Менеджмент виробничих витрат у сільському господарстві (1998)

Поряд із землею і капіталом праця є основним виробничим ресурсом. Тому ефективне використання трудових ресурсів значною мірою визначає успіх господарювання. Основними моментами в організації використання трудових ресурсів є: забезпечення найефективнішого співвідношення між трудовими ресурсами і капіталом; можливість збільшення обсягу продукції за рахунок додаткового залучення капіталу чи праці або одночасно обох ресурсів за умови, що рішення буде супроводжуватися збільшенням прибутку; надання можливості працівникам мати вільний час для відпочинку.

Як свідчить досвід роботи фермерських господарств Заходу, зокрема США, затрати праці безпосередньо самого фермера та членів його сім’ї становлять близько двох третин усіх затрат праці в сільськогосподарському виробництві. Однак загалом із збільшенням розмірів господарства питома вага затрат праці безпосередньо фермера знижується. Так, у США питома вага найманих працівників у загальній кількості зайнятих у сільському господарстві в 1970 р. становила 26 %, а в 1980 р.  35 %. У табл. 8.1 наведено дані про зайнятість фермерів США поза їхніми господарствами в динаміці з 1930 по 1987 р.

Якщо в 1930 р. кількість фермерів, що працювали лише на своїй фермі, була 69,6 %, то в 1987 р. цей показник становить 43,1 %, тобто знизився на 26,5 %. Водночас у 1930 р. лише 6,3 % працювали поза фермою понад 200 днів, а в 1987 р. таких фермерів було вже 37 %, тобто їхня питома вага збільшилася у 6 разів. У США близько 47 % усіх ферм використовують найману працю, 25 % усіх найманих  постійні працівники. Однак на постійних працівників припадає майже 75 % усіх відпрацьованих робочих днів найманими працівниками. В Україні у фермерських господарствах у 1994 р. працювало близько 6,5 тис. залучених зі сторони працівників, що становило 1,7 працівника на одне фермерське господарство, або 12,1 % до загальної кількості зайнятих у фермерському виробництві. Крім того, на сезонні роботи було залучено понад 20 тис. осіб.

Плануючи використання робочого часу протягом року, необхідно визначити періоди, в які потрібна додаткова робоча сила. Для прикладу таких розрахунків візьмемо селянське господарство розміром 18 га, що вирощує товарне зерно озимої пшениці (частково зерно буде використано на корм худобі), однорічні трави на зелений корм і сіно, кукурудзу на силос, кормові коренеплоди, займається виробництвом молока та відгодівлею великої рогатої худоби. У табл. 8.2 наведено розрахунки затрат праці виходячи з їх нормативів на 1 га посіву і 1 голову тварин. Так, норматив затрат праці на корову, враховуючи, що майже всі роботи виконуються вручну, становить 357 людино-год, на голову молодняка великої рогатої худоби  102, на 1 га озимої пшениці  45, однорічних трав на зелений корм  70, трав на сіно  80, кукурудзи на силос  220 і кормових коренеплодів  610 людино-год.

Виходячи з посівної площі сіяних кормових культур (6 га) і використання необхідної кількості зерна для годівлі худоби (3 корови і 5 голів молодняка великої рогатої худоби) у господарстві повністю забезпечується потреба в кормах за рахунок власного виробництва (275 ц корм. од.).

Маючи фонд робочого часу 3000 людино-год на рік (ураховуючи повну зайнятість фермера і часткову зайнятість його дружини) або 250 людино-год у середньому на місяць, фермер може визначити потребу в додатковій робочій силі за періодами року, технологічними циклами виробництва продукції чи місяцями. Так, на рис. 8.1 видно, що в січні, лютому, липні, листопаді та грудні фермер може справитися з усіма видами робіт своїми силами, а в березні, квітні, травні, червні, серпні, вересні та жовтні обсяги робіт перевищують його місячний фонд робочого часу. У середньому за рік це перевищення становить 393 людино-год.

Які ж висновки може зробити фермер, аналізуючи результати розрахунків? Очевидно, що йому не обійтися без найманої робочої сили. Однак ясно й те, що йому не потрібні наймані працівники на постійній основі, він може залучити лише сезонних працівників. Так, у третьому, п’ятому й шостому місяцях фермер узагалі може не залучати додаткової робочої сили, продовживши свій робочий день на 1–2 год і довівши його до 10 год. У квітні при дефіциті 129 людино-год треба залучити одного працівника приблизно на 16 днів (при 8–годинному робочому дні). Не обійтися без залучення додаткової робочої сили також у серпні, вересні та жовтні (одного працівника відповідно на 14, 18 і 20 днів). Водночас грудень, січень і лютий фермер та його сім’я можуть використати для відпочинку, навчання, роботи поза фермою, відповідно комбінуючи свою зайнятість у господарстві.

Наступним моментом організації праці на фермі є визначення видів робіт, на які треба залучати працівників, тобто з’ясування, чи потрібний працівник на конно-ручні роботи чи на механізовані. Якщо потрібен механізатор, то на які саме механізовані роботи? Чи буде цей механізатор разом з орендованою технікою чи у фермера є власна техніка для виконання цього виду робіт? Після відповіді на ці питання потрібно визначитися, кого конкретно доцільно залучити до роботи на фермі, враховуючи при цьому кваліфікацію працівника, досвід його роботи за спеціальністю (особливо на таких механізованих роботах, як посів, догляд за посівами, збирання врожаю), а також згоду працівника працювати на фермі.