Інформаційні системи і технології в статистиці (2003)
7.1. Значення перепису населення
Перепис населення — періодичне суцільне статистичне спостереження, що включає в себе збирання демографічних і соціально-економічних даних, які на встановлену дату характеризують чисельність і склад населення країни, а також оброблення, узагальнення та поширення його результатів. Переписи населення потребують серйозної підготовки, організованості та суворої дисципліни від задіяного персоналу, особливо в період самого перепису і підготовки його матеріалів для оброблення на сканерах та ЕОМ.
У Радянському Союзі переписи населення проводились у 1926, 1939, 1959, 1970, 1979, 1989 рр. Постійна комісія Ради економічної взаємодопомоги зі статистики рекомендувала проводити загальні переписи населення у країнах — членах РЕВ не рідше одного разу на десять років. Для проведення усіх заходів з організації підготовки, проведення і розроблення матеріалів перепису населення задовго до її початку в ЦСУ СРСР створювалося Управління Всесоюзного перепису населення у складі програмно-методичного та організаційного відділів, а також відділів масово-роз’яснювальної роботи, матеріально-фінансового та автоматизованого оброблення результатів перепису населення. Крім того, у ЦСУ союзних республік і в статистичних управліннях областей організувалися відділи перепису населення.
Всеукраїнський перепис населення 2001 р. особливо важливий для нашої країни, оскільки це перший національний перепис населення незалежної України. Мета його — відобразити картину оновленого українського суспільства, об’єктивну оцінку сучасної соціально-економічної ситуації у державі.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.1998 р. № 1536 відповідальність за підготовку і проведення, а також оброблення, узагальнення та розповсюдження результатів перепису було покладено на Держкомстат України та його територіальні органи. Постановою Кабінету Міністрів України «Про організацію та матеріально-технічне забезпечення проведення у 2001 році Всеукраїнського перепису населення» від 18.06.1999 р. передбачалася послідовна координація дій і всебічний контроль за виконанням робіт з підготовки до перепису населення, створення передумов для цільового спрямування та ефективного використання наявних ресурсів. На виконання цієї постанови влітку 1999 р. було утворено Міжвідомчу комісію сприяння проведенню Перепису населення під головуванням Віце-прем’єр-міністра України. Діяльність комісії було спрямовано на залучення до підготовки перепису населення провідних науковців і відомих громадських діячів, що сприяло поглибленому вивченню, кращому розв’язанню проблем, пов’язаних з першим національним переписом населення в Україні. Відповідні комісії були утворені також на всіх рівнях адміністративно-територіального устрою країни. Таким чином, під час підготовки до перепису населення забезпечувалася підтримка не тільки державних або відомчих пріоритетів, але й враховувалися реґіональні інтереси та місцеві особливості.
З метою створення законодавчої бази для проведення Всеукраїнського перепису населення відповідно до вимог Конституції України було підготовлено і подано на розгляд Верховної Ради України два законопроекти: «Про Всеукраїнський перепис населення», яким установлювалися правові, економічні та організаційні засади проведення перепису населення, права, обов’язки та взаємна відповідальність суб’єктів перепису населення, а також гарантії держави щодо захисту отриманої під час опитування конфіденційної інформації, та «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення», яким визначалися санкції за порушення встановленого порядку подання та використання даних статистичних спостережень, у тому числі й перепису населення.
Було розроблено та узгоджено з усіма зацікавленими організаціями (центральними органами виконавчої влади, науковими установами та громадськими організаціями) проект програми перепису населення — вичерпний перелік питань, за якими здійснювалося опитування респондентів під час перепису населення, підготовлено відповідну звітно-статистичну документацію та переписний інструментарій.
