Ціноутворення (2008)

Податок на додану вартість (ПДВ) є новим елементом податкової системи для Росії і узятий з практики оподаткування західних країн.

Система податку на додану вартість була розроблена і упроваджена майже у всіх галузях у Франції в 50-х роках, а з 1968 року поширилася на торгівлю. В даний час ПДВ застосовується більш ніж в 40 країнах з економікою, заснованою на ринкових стосунках.

По своєї економічній суті ПДВ є одним з форм вилучення до бюджету частини доданої вартості, що створюється в процесі виробництва і реалізації продукції, товарів, будівництві, наданні послуг, виконанні робіт. У кожній ланці руху товару до бюджету вилучається частина приросту вартості, створеної працею працівників. Ця частина визначається по твердо встановлених ставках, включається в ціну і вноситься до бюджету у міру реалізації продукції, товарів, робіт, наданні послуг. Відповідно до економічного сенсу об'єктом оподаткування є додана вартість (ДС), яка розраховується (3.25):

ДС = Ц – Матеріальні витрати на його виробництво

або (3.26)

ДС = Виручка від реалізації – Сума матеріальних витрат

Традиційно вважається, що додана вартість складається з витрат на оплату праці, відрахувань на соціальні потреби, амортизації основних засобів і прибутку від продажу.

Для того, щоб розрахувати ПДВ способом, відповідним його економічному вмісту, необхідна відповідна система обліку витрат, в Росії вона до цього не пристосована, тому на практиці прийнятий спрощений метод розрахунку ПДВ. У сфері виробництва, оптовій торгівлі, будівництві, при наданні послуг і виконанні робіт ПДВ включається в ціну окремим розрахунком:

У сфері виробництва для непідакцизних товарів і продукції (3.27):

НДС = ((С+П) х Ст )/ 100

де Ст– ставу НДС,%;

для підакцизних товарів (3.28):

НДС = ((С+П+А) х Ст )/ 100

Підакцизні товари піддаються подвійному оподаткуванню – сума акцизного податку включається в оподатковуваний зворот ПДВ.

У сфері оптової торгівлі (3.29):

НДС опт = (( Цбезндв +Сн.сб.)хСт )/ 100

Ставки ПДВ встановлені законодавчо і є єдиними на території країни.

Акциз і ПДВ є важливими ціноутворюючими елементами, що впливають на зростання рівня ціни. По-перше, сприяючи збільшенню ціни, вони обмежують споживчий попит і сприяють вилученню доходів населення до бюджету при одночасній забороні вжитку.

По-друге, в умовах інфляції вони автоматично індексуються темпами інфляції виходячи з особливостей визначення оподатковуваного обороту і тим самим ще більше посилюють інфляційні процеси. Очевидно, що величина ставок непрямих податків має бути економічним регулювальником, що передбачає обгрунтування як їх розміру, так і методики числення.

Серед вітчизняних економістів протягом останніх років йде дискусія відносно доцільності зниження ставок. Прибічники цієї ідеї стверджують, що при зниженні ставок станеться зростання виробництва і приріст податкових вступів буде більше, ніж втрати від зниження ставок, що відбувається в країнах з розвиненою ринковою економікою. Така динаміка податкових надходжень, як показує практика, виникає в тому випадку, якщо промисловість швидко і чутливо реагує на збільшення попиту зростанням виробництва, що передбачає високу еластичність пропозиції. Досвід роботи вітчизняних підприємств свідчить, що при зменшенні ставок вони не знижують ціни або збільшують виробництво, а задовольняються збільшенням отримуваного прибутку. Таким чином, при зменшенні ставок непрямих податків необхідне паралельне впровадження комплексу заходів по підтримці виробництва, інакше зменшуватиметься сума вступів і зростати дефіцит бюджету країни.