми. У сказаному неважко переконатися, зробивши необхідні розрахунки. Із даних табл. 4.4 бачимо, що за 3-ї комбінації згодовується 548 кг концентратів і 544 кг сіна. Витрати на ці корми становлять 177,61 грн., тобто менше ніж за 2-ї комбінації на 1,03 грн. (178,64 – – 177,61=1,03) з розрахунку на кожну голову відгодівельного поголів’я великої рогатої худоби.

При збільшенні норми годівлі сіном до 589 кг (4-й варіант) заміна відбувається в такій пропорції: 21 кг концентратів на 45 кг сіна, або 0,467 т концентратів на 1 т сіна. Проте на ринку за неї можна придбати лише 0,412 т концентратів. Отже, ринковий варіант заміни гірший, і збільшуючи норму годівлі сіном ще на 45 кг, щоб замінити 21 кг концентрованих кормів, підприємство зменшить витрати на корми порівняно з 3-м варіантом на 0,57 грн. (сукупні витрати по цьому варіанту становлять 177,04 грн. (0,527  230 + 0,589  94,8) проти 177,61 грн. витрат у 3-му варіанті).

Якщо й далі збільшувати норму згодовування сіна, скажімо, з 634 до 679 кг (6-й варіант), то у виробництві 1 т сіна буде замінюватися на 0,4 т концентратів, в той час як на ринку — на 0, 412 т. Як бачимо, тут ринковий варіант заміни кращий, і збільшення норми годівлі сіна на чергових 45 кг, щоб замінити 18 кг концентратів, уже не призведе до зменшення виробничих витрат на корми порівняно з попереднім варіантом, а навпаки, до їх збільшення. Так, якщо у 5-му варіанті витрати на корми становлять 176,94 грн. (0,508  230 + + 0,634  94,8), то в 6-му — 177,07 грн. (0,490  230 + 0,679  94,8), або на 0,13 грн. більше.

Викладений аналіз різних комбінацій кормових ресурсів дає підстави для висновку, що в разі, коли технічний варіант заміни концентрованих кормів на сіно люцерни (показник ГНЗ) має переваги над ринковим, то менеджер повинен збільшувати норму згодовування сіна за рахунок зменшення норми годівлі концентратами. Така дія забезпечить зменшення сукупних витрат на корми.

Щоб переконатися в правильності такого висновку, потрібно порівняти граничну норму заміни (ГНЗ) із співвідношенням цін (табл. 4.5).

Порівнюючи величини граничної норми заміни з показником співвідношення цін, можна вибрати такий варіант годівлі молодняку великої рогатої худоби, за якого витрати на корми будуть найменшими.

Сукупні витрати на корми зменшуються за рахунок збільшення норми годівлі сіном до тих пір, поки гранична норма заміни перевищує співвідношення цін. Якщо гранична норма заміни менша, ніж співвідношення цін, витрати на корми зростатимуть.

Як видно з даних табл. 4.5, до 5-го варіанта включно норма заміни перевищує співвідношення цін (ці показники для 5-го варіанта становлять відповідно 0,422 і 412). В межах цих п’яти варіантів при переході від попереднього з них до наступного сукупні витрати на корми будуть зменшуватися. За норми згодовування 490 кг концентратів і 679 кг сіна гранична норма заміни становить 0,400. Оскільки вона менша за співвідношення цін, то при переході до такої комбінації кормових ресурсів витрати на них не зменшуються, а навпаки, починають зростати.

Таким чином, комбінація з 508 кг концентрованих кормів і 634 кг сіна люцерни найближча до точки, в якій гранична норма заміни дорівнює співвідношенню цін. Тут і досягаються мінімальні витрати на корми порівняно з іншими варіантами співвідношення цих кормових ресурсів. Теоретично найменші витрати взаємозамінних ресурсів досягаються тоді, коли величина граничної норми заміни перевищує співвідношення цін на мінімально можливу величину. Якби у 6-й комбінації додаткових 45 кг сіна замінювали не 18 кг концентратів, як фактично (див. табл. 4.4), а 18,6 кг, то за такої умови гранична норма заміни становила б 0,413, тобто незначно, лише на 0,001, перевищувала коефіцієнт співвідношення цін. Тоді витрати на корми становили б 176,93 грн. (0,4894  230 + 0,679  94,8), або менше проти 5-го варіанта, який нами оцінений як найкращий, на 0,01 грн. (176,94 – 176,93).

Опираючись на викладене, можна сформулювати правило прийняття рішення «ресурс—ресурс»: збільшуйте використання одного вхідного ресурсу за рахунок іншого доти, поки його гранична норма заміни перевищує співвідношення цін на ці взаємозамінні ресурси.