Аналіз національної економіки (2003)

Сучасні процеси інтернаціоналізації господарського життя, поглиблення спеціалізації та концентрації виробництва визначають характерні тенденції швидкого зростання зовнішньоекономічних зв’язків темпами, що випереджають темпи зростання ВВП країн — активних учасниць міжнародної діяльності. Вирішення проблеми науково-технічного прогресу потребує значних матеріальних витрат, висококваліфікованих кадрів і стає можливим у результаті об’єднання зусиль різних країн, їх співпраці. Таким чином, виникає необхідність міжнародного поділу праці, перевагами якого є: підвищення продуктивності праці в країнах-учасницях та ефективності використання власних ресурсів; розширення випуску експортованої продукції та скорочення випуску низькорентабельної, збиткової продукції, яку можливо замінити імпортом; збільшення обсягу ринку товарів і послуг.

На міжнародний поділ праці впливають різні чинники, основними з яких вважаються: рівень економічного розвитку та технологій; кількість населення та кваліфікація робочої сили; ресурси капіталу; природні ресурси та забезпеченість корисними копалинами, географічне положення країни; віддаленість від основних ринків збуту і світових транспортних магістралей; відмінності соціально-економічних умов — особливості історичного розвитку, освітній та культурний рівень населення, традиції тощо.

До найважливіших форм зовнішньоекономічної діяльності з урахуванням науково-технічного прогресу відносять:

міжнародну торгівлю товарами й послугами;

рух капіталів та іноземні інвестиції;

міграцію робочої сили — переміщення працездатного населення, обумовлене економічними чинниками;

обмін у сфері науки й техніки;

валютно-кредитні відносини;

міжнародні перевезення;

міжнародний туризм; маркетинг; лізинг — довгострокову оренду устаткування; інжиніринг — інженерно-консультаційні та інженерно-будівельні послуги комплексного характеру під час проектування та спорудження промислових об’єктів .

Така діяльність регулюється зовнішньоекономічною політикою держави.

Існують певні показники розвитку зовнішньоекономічних зв’язків країни:

динаміка зовнішньої торгівлі — обсяг товарообігу, експорту, імпорту;

динаміка цін на експортні та імпортні товари;

зміна структури зовнішнього товарообігу;

частка країни у світовому товарообігу;

іноземні інвестиції;

динаміка та структура зовнішнього боргу;

участь у міжнародній спеціалізації;

ефективність роботи зовнішньоторговельних організацій.

Ступінь участі країни у зовнішньоекономічних зв’язках характеризується широким спектром індикаторів, до яких належать:

коефіцієнт відкритості національної економіки — відношення обсягу експорту та імпорту до ВВП;

коефіцієнт покриття імпорту експортом;

частка чистого експорту у ВВП;

товарна структура експорту та імпорту;

товарна структура критичного імпорту;

обсяг експорту та імпорту на душу населення;

частка імпорту в загальному обсязі споживчих товарів;

частка країни у світовій торгівлі (експорті, імпорті);

частка іноземних інвестицій у ВВП;

обсяг і структура іноземних інвестицій;

обсяг виробництва продукції іноземними та спільними підприємствами;

співвідношення між обсягами залученого капіталу та експортом вітчизняного капіталу;

співвідношення цін на зовнішньому та внутрішньому ринках;

енергомісткість і матеріаломісткість експорту;

вплив виробництва експортної продукції на екологію;

частка експорту (імпорту) наукомісткої продукції у загальному обсязі експорту (імпорту).