library.if.ua

Мотивація персоналу (2002)

5.2.4. Організація преміювання персоналу за зниження трудомісткості та роботу за прогресивними нормами

Підвищення продуктивності праці, зниження собівартості продукції та забезпечення на цій основі високої конкурентоспроможності підприємства, його прибутковості безпосередньо пов’язані з пошуком і використанням внутрішніх резервів, зокрема зі зниженням трудомісткості продукції (робіт).

Успішне виконання цього завдання значною мірою залежить від ефективності механізму стимулювання, від того, наскільки економічні умови сприяють широкому застосуванню прогресивних норм трудових затрат.

Ще на початку 90-х рр. ХХ ст. чинну на підприємствах України систему матеріального стимулювання, у тому числі за впровадження прогресивних норм трудових затрат і зниження трудомісткості продукції, було жорстко регламентовано законодавчими й нормативними актами як щодо визначення джерел заохочення, так і щодо розмірів, умов виплати премій, доплат, надбавок тощо. Проте позитивні основи та методи організації матеріального стимулювання за зниження трудомісткості продукції були започатковані вже в середині 80-х рр. ХХ ст., а окремі з них і раніше. Якщо відкинути суто адміністративні обмежувальні елементи цієї системи стимулювання, основні засади її побудови можна використовувати і за сучасних умов.

Загальновживана в народному господарстві України система матеріального стимулювання запровадження прогресивних норм як передумови зниження трудомісткості продукції передбачає:

додаткову оплату праці робітників у разі переходу на нові норми трудових затрат (на період освоєння цих норм);

підвищення на 20 % відрядних розцінок у разі впровадження технічно обґрунтованих норм праці;

підвищення на 10 % тарифних ставок у разі впровадження технічно обґрунтованих норм праці на роботах, що оплачуються почасово;

одноразову винагороду робітникам за перегляд норм з їхньої ініціативи;

одноразову винагороду службовцям за розробку та впровадження організаційно-технічних заходів, що забезпечують зниження трудомісткості продукції;

коригування розмірів премій службовців, що нараховані за основні результати господарської діяльності, залежно від виконання плану зниження трудомісткості та досягнення проектного рівня трудових затрат;

установлення надбавок до посадових окладів нормувальників у розмірі до 50 % за умови досягнення високого рівня нормування праці в закріплених підрозділах.

З прийняттям Закону України «Про підприємства в Україні» скасовано раніше встановлені обмеження стимулювання зниження трудових затрат за рахунок економії, і це питання визнане компетенцією підприємства.

Створюючи нову систему матеріального стимулювання, слід пам’ятати, що «раціональні зерна» колишніх систем матеріального заохочення працівників за впровадження прогресивних норм і скорочення трудомісткості продукції можна і треба використати і за ринкових умов.

Протягом останніх років організація нормування праці, обґрунтованість чинних норм трудових затрат значно погіршали. Проте вже найближчим часом економія трудових затрат стане першочерговою потребою підприємств.

Утім чимало підприємств в Україні попри всі негаразди в економіці не тільки не відмовилося від практики матеріального стимулювання зниження трудомісткості продукції, а ще й удосконалили її. Досвід цих підприємств підтверджує наявність прямої залежності між ефективністю роботи з управління трудовими затратами та економічним становищем підприємства, а отже, він заслуговує на підтримку й поширення.

Протягом останніх років (починаючи із середини 80-х рр. ХХ ст.) позитивного досвіду в організації матеріального стимулювання за зниження трудомісткості набуто в об’єднанні «Hовокраматорський машинобудівний завод». В об’єднанні запроваджено спеціальне «Положення про матеріальне заохочення працівників за вдосконалення нормування праці і зниження трудомісткості». Цим «Положенням» передбачено, що норма, яка виконується на 120—130 % і більше, вважається застарілою й підлягає перегляду. Робітникам і службовцям, з ініціативи яких переглядаються чинні в цехах норми, виплачується винагорода. Більшу винагороду одержують ті робітники, за пропозицією яких норми доведено до рівня технічно обґрунтованих. Hа преміювання спеціалістів і службовців спрямовується від 20 до 50 % розрахункової економії від зниження трудомісткості продукції. Крім цього, на заохочення працівників за сприяння впровадженню прогресивних норм затрат праці використовується до 10 % розрахункової економії.

Упроваджене преміювання за зниження трудомісткості через плановий перегляд норм виробітку. Для заохочення виділяється 10 % фактичної економії фонду заробітної плати від перегляду норм на верстатні роботи і 7 % — на всі інші. У разі перевиконання календарних планів такого перегляду відрахування на преміювання збільшуються відповідно до 20 і 10 %. Ці кошти розподіляються так: 65 % — на преміювання працівників цехів, 30 % — працівників конструкторсько-технологічних відділів і 5 % — працівників заводоуправління.

Позитивний досвід стимулювання зниження трудомісткості продукції нагромаджено у ВО «Калузький турбінний завод» (Росія), яке у 80-х рр. ХХ ст. було ініціатором запровадження бригадної форми організації праці. В об’єднанні у разі переглядання норм за календарним планом на преміювання робітників, спеціалістів і службовців використовується до 50 % одержаної за звітний квартал економії фонду заробітної плати.



Коли переглядаються чинні норми часу з ініціативи робітників, що входять до складу бригад, додатково проводиться виплата їм одноразової винагороди. Виплата одноразової винагороди може поширюватись і на робітників тих бригад, які підтримали цю ініціативу й перейшли на роботу за прогресивними нормами трудових затрат, а також на службовців, які беруть безпосередню участь у вдосконаленні нормування праці й надають практичну допомогу ініціаторам перегляду норм. Однак передовсім заохочення поширюється на майстрів і нормувальників цехів.

Робітникам, які працюють за новими (переглянутими) нормами, установлюється доплата за освоєння цих норм за спеціальною шкалою (табл. 27).

Заслуговує на увагу практика об’єднання «АвтоВАЗ» щодо преміювання за зниження трудових затрат і досягнення проектної трудомісткості. У цьому об’єднанні в системі оплати праці прeмія за зниження трудомісткості відіграє важливу роль у стимулюванні заінтересованості бригад в освоєнні проектних норм та наступному їх зниженні.



Hа період досягнення проектної трудомісткості в об’єднанні розробляються графіки та конкретні заходи, що забезпечують досягнення запроектованих норм трудових затрат.

Різноманітність способів заохочування працівників до скорочення трудомісткості й до роботи за прогресивними нормами цілком виправдано і зумовлено конкретними особливостями трудових колективів та завданнями, що їх мають виконати останні в певний період.

Для дальшого підвищення ефективності стимулювання за зниження трудомісткості продукції необхідно дотримуватися таких умов: заохочувати працівників до зниження трудомісткості продукції, яка виготовлятиметься не менше ніж один рік; заінтересовувати робітників у якомога скорішому освоєнні нових норм виробітку, а спеціалістів — у створенні необхідних умов для високопродуктивної праці робітників; ширше залучати робітників до розробки і впровадження заходів з плану технічного розвитку та організації виробництва, а також нових норм праці; створювати на кожному робочому місці умови для швидкого освоєння нових, технічно обґрунтованих норм.