Менеджмент: прийняття рішень і ризик

При пошуку іноземного партнера для співробітництва в галузі ЗЕД обов’язково потрібно брати до уваги правовий статус фірми. В сучасній ринковій економіці існує багато організаційних форм суб’єктів господарювання. Вони здійснюють свою діяльність у рамках норм права, що регулюють їх відносини з діловими партнерами. Причому ці норми не є однаковими для фірм з різною правовою формою функціонування. Цим і зумовлюється необхідність визначення правового статусу фірми, оскільки його знання дає змогу одержати відповідь на ряд принципових питань, що повинні обов’язково враховуватися при укладанні угоди.

Зокрема, правова форма фірми визначає:

• характер і періодичність звітності;

• структуру органів управління і правомочність посадових осіб;

• порядок оподаткування фірми;

• умови, що визначають відповідальність фірми за її зобов’язаннями;

• порядок ліквідації фірми і сплати боргів при її банкрутстві (хто сплачує борги, черговість їх сплати та ін.).

Основними видами правових форм іноземних фірм є індивідуальні підприємці, повні товариства, командитні товариства, акціонерно-командитні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, акціонерні товариства.

Індивідуальні підприємці — це фізичні особи, які здійснюють у межах правового поля господарські операції і несуть повну майнову відповідальність за зобов’язаннями, взятими їх фірмами згідно з укладеними угодами. Як правило, фірми індивідуальних підприємців невеликі за розміром, мають обмежені фінансові можливості, а тому здійснюють дрібні і середні за обсягом ділові операції.

Індивідуальних підприємців у деяких розвинутих країнах світу називають так: у Великобританії і Канаді — Sole proprietorship, в США — Individual proprietor, у ФРН — Einzelunternehmung, у Франції — Entreprise indiviship.

Повне товариство — це фірма, учасники якої займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства вкладеним у нього капіталом, а також усім своїм майном. Завдяки необмеженій відповідальності членів товариства воно має більшу платоспроможність порівняно з іншими товариствами. Адже вимоги кредиторів можуть бути задоволені не лише власністю такої фірми, а й за рахунок особистого майна його членів. Тому за однакових інших умов перевагу при виборі іноземного партнера доцільно віддати саме повному товариству. Але при цьому слід мати на увазі, що у формі цих товариств функціонують, як правило, невеликі фірми з відносно незначними обсягами ділових операцій, по яких важко одержати необхідну інформацію.

В окремих країнах повні товариства називаються: у Великобританії — Unlimited partnership, в США — General partnership, у ФРН і Австрії — Offene handelsgesellshaft, у Франції — Societe en nom collectif.

Командитне товариство — це договірне об’єднання підприємців, в якому частина учасників здійснює керівництво товариством і несе солідарну відповідальність за його зобов’язаннями своїм капіталом і власним майном, а інші учасники (командитисти) відповідають лише своїм вкладом і не беруть участі в управлінні фірмою.

Ця правова форма підприємництва не набула великого поширення в країнах Заходу і характерна для дрібного і малого бізнесу. Назви командитних товариств у різних країнах: у Великобританії і США йому відповідає товариство з обмеженою відповідальністю — Limited partnership, у ФРН — Kommanditgesellshaft, у Франції — Societe en commandite.

Акціонерно-командитне товариство — це фірма, згідно з правовим статусом якої командитистами є акціонери. Як і в командитному товаристві, керівництво здійснюють повні товариші. Вони несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями фірми, а акціонери ризикують лише падінням курсу своїх акцій. Акціонерно-командитне товариство може здійснювати емісію акцій, вільно їх продавати на ринку, одержуючи таким чином додатковий дохід. Перевагою такого товариства є те, що дивіденди їх акціонерів не обкладаються податком. У даний час ця організаційна форма господарювання малопоширена, хоча і має певні переваги.

