Конкурентоспроможність підприємства

8.2. Системний аналіз у методиці оцінки конкурентоспроможності організації

У цей час відсутня загальноприйнята методика оцінювання конкурентоспроможності організацій. Відразу обмовимося, що підходи до оцінювання конкурентоспроможності не можуть бути однаковими для стадій стратегічного й тактичного маркетингу. На стадії стратегічного маркетингу як першої стадії життєвого циклу товарів (просторовий аспект) і першої функції управління (часовий аспект) розробляються нормативи конкурентоспроможності на тривалий період, а на стадії тактичного маркетингу виконуються роботи з матеріалізації у виготовлювача й реалізації на ринку стратегічних нормативів конкурентоспроможності. Тому при вимірі конкурентоспроможності організації на стадії стратегічного маркетингу пріоритет повинен віддаватися динамічному підходу, прогнозуванню майбутніх станів у сьогоденні через минуле.

У теоретичному плані проблема досягнення конкурентоспроможності різних об'єктів в умовах вітчизняної економіки, за нашою оцінкою, перебуває в цей час майже на недостатньому рівні.

У промислово розвинутих країнах діють різні методики оцінювання конкурентоспроможності фірм і компаній. Ці методики мають не описовий, а конкретно-економічний, кількісний характер.

А недоліки підходів і методик оцінювання конкурентоспроможності організацій-виготовлювачів бачимо в наступному:

Апробовані у світовій практиці підходи й методи оцінювання конкурентоспроможності організацій-виробників не відображають вплив на них або застосування наукових підходів до управління (менеджменту), насамперед, системного, комплексного, відтворювального, нормативного й ін. Так, кожний підхід до оцінки конкурентоспроможності розроблений не для всіх однорідних підприємств, а для одного-двох. Один підхід до оцінки враховує резерви у використанні факторів виробництва. Інший — вартість конкретних факторів виробництва в конкретній країні. Третій — ефективність використання потенціалу. Четвертий — ефективність виробничо-збутової діяльності. П'ятий — зусилля в сфері підвищення якості. Начебто перераховані аспекти не потрібно аналізувати одночасно, системно, комплексно?

Промислово розвинутим порівняно з Україною, значно легше, тому що:

а) вони легко можуть використати науково-виробничий і ресурсний потенціал інших країн;

б) можуть тримати секретні патенти й ноу-хау, щоб бути монополістами в даній сфері;

в) у них налагоджені ринкові механізми (насамперед законодавча основа, інфраструктура), які «автоматично» викинуть за борт неякісні товари (у США щорічно закривається близько 25% малих фірм);

г) крім стратегічного маркетингу й менеджменту у вузах промислово розвинутих країн вивчають методи прогнозування, дослідження операцій, математичної статистики й ін.

А в Україні за останні 10 років значно ослабла увага до проблеми підвищення якості управлінського рішення.

Вважається, з методичної точки зору, неправомірно визначати узагальнюючий (інтегральний) показник конкурентоспроможності організації множенням індексів конкурентоспроможності товарної маси (всіх товарів організації) і відносної ефективності організації, тому що ці показники тісно корелюються один з одним. Очевидно, що будь-який показник ефективності залежить від обсягу продаж і доданої вартості, а останні, у свою чергу, прямо пропорційно залежні від конкурентоспроможності товарів організації (за умови сумлінної її оцінки).

За методикою оцінювання конкурентоспроможності організації російський дослідник Р.А. Фатхутдінов пропонує:

рівень конкурентоспроможності вважати як середню величину за показниками конкурентоспроможності конкретних товарів на конкретних ринках;

окремо аналізувати ефективність діяльності організації, виходячи з конкурентоспроможності й ефективності кожного товару на кожному ринку;

окремо вважати показник стабільності функціонування організації;

прогнозувати названі три комплексні показники мінімум на 5 років.

Конкурентоспроможність аналізованого об'єкта (товару, послуг) бажано вимірювати кількісно, що дасть можливість управляти її рівнем. Для вимірювання конкурентоспроможності аналізованого підприємства необхідно мати якісну інформацію, що характеризує корисний ефект даного об'єкта й об'єктів конкурентів за нормативний строк їхньої служби й сукупні витрати за життєвий цикл об'єктів.

