Конкурентоспроможність підприємства
16.5. ТНК як носії змішаних стратегій.
У післявоєнний період практично всі значні компанії конкурентоспроможних кластерів вийшли за рамки однієї країни, перетворившись у транснаціональні корпорації (ТНК).
Транснаціональними корпораціями називають фірми, що ведуть виробничу діяльність у декількох країнах. До числа ТНК входить 80—90% найбільших корпорацій розвинутих капіталістичних країн. При цьому ступінь інтернаціоналізації цих фірм дуже велика: до початку 90-х років частка продукції, продаваної середньою ТНК за рубежем, рівнялася приблизно її реалізації усередині країни. Причому близько третини товарів не тільки продавалося за кордоном, а й вироблялося там же — на закордонних філіях ТНК.
Широке розповсюдження ТНК є найбільшою якісною зміною складу фірмового складу капіталістичної економіки в післявоєнний період.
Успіх ТНК як класу компаній базується на тому, що на різних рівнях їм удалося успішно вирішити найважливіші проблеми, що постають перед фірмами, які дотримуються двох типів конкурентної стратегії, а саме:
на рівні всього концерну як єдиної організації — упоратися з багатьма труднощами, типовими для великих підприємств;
на рівні ж дочірніх товариств за кордоном — використати переваги піонерної стратегії, причому з меншим порівняно з незалежною фірмою ризиком.
Центральною проблемою, що стоїть перед великою корпорацією, є стабілізація свого положення на ринку. Тільки значний обсяг продаж робить ефективним використання її гігантських виробничих потужностей. Одним з напрямів стабілізації є диверсифікованість, що, однак, призводить до втрати динамічності. Проникнення в усі нові галузі не необразливо й для самої компанії. Не можна бути лідером у виробництві всіх продуктів. Отже, диверсифікуючись, корпорація на нових ринках буде займати стратегічно невигідну позицію. Транснаціоналізація ж рятує велику корпорацію від неприємної необхідності робити вибір між стабільним або динамічним розвитком. Ризик знижується за рахунок розподілу ділової активності між ринками різних країн. А збереження чіткого виробничого профілю сприяє концентрації зусиль й, в остаточному підсумку, швидшому зростанню. Діяльність дочірніх товариств ТНК за рубежем має багато спільного з компаніями-піонерами. Ринкова ситуація, що сприяє виникненню фірм-піонерів, сприяє поєднанню багатих потенційних можливостей зростання (проривна інновація) з ризикованим, складним шляхом їхньої реалізації. У випадку закордонних філій ТНК обидві ці умови в наявності.
Підвищений ризик — невід'ємна риса капіталовкладень, здійснюваних в інших країнах. За різними оцінками, при створенні дочірніх товариств за рубежем від однієї третини до половини всіх проектів закінчується невдачею.
Однак філії ТНК, порівняно зі звичайними фірмами-піонерами, перебувають у більш сприятливому положенні завдяки підтримці материнських підприємств. Інша складова умов існування фірм-піонерів — величезні перспективи зростання у випадку успіху — повністю поширюється на філії ТНК. Розроблені материнською компанією товари й прийоми їхнього виробництва дають філії істотну перевагу порівняно з місцевими фірмами. По-перше, для закордонного ринку стандартний товар ТНК часто є інновацією, причому нерідко проривною. На батьківщині ТНК її найбільш успішні товари, напевно, мають аналоги, створені конкурентами (конкуренція усередині кластера). Для чужої ж держави вони є новинкою. Відповідний сегмент ринку тут вільний і допускає швидке зростання продаж.
Опираючись на перераховані переваги, дочірні товариства іноземних ТНК на етапі освоєння закордонного ринку досягають більших успіхів. Таким чином, конкурентоспроможність ТНК досить велика. Однак вплив цього типу фірм на конкурентоспроможність усієї країни більш складний.
По-перше, ТНК через інтернаціональний характер своєї діяльності не прив'язані до економіки тільки однієї держави й, отже, можуть організувати своє процвітання без користі (або навіть із прямим збитком) для неї.
По-друге, потенційні можливості, що відкриваються для національної економіки в результаті діяльності ТНК, навпаки, полягають у тому, що ТНК можуть принести через кордон відсутні ресурси, компенсувати слабкості внутрішнього господарства зусиллями своїх закордонних підрозділів.
По-третє, у реальній дійсності картина позитивних і негативних впливів ТНК на національну конкурентоспроможність змішана. Ряд країн, що розвиваються, випробували на собі грабіжницьку тактику діяльності філій іноземних ТНК, особливо в сировинному секторі.
Разом з тим є приклади і яскраво вираженого позитивного впливу ТНК. Тут діють два основних механізми: для країн базування материнських компаній він полягає в підтримці міжнародної конкурентоспроможності національних кластерів шляхом перенесення екологічно брудних, трудомістких і нескладних виробництв за кордон.
Адже якби ці стадії виготовлення товару здійснювалися в рідній країні, тобто тверді екологічні стандарти, високий рівень заробітної плати тощо зробили б витрати неприйнятно високими.
Для країн базування філій ТНК позитивний вплив їхньої діяльності пов'язаний з імпортом передових технологій. Крім самого продукту й технології його виготовлення, філія використовує розроблену материнською фірмою систему організації праці, управління, маркетингу, бере участь в удосконалюванні товару. Більше того, все не вона переймає не механічно, а пристосовуючи до місцевих умов.
Власне кажучи, боротьба філії за своє виживання й ринковий успіх, а також реакція на його діяльність місцевих фірм — це і є стихійний механізм засвоєння іноземного досвіду, його включення в національну промислову культуру або кластер фірм.