У різних країнах акціонерно-командитне товариство має такі назви: в США — Master Limited Partnership, у ФРН — Kommanditgesellshaft und Aktien, у Франції — Societe en commandite par actions.

Товариство з обмеженою відповідальністю — це правова форма об’єднання вкладників капіталу, статутний фонд якого розподілений на зазначені в установчих документах частки і учасники якого несуть відповідальність лише в межах їх вкладів. Кожному члену товариства видається пайове свідоцтво, яке дає право на одержання частини прибутку. Проте цей документ, на відміну від акцій, не може бути проданий чи переданий іншим особам без згоди на те решти членів фірми. Вітчизняним підприємствам при пошуку іноземного партнера потрібно знати, що товариства з обмеженою відповідальністю не зобов’язані публікувати результати своєї господарської діяльності. Це ускладнює пошук необхідної інформації по них. Крім того, фінансові можливості цих товариств дещо звужені порівняно з акціонерними товариствами, оскільки законом їм не дозволяється випускати облігаційні позики.

Назва товариства з обмеженою відповідальністю в різних країнах: у Великобританії — Private Limited company, в США — Close corporation, в Італії — Sosieta a responsobilita limitata, у ФРН — Gesellshaft mit beschrankter Haftung (GmBH), у Франції — Societe a responsabili.

Акціонерні товариства — це така правова форма господарювання, в яких статутний фонд розподілений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості. Вони несуть відповідальність по своїх зобов’язаннях усім своїм майном, а акціонери — лише належними кожному з них акціями. Практика економічно розвинутих країн переконливо довела високу ефективність функціонування акціонерних товариств. Завдяки своїм перевагам вони стали домінуючою формою підприємництва, і що дуже важливо, — основною формою власності великих капіталістичних підприємств.

Можна виділити такі переваги акціонерних товариств:

• необмежена можливість залучення коштів через емісію акцій при збереженні їх контрольного пакета за великими вкладниками (як правило, засновниками товариства). При цьому досягається концентрація невеликих індивідуальних капіталів для розв’язання складних господарських завдань;

• купівля акцій акціонерних товариств є однією з найбільш прийнятних форм інвестування для багатьох вкладників капіталу, оскільки при банкрутстві таких фірм вони ризикують лише можливим знеціненням своїх акцій;

• інвестори (володільці акцій) мають право на свій розсуд розпоряджатися акціями (продавати, міняти, передавати у спадок та ін.). За цих умов вибуття будь-кого з акціонерів не призводить до порушення діяльності фірми;

• завдяки значним можливостям залучення капіталу із зовнішніх джерел акціонерні товариства мають можливість нарощувати авансований капітал і здійснювати великі господарські операції, використовуючи позитивний вплив фактора масштабів виробництва;

• можливе утворення акціонерного товариства, всі акції якого належать одній особі (створення таких товариств дозволяється не в усіх країнах).

До названих переваг слід додати і те, що акціонерні товариства, як нам уже відомо, зобов’язані публікувати свою звітність, отже, український учасник має можливість детально її проаналізувати і зробити більш обгрунтований висновок про доцільність укладання угоди з таким потенційним іноземним партнером.

Назва акціонерних товариств у деяких розвинутих країнах: у Великобританії — Public limited company (тобто йому відповідає публічна компанія з обмеженою відповідальністю), в Італії — Societa per azioni, в США — Corporation, у ФРН — Акtiengesellshaft, у Франції — Societe anonyme.

Ми вже зазначали, що систематизовану за багатьма параметрами інформацію про іноземні фірми можна одержати і з різних фірмових довідників, серед яких виділяють адресні, товарно-фірмові, загальнофірмові, галузеві, по акціонерних компаніях та ін.

Адресні довідники містять поштові і телеграфні адреси фірм, їх телефони і телекси. Найбільш відомі адресні довідники охоплюють велику кількість фірм. Наприклад, довідник Yuegers Waldman International Telex + Telex Internationa містить інформацію про більш ніж 1,3 млн фірм різних країн світу. Довідник Teleurope охоплює 19 країн Західної Європи.

