library.if.ua

Бюджетний менеджмент (2004)

5.5. Кошторисне планування

Установи невиробничої сфери, основним джерелом фінансування котрих є бюджетні кошти, називаються бюджетними. До таких установ відносяться, головним чином, установи освіти, охорони здоров’я, науки, державної влади і управління, оборони і правоохоронних органів. Всі видатки даних установ визначаються на основі кошторису, а тому порядок планування і фінансування цих видатків називається кошторисним.

Кошторис - це основний плановий документ, який визначає обсяг фінансових ресурсів, джерела їх формування, цільове спрямування і поквартальний розподіл, необхідних для утримання бюджетної установи, розвитку її матеріально-технічної і соціальної сфери, матеріального стимулювання колективу працівників в наступному бюджетному році.

В практиці кошторисного планування застосовуються дві форми кошторисів: кошторис доходів і видатків складають, як правило, установи освіти і охорони здоров’я, які, окрім бюджетних коштів, одержують кошти від комерційної діяльності (надання платних послуг); кошторис видатків складають органи державної влади і управління, оборони і правоохоронні органи, суди і прокуратура.

В бюджетному плануванні розрізняють наступні види кошторисів: індивідуальні, загальні, на централізовані заходи, зведені.

Індивідуальний кошторис - це фінансовий план конкретної бюджетної установи, який відображає специфіку і особливості її виробничої діяльності; їх складають установи освіти, охорони здоров’я, державної влади і управління, правоохоронні органи, суди і прокуратура і суди та інші. Він також є основним документом при плануванні і фінансуванні окремих заходів, передбачених параграфами бюджетної класифікації.

Загальні кошториси складаються на видатки однотипних установ, які обслуговуються централізованими бухгалтеріями. Такі кошториси складаються по школах, клубах, бібліотеках, фельдшерсько-акушерським пунктам. Для даних установ характерним є невеликий обсяг фінансування і стабільний штат працівників.

Кошторис видатків на централізовані заходи складають міністерства, відомства, управління (відділи) місцевих органів влади і управління на видатки, які раціонально здійснювати в централізованому порядку, наприклад, підготовку кадрів, придбання цінного учбового обладнання і інвентарю, медичного обладнання, автомобілів швидкої медичної допомоги, проведення спортивних змагань і т. ін.

Зведені галузеві кошториси включають всі видатки на утримання установ одного відомства, наприклад, управління (відділу) освіти чи охорони здоров’я, тобто в ньому об’єднуються індивідуальні, загальні і кошториси видатків на централізовані заходи. Розробка зведених кошторисів можлива завдяки тому, що в основу індивідуальних кошторисів покладені єдині показники плану економічного і соціального розвитку, а базою для розрахунків всіх кошторисів служать діючі норми витрат і складаються вони по єдиним формам і статтям бюджетної класифікації. Зведений кошторис входить в видаткову частину бюджету і визначає обсяги бюджетного фінансування.

Індивідуальний кошторис є основним елементом бюджетного планування. Він складається з трьох розділів. В першому розділі приводиться загальна сума видатків і їх предметно-цільовий розподіл по статтям витрат, а в другому - основні виробничі (оперативно-сітьові) показники, а в третьому - розрахунки і обґрунтування окремих витрат по статтям кошторису.

Видатки бюджетної установи знаходять відображення в наступних статтях.

Основними елементами кошторису є статті витрат. Фінансування установ і організацій, що перебувають на бюджеті, проводиться по таких статтях.

Стаття № 1: “Фонд оплати праці”

На статтю №1 відносяться видатки на: виплату заробітної плати за встановленими посадовими окладами, ставками або розцінками всім без винятку штатним працівникам, а також на погодинну оплату праці викладачів;

усі види додаткової оплати праці викладачів навчальних закладів за завідування учбовими кабінетами, лабораторіями, за виконання обов’язків класних керівників, за перевірку письмових робіт учнів;

оплату консультантів у лікувальних закладах;

виплату за звання дійсним членам і членам-кореспондентам академій;

виплату передбачених у бюджеті, згідно з рішеннями Уряду, преміальних сум, що видаються в порядку затвердженої постійно діючої в установі системи преміювання;

виплату премій і подання матеріальної допомоги працівникам органів державної влади і управління, правоохоронних органів, де ці затрати проводяться в межах фонду оплати праці;

оплату праці осіб, що не перебувають у штаті даної установи, залучених для виконання робіт на договірних засадах.

