Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства (2017р.)

Відомо, що самофінансування означає фінансування з власних джерел: амортизаційних відрахувань і прибутку. Однак підприємство не завжди може повністю забезпечити себе власними фінансовими ресурсами, тому широко використовує позикові та залучені кошти. Стійкість фінансового стану підприємства завжди характеризується перевищенням власних засобів над позиковими в господарсько-торговельному процесі. В процесі аналізу фінансового стану виникає необхідність у вивченні рівня самофінансування, що визначається з допомогою коефіцієнта самофінансування. Він визначається:

Кс = (П + А) / (З + К),

де:

П — прибуток, направлений до фонду нагромадження;

А — амортизаційні кошти;

З — позичені кошти;

К — кредиторська заборгованість.

Рівень самофінансування підприємства за звітний період і його модифікацію у порівнянні з минулим звітним роком можна проаналізувати, склавши таку аналітичну таблицю.

З даних аналітичної таблиці видно, що коефіцієнт самофінансування в звітному році 55,5. Це означає, що обсяг власних джерел фінансування розвитку виробництва підприємств в 55,5 раза перевищує обсяг залучених коштів. Зростання коефіцієнта самофінансування на 5,2 (55,5 – 50,3) означає, що рівень самофінансування збільшився за звітний період на 10,3% (5,2 / 50,3  100). Фінансовий стан підприємства значно зміцнюють надходження за його продукцію, а також валюта, що надходить на валютний рахунок. У процесі аналізу вивчається питання валютної самоокупності, тобто перевищення надходження валюти над її витратами.

Підприємство, як правило, прагне нагромаджувати валютний фонд. Аналіз валютної самоокупності здійснюється в розрізі окремих валютних операцій шляхом зіставлення надходження валюти з витратою. Основним джерелом інформації для такого аналізу є форма статистичної звітності «Звіт про рух коштів».

З наведених даних видно, що надходження валюти було більше, ніж витрати, що свідчить про дотримання умов валютної самоокупності.