library.if.ua

Оцінка вартості підприємства (бізнесу) (2009)

7.1. Особливості обліку нематеріальних активів

До нематеріальних активів, використовуваних у господарській діяльності протягом періоду, що перевищує 12 місяців, що й приносять підприємству дохід, відносять права, що виникають:

від авторських і інших договорів на проведення науково- дослідницьких і дослідно-конструкторських робіт, на програми для ЕОМ, бази даних і ін.;

з патентів на винаходи, промислові зразки, зі свідоцтв на корисні моделі, на товарні знаки й знаки обслуговування або ліцензійних договорів на їхнє обслуговування;

із прав на ноу-хау;

з організаційних видатків (видатків, пов'язаних з утвором юридичної особи), визнаних відповідно до установчих документів частиною внеску учасників у статутний (складовий) капітал організації;

з ділової репутації фірми й ін.

Вартість нематеріальних активів погашають шляхом нарахування амортизації протягом установленого строку їх корисного використання.

По об'єктах, по яких здійснюють погашення вартості, амортизаційні відрахування визначають одним з наступних способів:

лінійним способом на основі норм, установлених підприємством з урахуванням строку їх корисного використання;

способом списання вартості пропорційно обсягу продукції (робіт);

способом зменшуваного залишку.

Протягом звітного року амортизаційні відрахування по нематеріальних активах нараховують щомісяця незалежно від застосовуваного способу нарахування в розмірі 1/12 річної суми. У сезонних проведеннях бізнес план для початківців річна сума амортизаційних відрахувань нараховується рівномірно протягом періоду роботи підприємства у звітному році.

Визначення строку корисного використання нематеріальних активів здійснюють виходячи:

а) з терміну дії патенту, свідоцтва й інших обмежень строків використання об'єктів інтелектуальної власності згідно із законодавством РФ;

з очікуваного строку використання цього об'єкта, протягом якого підприємство може одержати економічні вигоди (дохід).

Для окремих груп нематеріальних активів строк корисного використання визначають виходячи з кількості продукції або іншого натурального параметра обсягу робіт, очікуваного до одержання в результаті використання даного активу.

Для нематеріальних активів, по яких неможливо встановити строк корисного використання, норми амортизаційних відрахувань ухвалюють розраховуючи на двадцять років (але не більш строку діяльності підприємства), а в податковому обліку — на десять років. Нарахування амортизації нематеріальних активів провадять незалежно від фінансових результатів діяльності підприємства у звітному періоді.

Амортизаційні відрахування по нематеріальних активах показують у бухгалтерському обліку одним з наступних способів: шляхом нагромадження відповідних сум на окремому рахунку або шляхом зниження первісної вартості інвентарного об'єкта. Застосування одного зі способів відбиття в бухгалтерському обліку амортизації по групі однорідних нематеріальних активів здійснюють протягом усього строку їх корисного використання.

Якщо амортизаційні відрахування по яких-небудь нематеріальних активах відображають у бухгалтерському обліку шляхом зниження їх первісної вартості, то після повного погашення цієї вартості інвентарні об'єкти продовжують показувати в облікових регістрах ( до припинення терміну дії патенту, свідоцтва інших охоронних документів) в умовній оцінці, прийнятої підприємством, з віднесенням суми оцінки на фінансові результати.

Нематеріальні активи ухвалюють до бухгалтерського обліку по первісній вартості. Первісна вартість нематеріальних активів, придбаних за плату, визначається як сума фактичних видатків на придбання, за винятком податку на додану вартість і інших податків, що відшкодовуються ( крім випадків, передбачених законодавством РФ).

Фактичними видатками на придбання нематеріальних активів можуть бути:

суми, що сплачуються відповідно до договору уступки (придбання) прав правовласникові (продавцеві);

суми, що сплачуються організаціям за інформаційні й консультаційні послуги, пов'язані із придбанням нематеріальних активів;

реєстраційні збори, мита й інші аналогічні платежі, здійснені у зв'язку з поступкою (придбанням) виключних прав правовласника;

винагорода, що сплачується посередницької організації, через яку придбаний об'єкт нематеріальних активів;

налоги , що невозмещаемые, уплачиваемые в связи с приобретением нематериальных активов,

При оплаті, що здобуваються нематеріальних активів, якщо умовами договору передбачена відстрочка (розстрочка) платежу, фактичні видатки ухвалюють до бухгалтерського обліку в повній сумі кредиторської заборгованості.

Первісну вартість нематеріальних активів, створених самим підприємством, визначають як суму фактичних видатків на створення, виготовлення, за винятком податку на додану вартість і інших податків, що відшкодовуються. Не включають у фактичні видатки на придбання, створення нематеріальних активів загальногосподарські й інші аналогічні видатки, крім випадків, коли вони безпосередньо пов'язані із придбанням цих активів.

Оцінку нематеріальних активів, вартість яких при придбанні визначена в іноземній валюті, здійснюють у рублях шляхом перерахування іноземної валюти за курсом Центрального банку Росії, що діє на дату придбання підприємством об'єктів по праву власності, господарського ведення й оперативного керування.

У практичній діяльності підприємств необхідність оцінки нематеріальних активів виникає у випадках:

купівлі-продажі прав на об'єкти інтелектуальної власності;

добровільного продажу патентів на об'єкти інтелектуальної власності;

примусового ліцензування й визначення збитку в результаті порушення прав інтелектуальної власності;

внесення внесків у статутний капітал інших організацій;

акціонування, злиття й поглинання;

оцінки даних активів при внесенні змін у бухгалтерську звітність і т.д.

До особливостей оцінки інтелектуальної власності можна віднести залежність її вартості:

а) від обсягу переданих прав;

б) можливості несподіваного використання;

в) рівня готовності до комерційного застосування.

Оцінку нематеріальних активів здійснюють у наступній послідовності:

експертиза об'єктів інтелектуальної власності;

експертиза охоронних документів (патентів і свідоцтв);

експертиза прав на інтелектуальну власність.

При визначенні ринкової вартості інтелектуальної

власності слід керуватися наступними принципами:

корисності (ринкову вартість мають такі об'єкти, які здатні задовольняти конкретні потреби при їхньому використанні протягом певного періоду часу);

попиту та пропозиції (ринкова вартість об'єкта інтелектуальної власності залежить від попиту та пропозиції на ринку й характеру конкуренції продавців і покупців);

заміщення (ринкова вартість об'єкта не може перевищувати найбільш імовірні витрати на придбання об'єкта еквівалентної корисності);

очікування (ринкова вартість об'єкта інтелектуальної власності залежить від очікуваної величини, тривалості й імовірності одержання доходів/вигід за певний період часу при найбільш ефективнім його використанні);

зміни (ринкова вартість об'єкта інтелектуальної власності змінюється в часі й визначається на конкретну дату);

зовнішнього впливу (ринкова вартість об'єкта залежить від зовнішніх факторів: ринкової інфраструктури, міжнародного й національного законодавства, політики держави в області інтелектуальної власності, можливості й ступеня правового захисту й ін.);

найбільш ефективного використання (ринкова вартість інтелектуальної власності визначається виходячи зі способу використання інтелектуальної власності, що є економічно виправданим, відповідним до вимог законодавства, фінансово здійсненним, у результаті якого розрахункова величина вартості інтелектуальної власності буде максимальної, а найбільш ефективне використання інтелектуальної власності може не збігатися з її поточним використанням).

У процесі оцінки даних активів можуть використовуватися три підходи: дохідний, ринковий і витратний.