Стаття №2: “Нарахування на заробітну плату.”

На дану статтю відносяться видатки по нарахуванню внесків на державне соціальне страхування. Внески нараховуються у встановлених розмірах на всі суми заробітної плати, враховані по статті №1.

Нарахування на державне соціальне страхування на заробітну плату по оплаті праці осіб, що не перебувають у штаті даної установи, організації, що рахується по інших статтях бюджетної класифікації, відносяться на ті ж статті, по яких відображаються видатки по нарахуванню заробітної плати вказаних працівників.

Стаття №3: “Канцелярські і господарські.”

На статтю №3 відносяться:

канцелярські видатки: на придбання канцелярського, креслярського та письмового приладу і матеріалів, крім віднесених на статтю №18; на виготовлення і придбання бухгалтерських і статистичних книг, книг по діловодству, бланків відомостей; по переплетенню і брошуруванню документів, типографські видатки і видатки по публікації, оплату послуг по механізації обліку; оплату вартості робіт, що виконуються машинолічильними станціями і обчислювальними центрами для централізованих бухгалтерій і бюджетних установ;

видатки на позавідомчу охорону;

видатки на зв’язок: абонентна плата за телефон та міжміські переговори; оплата різного роду поштових відправлень (у тому числі посилок, телеграм, грошових переказів);

видатки на придбання довідкової, офіційної і періодичної літератури (газети, журнали, бюлетені, довідники), крім придбаної для стаціонарних бібліотек, а також крім періодичної літератури, придбаної для клубів, районних будинків культури, шкіл, лікарень та інших соціальних і культурних закладів;

господарські видатки: по найму приміщень; опалення (в тому числі доставка, розпилювання, коління і складання дров); освітлення приміщень, дворів, вулиць і площі, на оплату водопостачання, каналізації і асенізації; на оплату палива, електроенергії і води для господарських, лікувальних та інших цілей, за винятком віднесених на статтю №18, видатки науково-дослідних установ і навчальних закладів по оплаті електроенергії для технічних цілей, опаленню теплиць, віваріїв та оранжерей і видатків на оплату води, пару, газу для наукових, учбових і технічних цілей; на оплату опалення, освітлення і води для теплиць у школах; по утриманню в чистоті будівель, дворів, вулиць і тротуарів ( в тому числі, полив вулиць, тротуарів і дворів, придбання щіток, ганчірок, мастики для натирання підлоги, мила і ганчірок для миття підлог); по поточному ремонту приміщень; по дезінфекції і викоріненню гризунів і різних комах; на підвіз і заготівлю льоду в льодяниках для господарських, технологічних і інших цілей, на придбання матеріалів і предметів, що використовуються для господарських цілей, за винятком видатків на придбання предметів, матеріалів, інвентарю, обладнання і обмундирування , що відносяться на статті №12, 14, 18; на придбання медикаментів, аптечок і перев’язувальних засобів для установ, крім лікувально профілакторних та лікувально ветеринарських закладів; по пранню білизни і санітарно-гігієнічному обслуговуванню (мило, баня, стрижка, зубні щітки і порошок, набивка матраців і т. ін.) контингентів, що обслуговуються соціально-культурними закладами; на оплату посуду; по господарському обслуговуванню з’їздів, нарад, конференцій по абонементній платі за користування радіо; на поточний і капітальний ремонт обладнання та інвентарю, включаючи ремонт обладнання та м’якого інвентарю і обмундирування, а також на видатки, пов’язані з технічним обслуговуванням медичного та іншого обладнання; витрати на оплату інформаційно-лічильних послуг, що надаються апарату управління; на оплату квартир і комунальних послуг (освітлення, опалення), що безкоштовно надаються згідно з постановами Уряду працівникам шкіл, лікарень та інших бюджетних установ; на заходи по охороні праці і техніки безпеки по закладах охорони здоров’я;

видатки на утримання і найом транспорту; на утримання автомобільного та інших видів транспорту, включаючи капітальний і поточний ремонт автомашин та інших транспортних засобів; на найом транспорту для доставки матеріалів та інших предметів, на найом транспорту для підвозу води, дров, вивозу сміття, снігу та для інших господарських цілей, а також для доставки продуктів харчування, медикаментів, перев’язувальних засобів, мінеральної води, сироватки для лікувально-профілактичних, дитячих та інших соціально-культурних закладів (видатки по найму транспорту для доставки матеріалів для будівельних робіт і капітального ремонту будівель і споруд відносяться відповідно на статті №15, 16).

