Менеджмент виробничих витрат у сільському господарстві (1998)

Цікавим як з теоретичної, так із практичної точок зору є моделювання впливу макроекономічного регулювання на сільське господарство загалом і на рівень виробничих витрат зокрема. Ця проблема відображена в дослідженнях американських і європейських економістів. Зокрема, американські економісти дослідили цю проблему на основі двох моделей  базової та альтернативної. Умови базової моделі: урядові витрати зростають щорічно на 1,3 %, а пропозиція грошової маси  на 7 %. Отже, через п’ять років від початку розрахунку дефіцит державного бюджету має дорівнювати нулю. За альтернативним варіантом державні витрати щорічно зростають на 0,8 %, а пропозиція грошей  на 10 %. У цьому разі передбачається проведення експансійної монетарної політики поряд з рестрикційною фіскальною політикою. Іншими умовами моделювання були незмінність аграрної політики протягом восьми років і збільшення процентної ставки адекватно темпам інфляції. Моделювання здійснювалося на базі кореляційнорегресійного й симплексного методів.

Аналізуючи результати розв’язання задачі, можна зробити такі висновки щодо впливу альтернативної моделі на сільське господарство:

1) зростає попит на сільськогосподарську продукцію, на що й слід було сподіватися в умовах експансійної монетарної політики;

2) підвищуються агрегований попит, доходи населення та їх витрати на продукти харчування;

3) зростають обсяги виробництва сільськогосподарської продукції;

4) підвищуються ціни на сільськогосподарську продукцію і виручка від її реалізації;

5) зростають виробничі витрати в сільському господарстві, що пов’язано з підвищенням номінальної процентної ставки, цін на продукцію промисловості й сільськогосподарську продукцію;

6) збільшуються інвестиції в сільське господарство;

7) зростає чистий прибуток сільськогосподарських виробників внаслідок різних темпів підвищення виручки від реалізації продукції та виробничих витрат.

Окрім загальних підсумків такого моделювання, цікавим є також аналіз динаміки основних результативних показників за двома моделями. Наприклад, перші три роки за альтернативною моделлю інфляція зростає значно вищими темпами, на третьому році вона вища порівняно з базовою моделлю на 3 %. Однак після третього року темпи зростання інфляції зрівнюються за обома моделями.

Дещо інша тенденція спостерігається в динаміці номінальної процентної ставки: темпи приросту її вищі відносно базової моделі, але нижчі від темпів зростання інфляції.

До п’ятого року інфляція випереджає номінальну процентну ставку, а починаючи з шостого року, навпаки, номінальна процентна ставка вже вища від рівня інфляції, тобто спостерігається збільшення реальної процентної ставки.

Відповідно існує позитивна динаміка між зростанням виручки від реалізації продукції й виробничими витратами, внаслідок чого простежується тенденція до підвищення чистого доходу. Ціни на сільськогосподарську продукцію зросли на 12 %, на стільки ж зросли й витрати споживачів на харчування.

Водночас збільшення доходів споживачів зумовлює структурні зміни в самому сільському господарстві. Люди починають споживати більше м’яса, що стимулює розвиток тваринництва й кормовиробництва. Обсяг загального сільськогосподарського виробництва за альтернативною моделлю зростає на 1 % (знижується виробництво картоплі, цукрових буряків, зерна). Паралельно зменшуються урядові витрати на підтримку сільськогосподарського виробництва.

Отже, комбінація обмежувальної фіскальної та експансійної монетарної політики дає загалом позитивні результати в короткостроковому періоді.

Досить позитивно впливає на макроекономіку й зниження державної підтримки сільського господарства. До позитиву цієї акції слід віднести зменшення дефіциту державного бюджету, підвищення реальної процентної ставки, зниження рівня інфляції. Водночас підвищення реальної процентної ставки уповільнює інвестування в сільське господарство. Є й інші негативні наслідки такої політики для сільського господарства. Насамперед це зниження цін на сільськогосподарську продукцію. Однак зазначений чинник разом із зниженням обмінного курсу національної валюти стимулює експорт сільськогосподарської продукції, що позитивно впливає на макроекономічнй рівень через підвищення чистого експорту в торговому балансі.

Прикладом моделювання зв’язку сільського господарства з іншими галузями під впливом макроекономічного моделювання є модель, розроблена американським ученим С. Шеі. Модель передбачає два підходи  монетарний і структурний. Основним результатом розв’язання економікоматематичної задачі за цією моделлю є те, що визначено структурну негнучкість в економіці, суть якої полягає в неоднаковій динаміці цін у різних галузях економіки під впливом монетарної політики держави. Так, при збільшенні пропозиції грошової маси різні галузі по-різному на це реагують і по-різному впливають на агреговані витрати макроекономічного рівня. Відмінність у цій схильності до впливу на агреговані витрати є ключовим поясненням, чому монетарний шок по-різному впливає на різні галузі економіки.