У товарно-фірмових довідниках інофірми різного правового статусу згруповані за виробничим (товарним) профілем. Найбільш відомими довідниками цього типу є Kompass, що видаються у більшості країн Західної Європи. Кожний з таких довідників охоплює фірми лише якоїсь однієї країни цього регіону. Проте у Німеччині та Великобританії видаються міжнародні товарно-фірмові довідники під назвою відповідно ABC Europe Production i Merchants Directory.

Загальнофірмові довідники хоча охоплюють значно меншу кількість фірм порівняно з попередніми, зате містять істотно більше інформації. В них, зокрема, вказуються виробничий профіль фірми, величина капіталу і валового обороту, кількість зайнятих, відомості про володільців і про склад керівних органів тощо. Найбільш відомими загальнофірмовими довідниками є Guide to key British Enterprises (Великобританія), Handbuch der Gross-Internehmen (ФРН), Poors’ Register of Corporation Directors and Executives (США).

Галузеві довідники містять інформацію про фірми якоїсь певної галузі або декількох суміжних галузей, що мають тісні виробничі зв’язки.

Довідники по акціонерних товариствах містять інформацію по тих фірмах, акції яких котируються на фондових біржах відповідної країни. Вони відрізняються повнотою відомостей, починаючи з історії виникнення акціонерної компанії і закінчуючи фінансовими результатами її діяльності. У Великобританії таким довідником є The stock Exchange Official, у Німеччині — Handbuch der Deutshen, в США — Moody’s Industrial Manual.

Для пошуку іноземного потенційного партнера українські суб’єкти підприємницької діяльності можуть звертатися до комерційних відділів посольств іноземних держав в Україні. Наприклад, комерційний відділ посольства США надає послуги у пошуку партнерів для закупівлі і продажу товарів та вкладення інвестицій для спільної підприємницької діяльності. Український суб’єкт господарювання подає до вказаного відділу заявку про вид спільної сумісної діяльності в галузі ЗЕД. Протягом 48 год ця інформація передається в США, де відповідним чином обробляється. У Києві (Андріївський узвіз) знаходиться американський бізнес-центр, в якому є інформація про американські підприємства.

Допомогу українським підприємствам у пошуку іноземного партнера може надати Український центр ділових зв’язків (м. Київ, В. Житомирська, 33), засновниками якого є Торгово-промислова палата України, АО «Українські інвестиції», Укрімпекс та ін. Центр не лише здійснює пошук іноземних партнерів, але й організовує (за бажанням клієнта) індивідуальні ділові зустрічі в Україні та за кордоном, здійснює підготовку і розповсюдження ділових пропозицій українських підприємств у Західній Європі, надає консультаційні послуги з підготовки і реалізації міжнародних ділових проектів, розробляє за замовленням проекти по створенню спільних підприємств з іноземним інвестором. Важливо, що ця установа організовує доступ до зарубіжних баз даних, насамперед таких, як CERVED, GEOCROSS, Kompass, TED та ін., а також розповсюджує пропозиції українських фірм через Європейську інформаційну систему ділових пропозицій — BRE (Бюро зі сприяння підприємництву), що охоплює 74 країни світу. Український партнер для пошуку інофірми заповнює спеціальну картку (анкету), де вказує короткі відомості про свою фірму, вид і характер ділового співробітництва, перелік країн пошуку. Центр ділових зв’язків розповсюджує цю інформацію через вказані канали.

Аграрні і переробні підприємства можуть одержати інформацію про потенційних іноземних партнерів в управлінні зовнішньоекономічних зв’язків Міністерства агропромислового комплексу, а також у Міністерстві зовнішньоекономічних зв’язків і торгівлі. Такі послуги почала також надавати Міжнародна спілка українських підприємців.