Стаття №4: “Командировки та службові роз’їзди.”

На статтю №4 відносяться видатки на оплату:

проїзду, добових і квартальних під час служби відряджень; підйомних, проїзду і добових при переміщенні працівників; видатків, пов’язаних з сесійними виїздами народних судів, видатків по службових роз’їздах, відрядження на курси і в навчальні заклади, на сесії, з’їзди, наради і конференції.

На статтю №4 відносяться також надбавки до заробітної плати, що виплачуються в передбачених рішеннями Уряду випадках окремим категоріям працівників замість компенсації видатків на відрядження (добових, квартирних).

Не відносяться на статтю №4 видатки, що вимагаються в статтю №18: по оплаті видатків по відрядженням на сесії, з’їзди, наради і конференції наукового характеру, а також різного роду поїздок з науковою метою; по оплаті видатків по відрядженнях викладачів, що направляються на бази виробничої і педагогічної практики учнів, а також учбово-консультаційні пункти для проведення занять із заочниками.

Стаття №5: “Стипендії.”

На дану статтю відносяться видатки по видачі стипендії учням, студентам, аспірантам.

На цю статтю відносяться видатки по виплаті стипендії особам, що проходять ординатуру при вищих навчальних закладах, науково-дослідних та інших установах, а також видатки за рахунок стипендіального фонду преміювання і виплату одноразової допомоги учням середніх спеціальних закладів, студентам і аспірантам вищих навчальних закладів.

Стаття №6: “Видатки на харчування.”

На статтю №6 відносяться видатки на харчування (включаючи оплату продукції, одержаної від підсобних господарств) у лікувально-профілактичних закладах, будинках для інвалідів, дитячих садках і яслах, денних міських і сільських професійно-технічних училищах, спеціальних професійно-технічних училищах, школах-інтернатах, школах і групах з продовженим днем, включаючи видатки (націнки на вартість сировинного району), на приготування їжі у тих випадках, коли харчування організується на підприємствах громадського харчування, а також в інших установах відповідно до постанов Уряду.

На цю ж статтю відносяться видатки, що проводяться у передбачених постановами Уряду випадках, на спец харчування осіб, які працюють у шкідливих умовах.

Стаття №10: “Придбання медикаментів і перев’язочних засобів.”

На статтю №10 відносяться видатки на:

придбання медикаментів, бактеріологічних препаратів і перев’язочних засобів для лікувально-профілактичних і лікувально-ветеринарних закладів ( видатки на придбання медикаментів, аптечних, перев’язочних засобів для інших закладів відносяться на статтю №3);

придбання для цих же закладів мінеральних вод, сироватки, вакцин, вітамінів, дизенфекційних засобів;

придбання плівки для рентгенівських знімків, матеріалів для проведення аналізів і по оплаті вартості аналізів, зроблених в інших установах (при відсутності своєї лабораторії);

оплату договорів, включаючи харчування;

придбання крові для переливання;

придбання кумису в лікувальних закладах;

поповнення діючих медичних закладів дрібним медичним інструментом (пінцети, ланцети, термометри, шприці, голки тощо).

Стаття №12: “Придбання обладнання та інвентарю.”

На статтю №12 відносяться видатки на придбання:

учбового обладнання для кабінетів і лабораторій, шкіл та інших навчальних закладів, медичного і ветеринарного обладнання та інструментів, апаратури, приладів, машин, верстатів, геодезичних інструментів (теодоліти, нівеліри), креслярських столів та іншого виробничого обладнання, необхідного для здійснення проектно-дослідних робіт, фізкультурного обладнання, експонатів для музеїв та виставок;

столів, стільців та інших канцелярських меблів, вішалок, настінних годинників, а також меблів та ліжок для лікувально-профілактичних закладів і спеціальних меблів для лабораторій, бібліотек, музеїв, парт, книжкових шаф та іншої меблі для класів, господарських і технічних інструментів, кухонних і столових наборів, кип’ятильників, предметів обладнання буфетів та інших предметів господарського інвентарю, лічильних приладів, друкарських машинок, транспортних засобів, протипожежного обладнання;

на придбання матеріалів для декорацій, костюмів, париків для вистав у будинках культури.

