library.if.ua

Внутрішній економічний механізм підприємства (2001)

7.3. Оцінка виробничої діяльності

Оцінка результатів виробництва основних структурних підрозділів підприємства є першочерговою, оскільки, як уже зазначалося, виготовлення продукції є головною метою і змістом їх діяльності. При цьому слід зазначити, що самостійне значення ця оцінка має передусім стосовно внутрішньокоопераційних підрозділів. Що стосується предметно спеціалізованих підрозділів, орієнтованих на виготовлення і поставку продукції на ринок, то їх виробнича діяльність оцінюється у тісному зв’язку з комерційними її наслідками — обсягом продажу і прибутком.

Виробництво продукції контролюється й оцінюється за такими показниками: загальний обсяг продукції, виконання плану виробництва з номенклатури (комплектності), ритмічність виробництва, якість продукції.

Загальний обсяг виробництва визначається у прийнятому вимірнику і за результатами звітного періоду оцінюється відповідність його фактичного рівня плановому або темп (індекс) зміни порівняно з попереднім періодом.



У підрозділах з тривалим виробничим циклом виготовлення продукції замість кінцевої береться обсяг валової продукції (Вс). Перевиконання плану з цього показника не завжди є доцільним, тому тут потрібний глибший аналіз. Збільшення фактичного випуску певних виробів (комплектів, агрегатів, деталей) порівняно з планом має сенс тоді, коли в цьому є внутрішня потреба (поповнення запасів до нормативного рівня) або можливість додаткового продажу на ринку. В інших випадках це може призвести до необґрунтованого збільшення незавершеного виробництва, його некомплектності.

Виконання плану виробництва з номенклатури продукції обчислюється у такому порядку: на плановий обсяг продукції ділиться фактична його величина, але без урахування перевиконання плану за окремими номенклатурними позиціями або, що те ж саме, — плановий обсяг, зменшується на суму невиконання плану за окремими виробами.

У першому варіанті обчислення формула його виглядає так:



Проілюструємо ці обчислення на прикладі табл. 7.2. План із загального обсягу виробництва перевиконано на 1,45%.

Рпл.в=74060/7300*100=101,45%

З номенклатури продукції план не виконано. Ступінь його виконання обчислюється за однією із наведених формул, а саме:

за формулою (7.9):

Рпл.н=(25000+7000+24400+8700+5500)/7300*100=96,71%

за формулою (7.10):

Рпл.н=(73000-(2000+400))/7300*100=96,71%

Як бачимо, план з номенклатури продукції не може бути виконаний більше, ніж на 100%, оскільки невиконання плану з однієї номенклатурної позиції не компенсується перевиконанням плану з інших видів продукції. Якщо не виконано завдання хоча б з одного виду продукції, то це означає, що план з номенклатури вже не буде виконано.

Виконання завдання з номенклатури продукції тісно пов’язане з комплектністю виробництва. Виробництво є комплектним, якщо кількість виготовлених компонентів (деталей) продукції відповідає їх потребі на випуск готових виробів. Забезпеченню комплектності виробництва продукції, що складається з ряду деталей, значною мірою сприяє планування та облік виготовлення останніх у комплектах (машино-комплектах, бригадо-комплектах). У табл. 7.2 планово-обліковими одиницями (номенклатурними позиціями) продукції цеху є машино-комплекти, тобто набори деталей на машину. За таких умов відсутність хоча б однієї деталі в комплекті означає, що він не виготовлений. Некомплектні деталі не включаються в обсяг продукції і, як правило, не оплачуються у звітному періоді.

Припустимо, що в машино-комплект А (табл. 7.2) входять чотири деталі — а1, а2, а3, а4 — у такій кількості: а1 — 1 шт., а2 — 3 шт., а3 — 1 шт., а4 — 2 шт. За місяць виготовлено деталей: а1 — 500 шт., а2 — 1620 шт., а3 — 510 шт., а4 — 1040 шт. Визначимо кількість машин, забезпечених цими деталями (Nа).