Другим важливим висновком цієї моделі є те, що зміни в пропозиції грошової маси найбільшою мірою впливають саме на сільськогосподарські ціни порівняно з цінами на продукцію інших галузей. Будучи гнучкішими під впливом монетарної політики, вони мають і більшу амплітуду коливання. Гнучкість цін на сільськогосподарську продукцію пояснюється умовами ціноутворення в цій галузі, що наближені до умов чистої конкуренції, тоді як умови ціноутворення в інших галузях ґрунтуються на недосконалій конкуренції. Так, у 1991 р. за трактор ЮМЗ-6Л українському сільськогосподарському виробникові потрібно було продати 24 т зерна, а в 1995 р.  63 т, за трактор МТЗ-82 — відповідно 36 і 141 т, ГАЗ 5312  23 і 106 т, комбайн Дон-1500  96 і 649 т.

Це підтверджують також фактичні дані в США. Так, на початку 1970-х років експансійна монетарна політика тут підняла ціни на сільськогосподарську продукцію вище, ніж на продукцію інших галузей. Зокрема, ціновий індекс на сільськогосподарську продукцію в 1975 р. відносно 1970 р. збільшився на 33,3 пункта, тоді як на продукцію промисловості  на 23,6 пункта. Водночас обмежувальна монетарна політика початку 1980-х років сприяла зниженню ціни на сільськогосподарську продукцію в 1990 р. відносно 1980 р. на 30,8 пункта, а на промислову продукцію  на 26,7 пункта.

Потрібно також ураховувати й інший зв’язок макроекономіки з виробничими витратами в сільському господарстві. Наприклад, які наслідки має вплив макроекономічного регулювання на рівень виробничих витрат у довгостроковому періоді? Так, експансійна монетарна та обмежувальна фіскальна політика уряду США початку 1970-х років створила сприятливі умови для розвитку національного сільського господарства завдяки зниженню обмінного курсу долара і стимулюванню експорту сільськогосподарської продукції. Фермери почали інвестувати в розширення виробництва і, зокрема,  в механізацію. Однак коли в 1980-х роках макроекономічна політика держави змінилася й ціни на сільськогосподарську продукцію знизилися, а також скоротився обсяг експорту сільськогосподарської продукції, виявилося, що фермери переінвестували кошти в машини та обладнання, чим завищили собівартість продукції з позицій оптимальних співвідношень між обсягом виробництва і виробничими витратами.

Важливим чинником впливу на виробничі витрати в сільському господарстві є циклічний характер економіки і циклічний взаємозв’язок її основних параметрів. Зокрема, останнє ілюструє зв’язок між доходами населення і рівнем споживання продуктів харчування. Наприклад, це стосується продукції рослинництва і тваринництва, а також короткострокового й довгострокового періодів. Більше того, як зазначалося, еластичність попиту на продукти харчування за доходом значно відрізняється в розрізі країн. Існує загальна тенденція щодо еластичності, яка значно вища в країнах з низькими доходами населення. А це означає, що в економіці країн, що, як правило, є експортерами сільськогосподарської продукції, циклічний ефект розвитку економіки значною мірою проявляється через міжнародні сільськогосподарські ринки, про що йтиметься в підрозд. 3.3.

Отже, аналізуючи можливі напрямки монетарної й фіскальної макроекономічної політики з метою забезпечення стабілізації та поступового зростання обсягів виробництва в народному господарстві загалом і сільському господарстві зокрема, а також враховуючи вплив макроекономічного регулювання на виробничі витрати, ціни й рівень ефективності господарювання в аграрній сфері економіки, можна зробити висновок, що в сучасних економічних умовах України доцільно проводити помірковану експансійну монетарну політику з річним нарощуванням пропозиції грошової маси 8–10 % та експансійну фіскальну політику зі зниженням податкового пресу і щорічним підвищенням державних витрат на 0,8–1,0 %.

Крім того, на рівень виробничих витрат у сільському господарстві впливає й чисто політична кон’юнктура. Це пов’язано з тим, що державні діячі орієнтуються винятково на короткостроковий ефект макроекономічної політики (тобто на термін свого обрання) і не турбуються про її довгострокові наслідки. Саме про вплив політики як макроекономічного чинника формування виробничих витрат у сільському господарстві йтиметься в підрозд. 3.2.