На статтю №12 не відносяться видатки на придбання малоцінних та швидкозношуваних предметів.

Видатки на придбання таких предметів відносяться на відповідні статті видатків, наприклад:

видатки на придбання колб і пробірок для лабораторій навчального закладу або науково-дослідного інституту відносяться на статтю №18, а для санітарно-бактеріологічних лабораторій на статтю №10;

видатки на придбання фітилів, скла та електроламп відносяться на статтю №3.

Однак, видатки на однорідні малоцінні предмети (тарілки, кухонний посуд), що придбані вперше для новостворених закладів або тих, що розширюються, повинні обліковуватися на статті №12.

Стаття №14: “Придбання м’якого інвентарю і обмундирування.”

На статтю №14 відносяться видатки на придбання і виготовлення білизни, одягу, взуття, обмундирування і постільних речей, а також спеціального (захисного) одягу в порядку, передбаченому рішенням Уряду.

Стаття №15: “Державні капітальні вкладення.”

На статтю №15 відносяться витрати бюджетних установ і організацій, що здійснюються за планом державних капітальних вкладень. Крім того, на статтю №15 відносяться видатки на проведення робіт по реставрації пам’ятників історії та культури, по доставці матеріалів та обладнання для будівництва.

Стаття №16: “Капітальний ремонт будівель та споруд.”

На статтю №16 відносяться видатки на проведення капітального ремонту будівель та споруд.

За рахунок коштів, що виділяються на капітальний ремонт будівель та приміщень, які належать органам освіти, охорони здоров’я, соціального забезпечення, місцевим держадміністраціям та виконкомам Рад народних депутатів надано право проводити роботи по приєднанню вказаних будівель та приміщень до водопроводу, каналізації та електроосвітлювальної мережі; по обладнанню центральним опаленням замість пічного і обладнанню в зв’язку цим нових приміщень для котельних, по обладнанню дворової вбиральні, сараїв для дров, по обладнанню ліфтів і домової пральні.

За рішенням Кабінету Міністрів України кошти, виділені на капітальний ремонт відповідних об’єктів можуть використовуватись на оплату робіт по:

реконструкції і благоустрою жилих будинків;

реконструкції, розширенню і благоустрою об’єктів комунального культурно-побутового призначення, охорони здоров’я, освіти і соціального забезпечення;

газифікації в містах і робітничих селищах комунально-побутових підприємств, жилих будинків, дитячих лікувальних закладів, шкіл та інших навчальних закладів.

На статтю №16 відносяться також витрати по перевезенню будівельних матеріалів, необхідних для проведення капітального ремонту.

Стаття №17: “Інші видатки.”

На статтю №17 відносяться видатки на:

організацію і проведення заходів культурно-освітнього характеру серед учнів, дітей, хворих та інвалідів;

проведення фізкультурних заходів;

організацію тимчасових виставок по мистецтву;

оплату польотних годин санітарної авіації;

патронування психічних хворих;

безкоштовний відпуск молочних сумішей із молочних кухонь дітям перших двох років життя, що знаходяться на підгодовуванні та штучному вигодовуванні, із багатодітних та малозабезпечених сімей;

виплату підйомних, вартості проїзду і добових при направленні на роботу в школи, культурно-освітні і медичні заклади молодих спеціалістів, що закінчили вищі і середні спеціальні навчальні заклади;

видачу учням похвальних листів, медалей, а також нагород учасникам фізкультурних змагань;

направлення хворих в інші місцевості;

протезування;

патронування дітей, інвалідів;

виготовлення прапорів, нагрудних знаків та похвальних грамот;

поліпшення соціально-побутового обслуговування працівників установ у розмірах, щїо встановлені Урядом;

видачу допомоги вдовам дійсних членів академій наук;

допомогу на прожиття малозабезпеченим громадянам;

подання одноразової грошової допомоги громадянам, що постраждали від стихійного лиха;

заходи по культурних зв’язках із зарубіжними країнами;

фінансування видавництв і редакцій газет;

проведення загально районних і загальноміських заходів, пов’язаних із зв’язками, в межах дозволених сум;

видатки бюджетних установ, пов’язані з оплатою за підвищення кваліфікації та перепідготовкою слухачів в установах підвищення кваліфікації (включаючи проїзд, оплату гуртожитку, місць у готелях у випадках недостатності місць у гуртожитку, добових, стипендій), якщо за діючим законодавством оплата проводиться організацією, що направляє слухачів;