Починаючи з 1996 р. територіальними органами державної статистики було розгорнуто роботи щодо уточнення переліку та меж міських населених пунктів, упорядкування адресного господарства міських поселень, виготовленню спеціального картографічного матеріалу, перевірки правильності та повноти поточного переліку населення. Використовувався досвід статистичних органів Великої Британії, Канади, Німеччини, Швеції з оброблення даних переписів населення, а саме: впровадження новітніх технологій і застосування передових технічних, програмних, комунікаційних та інших засобів. З урахуванням досвіду, набутого при проведенні пробних переписів, розроблено програми переписів населення, інструкції про порядок проведення і заповнення переписних листів, основні положення організаційних планів і програми розроблення матеріалів перепису.
Програмою перепису встановлюються питання, на які передбачається одержати відповіді в населення. Перелік питань перепису населення розробляється виходячи з потреб органів управління народним господарством у відповідній інформації. Інструкція про порядок проведення перепису і заповнення переписних листів — один з найважливіших документів перепису населення, його основоположний методологічний документ. Нею визначаються метод перепису, час і порядок заповнення переписних листів, категорії переписуваного населення, єдині правила запису відповідей на питання.
Основні положення організаційного плану перепису реґламентують час і метод перепису, структуру і навантаження апарату, який бере участь у переписі, послідовність робіт з перепису, підготовку до перепису населення і масово-роз’яснювальну роботу. Програмою перепису визначаються всі тематичні розділи, за якими проводиться розроблення підсумкових таблиць, форми підсумкових таблиць та їх ідентифікація, а також технічні засоби для розроблення цих таблиць.
Розглянуто основні положення Інспекції про порядок перепису і замовлення переписних листів. Під час проведення Всеукраїнського перепису населення обліковці заповнюють «Список проживаючих у приміщенні членів домогосподарства та їх житлові умови» і «Переписний лист». У переписні листи Всеукраїнського перепису населення 2001 року включено 19 питань, з них 18 — для всього населення, а одне — тільки для жінок у віці від 15 років і старших.
У кожному переписному листі також указуються технологічні реквізити: номер переписного відділу, номер інструкторської дільниці, номер лічильної дільниці, номер списку осіб, які проживають у приміщенні осіб, номер запису порядкового номера осіб у межах приміщення, номер бланка в межах портфеля, номер портфеля.
Переписи проводяться обліковцями шляхом опитування населення і запису відомостей у списки осіб, які проживають у приміщенні, та в переписні листи. Населення переписується за місцем проживання (хоча б тимчасово), а не за місцем роботи або служби. Заповнення списків переписних листів обліковцями починається о 8 годині ранку за місцевим часом і триває в міських поселеннях і сільській місцевості 10 днів. Списки осіб, які проживають у приміщенні, і переписні листи заповнюються обліковцями в порядку обходу всіх приміщень, де живе або може жити населення. У кожному приміщенні записуються всі особи, що проживають у ньому станом на 12-ту годину ночі перед першим днем перепису, включаючи й осіб, що проживають тимчасово. З числа осіб, які проживають постійно, записуються також тимчасово відсутні.
У списки і переписні листи мають бути записані: всі члени домогосподарства, які постійно проживають у даному приміщенні, включаючи і тимчасово відсутніх; ті, що тимчасово проживають у даному приміщенні, але постійно проживають за межами території даної Ради; усі, що проживають тут, у яких немає іншого місця постійного проживання. Заповнення листів здійснюється незалежно від наявності прописки та її характеру (постійна або тимчасова) і права на житлоплощу в даному або іншому місці. Особи, які переїхали в інше місце на постійне проживання або на постійну роботу; які перебувають у лавах Збройних Сил України (крім осіб, призваних на військово-навчальні збори); студенти вузів, учні професійно-технічних закладів, військових ліцеїв, курсів зі строками навчання 6 місяців і більше, які проживають за місцем навчання, незалежно від строку вибуття їх з місця попереднього постійного проживання, а також усі, хто вибув більш як на 6 місяців до дня перепису, у списки та переписні листи за місцем свого попереднього проживання зовсім не вносяться, а переписуються за місцем нового проживання як такі, що проживають постійно. Як такі, що проживають постійно, переписуються також усі особи, які не можуть вказати місце постійного проживання, та особи, які виїхали з місця попереднього постійного проживання в інше, якщо перепис їх застав у третьому місці під час переїзду.