Як бачимо, деталей а1 виготовлено на 500 машин, а2 — на 540, а3 — на 510, а4 — на 520 машин. Але реально скласти з цих деталей можна тільки 500 машин. Отже, кількість готових машино-комплектів визначається за мінімальною кількістю забезпечених машин — 500 шт.

Решта деталей, що не увійшли до машино-комплектів звітного періоду і відповідно до кінцевої продукції цеху, перебувають у внутрішньоцеховому незавершеному виробництві.

Слід мати на увазі, що повна (стовідсоткова) комплектність виробництва в окремі календарні періоди практично малоймовірна, оскільки складові виробів (деталі, складальні одиниці) виготовляються, як правило, різними партіями, мають різні цикли виробництва. Але істотне її порушення негативно впливає на економічні показники діяльності підрозділу і підприємства в цілому: зростає незавершене виробництво, падає ритмічність випуску продукції і, що найгірше, продукція вчасно не надходить на ринок, зриваються терміни її поставки.

Причини некомплектності виробництва бувають різні. До них належать: недоліки матеріально-технічного забезпечення, вихід із ладу устаткування, затримка з його ремонтом, тимчасова відсутність потрібних робітників, недоліки оперативно-календарного планування та ін.

Важливим показником рівня організації виробничої діяльності є ритмічність виробництва. Якщо говорити взагалі, то ритмічним є таке виробництво, у якому в рівні проміжки часу виготовляється однакова кількість продукції. З практичної точки зору таке розуміння ритмічності прийнятне лише в масовому та великосерійному виробництві, де є регулярна повторюваність виготовлення продукції. В інших типах виробництва, особливо з тривалим виробничим циклом, ритмічність означає рівномірну роботу підрозділів згідно з календарним планом-графіком.

Узагальнюючим показником ритмічності роботи певного підрозділу є коефіцієнт ритмічності, який характеризує календарну відповідність фактично виконаної роботи встановленому плановому завданню. Він обчислюється за формулою:



При обчисленні ритмічності за елементарний календарний відтинок часу береться здебільшого робочий день (доба). Досить часто, особливо в одиничному й дрібносерійному виробництві, розрахунковий період (місяць) поділяється на декади (Т = 3). За цих умов у розрахунок може братися не кінцева, а валова продукція.

У табл. 7.3 для спрощення обчислення взято подекадний календарний розподіл виробництва продукції механічним цехом за місяць. План виробництва по декадах установлюється на основі кількості робочих днів у кожній декаді. Згідно з формулою (7.11), коефіцієнт ритмічності виробництва становить



Це високий рівень ритмічності, близький до своєї нормативної межі — 1. Але при глибшому її аналізі слід звернути увагу на те, чи не вплинула на рівень ритмічності понадурочна робота. Якщо така робота мала місце, треба обчислити скоригований коефіцієнт ритмічності, вилучивши з фактичного обсягу продукції її кількість, виготовлену в понадурочний час.

Якість продукції контролюється й оцінюється в особливому порядку. Ці питання докладно вивчаються у дисципліні «економіка підприємства». Тут лише підкреслимо, що узагальнююча кількісна оцінка якості всієї продукції підрозділу можлива лише в тому разі, коли вироби мають допустиму градацію якості, тобто діляться за сортами (харчові продукти, деякі вироби легкої промисловості та ін.). За цих умов якість усієї випущеної продукції може виражатись середньою сортністю (коефіцієнтом сортності), часткою продукції першого (вищого) сорту тощо. В інших випадках, тобто коли продукт не має градації якості, остання визначається відповідністю предметів виробів установленим вимогам (стандартам, технічним умовам) і всі прийняті ВТК вироби вважаються однієї якості. Показники, які на практиці застосовуються для загальної оцінки якості такої продукції (процент бездефектного випуску продукції, процент здачі продукції з першого подання, процент браку тощо), є, по суті, показниками якості праці (виробництва). Експлуатаційних і споживчих параметрів виробів вони не характеризують.