видатки учбові і на виробничу практику учнів ( оплата вартості проїзду учнів і добових за час їх перебування в дорозі і на базах практики, а також вартість проїзду, добових і квартирних по відрядженням викладачів, що направляються на базу виробничої і педагогічної практики учнів, на учбово-консультаційні пункти для проведення занять із заочниками);

на придбання різних посібників, письмових та канцелярських приладь, матеріалів і предметів інвентарю для учбових і лабораторних занять учнів і аспірантів, а також для занять з дітьми в дитячих садках, в дитячих будинках, в дитячих санаторіях та інших дитячих закладах;

купівлю, доставку і утримання піддослідних тварин, що придбані для учбових занять;

учбові екскурсії;

видання і придбання учбових програм, придбання класних журналів, бланків, дипломів, свідоцтв, студентських квитків, залікових книжок та іншої документації для навчальних закладів;

оплату в навчальних закладах електроенергії для технічних цілей опалення теплиць, віваріїв та оранжерей, води, пару і газу для учбових цілей;

проведення зборів учнів у таборах, організацію нового прийому учнів;

на науково-дослідні роботи, на виготовлення дослідних макетів, зразків машин та лабораторних стендів для дослідів;

на придбання різного роду матеріалів і предметів для науково-дослідних робіт (реактиви, хімікалії, посуд, папір, креслярські приладдя, метали, медикаменти для наукових робіт, тканини і таке інше);

на купівлю, доставку і утримання піддослідних тварин і худоби, що придбані науково-дослідними інститутами для науково-дослідних робіт;

на організацію і проведення наукових сесій, з’їздів, конференцій, нарад;

на експедиції, що проводяться з науковою метою;

на оплату відряджень, що проводяться з науковою метою, а також виробничих відряджень співробітників науково-дослідних установ, пов’язаних з випробуванням машин і приборів;

на захист дисертацій;

на оплату наукових, дослідних і експериментальних робіт, що виконуються для науково-дослідних установ сторонніми організаціями;

на заходи, що пов’язані з охороною праці в науково-дослідних установах;

на виготовлення експериментальних зразків, розроблених науково-дослідними установами; на оплату послуг експериментальних майстерень при науково-дослідних установах і навчальних закладах;

на оплату сезонних і інших тимчасових працівників, залучених для проведення експериментальних і дослідних робіт в науково-дослідних установах сільського господарства і будівництва;

на оплату в науково-дослідних установах електроенергії для технічних цілей, опалення теплиць, віваріїв, оранжерей, води, пару і газу для наукових і технічних цілей;

на підготовку і видання наукових праць;

на виготовлення карт, схем, діаграм, ескізів, макетів та інших предметів, що носять тимчасовий характер і є підсобним матеріалом для організації експозицій, музеїв, виставок;

затрати на оплату інформаційно-обчислювальних послуг, що надаються для учбових і наукових цілей;

на придбання книг для бібліотек, на придбання книг для відкритої бібліотечної мережі, для бібліотек в навчальних закладах, школах, лікарнях та інших установах;

на придбання журналів і видань, що відносяться до бібліотечного фонду;

на придбання періодичної літератури для клубів, районних будинків культури, шкіл, лікарень, санаторіїв, будинків санітарної освіти;

на переплетення і пересилку книг, на придбання бібліотечної належності та облікової документації для бібліотек і дослідних робіт в науково-дослідних установах сільського господарства і будівництва.

Визначення обсягу витрат по кожній статті здійснюється на базі двох основних елементів: оперативно-сітьових показників і встановлених норм і нормативів.

Оперативно-сітьові показники - це показники, які відображають діяльність бюджетної установи і покладені в основу кошторисних розрахунків ( кошторисного планування). Вони носять як директивний, так і розрахунковий характер. Директивну форму оперативно-сітьові показники мають при створенні бюджетної установи, коли державним планом економічного і соціального розвитку визначаються її потенціальні можливості.

Директивний вплив на формування оперативно-сітьових показників можливий по окремим бюджетним установам в зв’язку з тим, що вищестояща організація доводить план по показникам, котрі визначають обсяги її діяльності. Це відноситься, перш за все, до вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, яким щорічно доводиться план набору студентів. Розрахункові показники характерні для діючої системи бюджетних установ і в повній мірі визначають весь обсяг її (установи) діяльності.