Окремий список осіб, які проживають у приміщенні, з питаннями щодо їх житлових умов складається: на кожну квартиру; на кожний будинок, хату та іншу одноквартирну будівлю; на кожну кімнату в гуртожитку. Якщо кількість осіб, які проживають в окремому приміщенні, становить понад 9 осіб, то складаються два або більше списки під одним номером. На лицьовому боці списку записується адреса місця, де складається список.
Окремий переписний лист суцільного перепису складається на кожну особу, занесену до списку суцільного перепису. Окремий переписний лист вибіркового перепису складається на кожну особу, занесену до списку вибіркового перепису.
Для забезпечення нормальної роботи зчитувального пристрою при введенні переписних листів з допомогою сканера необхідно, щоб мітки були закреслені правильно, тобто відповідно до зразка, вказаного у правому верхньому кутку переписного листа. Проставлена мітка не повинна перевищувати розміри прямокутника, який означає границі мітки.
Переписні листи слід охороняти від зім’яття, плям, згинів і переломів. Зім’ятий переписний лист не буде придатним для введення у зчитувальний пристрій, а наявність плям може викликати неправильне сприйняття машиною вихідних даних переписного листа.
У період перепису переписні листи заповнюються тільки в зонах листа, призначених для заповнення обліковцем. У зонах, відведених для заповнення в управлінні статистики, забороняється в період перепису проставляти будь-які цифри і робити записи. Список осіб, які проживають у приміщенні, та переписні листи заповнюються кульковою ручкою.
Загальну структуру органів, які проводять перепис населення, наведено на рис. 7.1.
На території кожного району і міста для проведення перепису створюють переписні відділи, очолювані завідуючими та їхніми помічниками, які проводять роботу під керівництвом начальників районних і міських відділів статистики, інспекторів державної статистики та їхніх заступників. Переписні відділи підрозділяються на інструкторські дільниці, а інструкторські дільниці — на лічильні.
На основі списків домоволодінь, списків сільських населених пунктів і відповідного картографічного матеріалу території районів і міських поселень розбиваються на переписні відділи, переписні відділи — на інструкторські дільниці, а інструкторські дільниці — на лічильні дільниці.
У містах та інших міських поселеннях в основні лічильні дільниці включаються домоволодіння або частина їх з населенням в середньому 650 осіб. У сільській місцевості в лічильні дільниці включаються населені пункти або їх частини з населенням у середньому 550 осіб. Максимальне навантаження на обліковця, як правило, — не більше 800 осіб.
Перепис населення проводиться протягом 10 днів шляхом обходу обліковцями житлових приміщень, опитування населення і записування відомостей у списки осіб, які проживають у приміщенні, і в переписні листи.
Перепис населення здійснюється за місцем проживання, навіть тимчасового, а не за місцем роботи або служби.
На другий день після закінчення перепису обліковець здає переписну документацію з вихідними формами, укомплектованими в портфелі, інструктору-контролеру, який у визначені терміни передає ці матеріали завідуючому переписним відділом. Завідуючі переписними відділами здають переписну документацію начальникам районного або міського відділу статистики.
Відповідальні за перепис населення в Держкомстаті Автономної Республіки Крим, обласних, Київському та Севастопольському міських управліннях статистики приймають переписну документацію, укомплектовану в масиви портфелів, від районних (міських) відділів статистики, проводять перевірку повноти та якості цих матеріалів, кодування вхідних форм, готують матеріали перепису до їх автоматизованого оброблення згідно з Інструкцією з підготовки переписних листів Всеукраїнського перепису населення 2001 року до автоматизованого оброблення.