Корисний ефект — це віддача об'єкта, інтегральний показник як система використовуваних у конкретних умовах часткових показників якості об'єкта, що задовольняють конкретну потребу. Інакше кажучи, корисний ефект — це сукупність властивостей об'єкта, які використовуються для виконання конкретної роботи конкретним споживачем, якість — це потенційний корисний ефект для декількох груп споживачів. Корисний ефект використання об'єкта конкретним споживачем, як правило, менший від інтегрального показника якості об'єкта. Наближення цих показників один до одного за величиною приводить до розуніфікації об'єкта й збільшення витрат у сферах виробництва й відновлення. Значний розрив між інтегральним показником якості об'єкта та його корисним ефектом призводить до недовикористання корисних можливостей об'єкта, що теж погано. Тому доцільно проектувати (розроблювати, формувати) об'єкт із корисним ефектом для конкретних умов, що дорівнює 0,8-0,9 інтегрального показника якості. Тоді в одних умовах буде повністю або частково використовуватися набір одних потенційних параметрів об'єкта, в інших — набір інших параметрів.

Корисний ефект об'єктів можна вимірювати в натуральних одиницях (наприклад, продуктивність однопараметричних машин та устаткування), грошовому вираженні або в умовних балах (корисний ефект об'єктів, що характеризуються декількома, доповнюючими один одного, найважливішими параметрами). Основні методи прогнозування корисного ефекту: нормативний, експериментальний, параметричний, експертний.

Корисний ефект — це одна сторона об'єкта — товару. Іншою його стороною є сукупні витрати за життєвий цикл об'єкта, які, як правило, обов'язково потрібно понести, щоб одержати від об'єкта корисний ефект.

Конкурентоспроможність об'єктів, по яких неможливо виміряти їхній корисний ефект або сукупні витрати за життєвий цикл, можна визначити на підставі їхньої експериментальної перевірки в конкретних умовах споживання, за результатами пробних продаж або із застосуванням експертних та інших методів.

Кількісну оцінку конкурентоспроможності однопараметричних об'єктів (наприклад, машин та устаткування) можна здійснювати за формулою

К, = (Е3 / Езк) -к{-к2- k3

де К3 — конкурентоспроможність аналізованого зразка об'єкта на конкретному ринку, частки одиниці;

Е3 — ефективність аналізованого зразка об'єкта на конкретному ринку, одиниця корисного ефекту/грошова одиниця;

Езк – ефективність кращого зразка-конкурента, використовуваного на даному ринку;

k\, k2, k3 — коригувальні коефіцієнти, що враховують конкурентні переваги.

За пропозицією Президента Російської Академії проблем якостей Академіка А. В. Гличова, ефективність об'єкта розраховують за формулою

Е = Кс /Вс,

де Кс — корисний ефект об'єкта за нормативний строк його служби в умовах конкретного ринку, одиниця корисного ефекту;

Вс — сукупні витрати за життєвий цикл об'єкта в умовах конкретного ринку, грошова одиниця.

Ці показники знижують корисний ефект машини. До них належать: коефіцієнт безвідмовності машини, коефіцієнт зниження продуктивності машини в міру її старіння, показники погіршення безвідмовності, ремонтопридатності, показники рівня шуму, вібрації й інші показники ергономічності й екологічності машини, показник організаційно-технічного рівня виробництва в споживачів машини й ін. Сукупні витрати за життєвий цикл одиниці машини можна визначити за формулою.

Якщо ці витрати менше доходу від реалізації виведених елементів фондів, то у формулі вони повинні бути зі знаком мінус, а якщо більше — зі знаком плюс.

Фактор часу при розрахунку сукупних витрат вираховується за загальноприйнятою методикою.

Ґрунтуючись на результатах оцінки конкурентоспроможності товару, виходячи з величини його корисного ефекту конкурентоспроможність організації (Корг) можна визначати в статиці й динаміці.

У статиці вона визначається з урахуванням вагомості товарів і ринків, на яких вони реалізуються.

Для промислово розвинутих країн (США, Японії, країн Євросоюзу, Канади й ін.) значимість ринку рекомендуємо приймати рівним 1,0, для інших країн — 0,7, для внутрішнього ринку — 0,5;