Оперативно-сітьові показники можна розділити на основні і похідні. Основні характеризують функціональне призначення установи, а похідні деталізують функції реалізації її (установи) діяльності. Так, для дитячих дошкільних установ основним показником виступає кількість дітей, а похідним - кількість груп по терміну перебування в них дітей. Для загальноосвітніх середніх шкіл основним показником є кількість учнів, похідною першого порядку є число класів, яке визначається відповідно кількості учнів в класі. Похідним показником другого порядку виступає кількість педагогічних ставок, яка залежить, перш за все, від числа класів як в цілому по школі, так і по групах класів (1-4, 5-9, 10-11).

Визначення системи показників для оцінки діяльності загальноосвітніх шкіл пов’язане з особливостями організації навчального процесу і оплати праці педагогічного персоналу. При формуванні класів враховується гранична наповненість, яка складає по 1-9 класах – 30 учнів, а по 10-11 - 25 учнів. В школах, в яких викладання ряду предметів ведеться на іноземній мові , число учнів в класі встановлено 20 чоловік. Якщо в школі є групи з продовженим днем, то їх наповненість встановлюється в кількості 25-30 учнів.

В невеликих населених пунктах, особливо в сільській місцевості, за рахунок обмеженого контингенту учнів не завжди можна сформувати класи з встановленою наповненістю. В цих випадках початкові класи з невеликою наповненістю об’єднують класи -комплекти, в які входять декілька класів. З таким класом-комплектом заняття проводить один вчитель. Так, якщо в 1-ому класі -15 чоловік, в 2-ому - 33, в 3-ому - 18, в 4-ому- 30, то для проведення занять 1 і 3 класи об’єднуються в один комплект. В цьому випадку в школі будуть чотири класи з кількістю учнів 96 чоловік, а класів-комплектів, врахованих в розрахунках і кошторисі - три.

При визначенні кількості класів необхідно враховувати можливості об’єднання паралельних класів даної школи або класів найближчих шкіл, для чого організується підвіз учнів або створюються інтернати.

Визначення кількості педагогічних ставок (а не числа вчителів) визвано тим, що оплата праці вчителів здійснюється пропорційно виконаному навчальному навантаженню, встановленню на повну ставку ( вчителям 1-4 класів за 20 годин, а вчителям 5-11 класів за 18 годин педагогічної роботи на тиждень).

Кількість педагогічних ставок визначається на основі числа годин навчальних занять по навчальному плану і встановленої норми учбового навантаження вчителя на тиждень.

Максимальну кількість обов’язкових годин учбових занять на тиждень встановлено Статусом середньої загальноосвітньої школи. Міністерство освіти України затверджує навчальний план початкових, дев’ятирічних і середніх шкіл.

З метою одержання учнями поглиблених знань по фізико-математичним, природничим і гуманітарним наукам, а також розвитку різносторонніх інтересів і здібностей школярів, в школах починають з 7 класу в навчальних планах передбачатися факультативні заняття.

При визначенні кількості педагогічних ставок необхідно мати на увазі, що в розрахунках до кошторису кількість годин учбових занять на тиждень може бути більше, ніж передбачено в затвердженому навчальному плані. Збільшення кількості оплачуваних годин занять на тиждень викликається умовами оплати праці вчителів і особливостями проведення занять по окремим учбовим дисциплінам.

Вчителям, яким по незалежним від них причинам не може бути забезпечено повне навчальне завантаження, заробітна плата виплачується в розмірі не нижче місячної ставки, при умові завантаження її до встановленої норми годин якоюсь іншою навчально-виховною роботою. Виплата заробітної плати в розмірі не нижче місячної ставки може проводитися:

вчителям 1-4 класів, які за станом здоров’я не можуть вести уроки фізичного виховання, а також за станом здоров’я і іншим причинам уроки співів; вчителям 1-4 класів з викладанням ряду предметів на іноземній мові.

При визначенні числа оплачуваних годин учбових занять на тиждень по 5-11 класам необхідно враховувати, що на заняття праці (виробничому навчанні) і іноземній мові клас може ділитися на дві групи, якщо в ньому є більше 25 учнів. Поділ класу на групи при проведенні занять з іноземної мови здійснюється при наявності кваліфікованих вчителів іноземної мови і необхідних приміщень.