Після сканування, завантаження до бази даних вхідних форм, їх контролю, автокоригування, розрахунку додаткових показників і коригування проводиться формування зведених даних (вихідних таблиць) у розрізі районів, їх внутрішньотабличний, міжрозрізний та міжтабличний контроль, а за необхідності й пошук переписних листів, що викликали помилки внутрішньотабличного, міжрозрізного та міжтабличного контролю (за допомогою системи нереґламентованих запитів) і повторне коригування та контроль первинної інформації.
Після закінчення внутрішньотабличного, міжрозрізного та міжтабличного контролю в цілому по реґіону (у розрізі районів) шляхом вивантаження даних з БД формуються територіальні файли (ТФ) для передання на державний рівень. Територіальні файли (фрагменти ТФ) на державний рівень передаються кур’єром на машинних носіях або засобами електронної пошти по комутованих телефонних каналах загального користування. На державному рівні отримані ТФ (фрагменти ТФ) реєструються, проходять антивірусний контроль і контроль на повноту, відповідно до технологічного процесу оброблення даних готуються до завантаження до центральної бази даних перепису (ЦБДП). За результатами виконання цих операцій дається дозвіл на завантаження до ЦБДП або ТФ (фрагмент ТФ) повторно записується з реґіонального рівня. Перед початком завантаження з ТФ (фрагмента ТФ) робиться архівна копія. Після завантаження кожного ТФ (фрагмента ТФ) до ЦБДП проводиться суцільний контроль даних цього ТФ (фрагмента ТФ), отримується протокол контролю та довідка про їхню якість.
Залежно від кількості й типу помилок приймається рішення щодо автокоригування або повторного запиту ТФ з реґіонального рівня. Після автокоригування перед виконанням наступного етапу суцільний контроль повторюється. По закінченню контролю ТФ усіх реґіонів на державному рівні формуються зведені дані (вихідні таблиці). Після формування всіх вихідних таблиць проводиться їх внутрішньотабличний, міжрозрізний та міжтабличний контроль. У разі виявлення помилок за допомогою системи нереґламентованих запитів локалізується джерело помилки і визначається необхідність повторного запиту ТФ з реґіонального рівня або повторення попереднього етапу з використанням автокоригування.
По закінченню внутрішньотабличного, міжрозрізного та міжтабличного контролю, у разі відсутності помилок, вихідні таблиці роздруковуються та виводяться на технічні носії.
Сформовані за всіма територіальними розрізами фрагменти ЦБДП з даними вихідних таблиць (реґіональні фрагменти) засобами електронної пошти передаються на реґіональний рівень. В ОУС отримані реґіональні фрагменти реєструються, проходять антивірусний контроль, готуються до завантаження. За результатами виконання цих операцій дається дозвіл на завантаження реґіональних фрагментів до БД або реґіональні фрагменти повторно запитуються з державного рівня. Перед початком завантаження з реґіонального фрагмента робиться архівна копія. Після закінчення завантаження до БД може виконуватися друкування вихідних таблиць і виведення їх на технічні носії.
На державному рівні матеріали Всеукраїнського перепису населення готуються для розповсюджування у вигляді друкарських видань на магнітних та оптичних носіях інформації з відповідними програмами візуалізації. Узагальнену схему проходження переписних документів наведено на рис. 7.2.
Розробка матеріалів перепису населення включає розділи, які характеризують чисельність, розміщення і склад населення, населення у працездатному віці, зайняте в домашньому та особистому підсобному господарстві.
Державний комітет статистики України підраховує підсумки перепису населення за встановленою програмою, проводить аналіз і контроль даних у процесі розроблення, розповсюджує підсумки вибірки на повну сукупність, складає таблиці з підсумками перепису і підготовлює їх до розмноження по районах, міських поселеннях, областях, АРК.
Програмно-технічний комплекс орієнтований на створення технологічних дільниць на базі локальних обчислювальних мереж реґіонального та державного рівнів. Усі учасники оброблення матеріалів перепису працюють з використанням таких засобів.