В 5-11 класах заняття по фізичній культурі проводяться окремо з хлопцями і дівчатами при наявності в кожній групі не менше восьми хлопців чи дівчат.

В середніх спеціальних учбових закладах основними оперативно-сітьовими показниками є кількість учнів, учбових груп і педагогічних ставок. Порядок визначення даних показників аналогічний загальноосвітнім школам. Особливість визначення кількості педагогічних ставок полягає в тому, що розрахунок ведеться на загальну кількість годин, які підлягають оплаті і, виходячи із норми річного навантаження на одного викладача, яке складає 720 годин.

По вищих навчальних закладах основними показниками їх діяльності є: кількість студентів по формі навчання; денна, вечірня, заочна; кількість аспірантів.

Приведені кількісні (об’ємні) показники на протязі багатьох років є основними показниками державної програми розвитку соціально-культурної сфери як країни в цілому, так і окремих регіонів і адміністративно-територіальних одиниць (формувань) вони покладені в основу державного фінансового забезпечення реалізації вказаної програми.

В планах економічного і соціального розвитку показники по мережі і контингентам затверджуються на кінець планового року. По вищим і середнім спеціальним навчальним закладам встановлюється показник прийому і випуску. А тому при складанні плану по видаткам на утримання окремих типів установ освіти велике значення має правильне визначення перехідного і попереднього року контингенту учнів і студентів. Пояснюється це тим, що найбільші суми затрат в плановому році приходиться на утримання затрат перехідного контингенту, оскільки він, як правило, значно перевищує приріст контингенту в плановому році. Перехідний нам початок планового року контингент учнів, студентів визначається на основі даних статистичних і бухгалтерських звітів.

Приріст контингентів учбових закладів і інших установ, як правило, відбувається не одночасно з початком бюджетного року. До нового навчального року діє звичайно перехідний на плановий рік контингент, а потім до кінця бюджетного року - розширений контингент. Цим викликана необхідність подвійного розрахунку від видатків - на перехідний контингент до моменту його розширення і на новий - до кінця року. А тому кошторисні розрахунки ведуться на середньорічні контингенти, які визначаються по формулі:

Кс = (К1 x М1 + К2 x М2) : 12,

де Кс - середньорічний контингент;

К1 - контингент на початок планового року;

М1 - число місяців функціонування перехідного контингенту;

К2 - контингент після розширення (або скорочення);

М2 - число місяців функціонуванню нового контингенту.

Середньорічний показник може бути розрахований також по наступній формулі:

Кс = K1 + ((K2 – K1) M2) : 12

Оперативно-сітьові показники установ охорони здоров’я відображають:

По всім видам стандартних установ (стаціонарних установ) - лікарням, санаторіям, будинкам, будинкам дитини - показником для планування є кількість ліжок в установі, дитячих яслах видатки плануються по числу місць і в залежності від числа годин перебування дітей в яслах.

В амбулаторно-поліклінічних і інших установах, де здійснюються лікарські прийоми хворих ( самостійні амбулаторії, поліклініки, лікарські здравпункти, станції швидкої допомоги), а також по бюро судово-медичної експертизи показником для формування видатків є число лікарських посад.

В умовах переходу установ охорони здоров’я на нові організаційні і економічні форми роботи, змінились критерії і показники планування і оцінки їх господарської діяльності. Створення районних територіальних медичних об’єднань, основним завданням якого є лікувально-профілактичне забезпечення населення окремих територій, призвело до зміни показників, які покладені в основу кошторисних розрахунків. Такими показниками є кількісний склад дорослого і дитячого населення території, яку обслуговує медичне об’єднання.

Важливим елементом механізму кошторисних розрахунків є бюджетне нормування видатків. Норми і нормативи є економічними важелями забезпечення обґрунтованого рівня видатків по окремим видам, створення рівних фінансових умов функціонування однотипних установ, задоволення їх потреб. За допомогою нормування раціоналізується техніка розрахунків видатків, досягається єдність методів аналізу кошторисних установ і оцінка їх діяльності, полегшується контроль за якістю складання і виконання кошторисів, суттєво скорочуються планові розрахунки.

Зміст нормування полягає в створенні науково обґрунтованої системи і нормативів, яка повинна забезпечити якісний рівень планових розрахунків. Слід зазначити, що створення такої системи стримується недостатньою розробкою теорії нормування і її методологічних основ. Крім того, в економічній літературі не має чіткого визначення понять норм і нормативів.

Норми і нормативи є показниками кількісного вираження матеріальних, трудових чи грошових витрат на виробництво матеріальних і нематеріальних благ, на якусь розрахункову одиницю (на одного хворого, на одного студента тощо).

Норма відрізняється від нормативу тим, що вона служить тільки основою для визначення розміру (величини) необхідних матеріальних і нематеріальних благ, тоді як норматив має додаткове призначення - державне регулювання тих чи інших розподільчих відносин. А тому характерною ознакою нормативу є його затвердження вищестоящим органом, тоді як норми може затвердити керівник даної бюджетної організації.

Таким чином, норматив і норма виступають інструментами розподілу на всіх стадіях суспільного відтворення, тобто регулюють трудові, матеріальні і фінансові затрати як на виробничі, так і на споживчі цілі. Але нормативу притаманна більш висока роль - регулювання зовні, тобто зі сторони держави. Нарешті, норматив відрізняється ще тим, що він іноді виражає загальну потребу в матеріальних або грошових ресурсах, що зовсім не притаманне нормі. Розрахунковою одиницею для розробки норм служить основний виробничий показник, прийнятий в плані економічного і соціального розвитку для відповідних установ і заходів (клас, ліжко та ін.). Норматив, на відміну від норми, не зв’язаний безпосередньо з одиницею нормування, наприклад, ставки заробітної плати, штатні нормативи, тарифи внесків на соціальне страхування і інші. Основою практичного нормування можуть бути загальні соціальні нормативи, передбачені окремими законодавчими актами.

Норми і нормативи можна класифікувати по наступним ознакам: по характеру встановлення і формі виразу.

По характеру встановлення вони діляться на обов’язкові і факультативні. Обов’язкові встановлюються Урядом або ж за його дорученням - міністерствами і відомствами і не можуть бути змінені, наприклад, ставки заробітної плати, норми видатків на харчування в лікарнях і дитячих установах і інших, факультативні - визначаються фінансовими органами або відомствами і погоджуються з фінансовими органами. Вони характеризують середні затрати ресурсів на розрахункову одиницю і відображають конкретні умови роботи установи.

По формі виразу норми можуть бути як матеріальні, так і фінансові; нормативи діляться на абсолютні показники (матеріальні, трудові, фінансові (і відносні), процентні).

Планування видатків по окремим статтям кошторису.

Специфіка роботи різнопріоритетних бюджетних установ вивчає особливості планування їх фінансово-господарської діяльності. Відмінності в методах розрахунків аналогічних показників кошторису неоднотипових установ часом дуже значні. Разом з тим, ряд статей кошторису видатків, наприклад, суми канцелярських і господарських видатків, видатки на оплату відряджень і службових роз’їздів, на капітальний ремонт будівель та споруд, визначається по єдиній для всіх установ методиці.

Канцелярські і господарські видатки.

Більше половини затрат, пов’язаних з матеріальним забезпеченням бюджетних установ, складають господарські видатки. В бюджетній класифікації господарські видатки, як вже було сказано, об’єднані в одну групу з канцелярськими видатками.

Найбільш значні види господарських видатків - видатки на опалення, освітлення, оплату комунальних послуг - розраховуються при плануванні кожний окремо, інші, як правило, в загальній сумі і включаються в групу “Інші господарські видатки”.

В видатках по господарському обслуговуванню найбільшу питому вагу займають затрати, пов’язані з опаленням приміщень. Їх величина і методи планування залежать, перш за все, від системи опалення будівель. В теперішній час бюджетні установи користуються послугами теплоцентралей або мають власне (пічне чи парове) опалення. В першому випадку сума видатків установи визначається, виходячи з укладеної ними угоди з опалювальною організацією; в другому випадку плановий розрахунок більш складний: видатки на опалення розраховуються, виходячи із встановлених норм витрат палива, діючих цін і тарифів на нього, даних про кубатуру опалювальних приміщень.

При розрахунках асигнувань на опалення одним з найважливіших є показник об’єму (кубатури) приміщень. Кубатура будівель визначається по зовнішньому обліку. При цьому слід мати на увазі, що при плануванні видатків на опалення даний показник відрізняється від аналогічного показника, який використовується при плануванні видатків на капітальний ремонт будівель і споруд. Різна (не ідентична) і методика їх використання.

Кубатура опалювальних при