library.if.ua

Основи економічних знань (2001)

1. Товар та його властивості

У розвинутих країнах світу нині виробляють майже 1 млрд. найменувань продукції. З поглибленням суспільного поділу праці, зокрема спеціалізації (тобто закріпленням окремих працівників за певними виробництвами або окремими видами діяльності), кількість товарів зростатиме і надалі. Двома основними видами товарів є матеріальні та нематеріальні блага (або послуги). Крім того, товари поділяють на дві великі групи: 1) для задоволення особистих потреб; 2) для задоволення виробничих потреб.

Щоб бути товаром, певна річ або послуга повинні:

а) бути продуктами праці;

б) задовольняти потреби інших людей (якщо вдома випікають пиріжки і споживають їх у сім'ї, то вони залишаються продуктом);

в) виготовлятися для обміну. Звідси випливає визначення товару.

Товар - продукт праці, який задовольняє потреби інших людей і виготовлений для обміну.

Хоча товар — своєрідна клітина, атом у системі товарного виробництва, він не є простим утворенням. Звідси логічно випливає запитання: за допомогою якого елементу діалектичного методу можна розкрити його сутність? Якщо згадати, що найглибша сутність економічних явищ і процесів може бути розкрита як єдність суперечностей, то можна дійти висновку, що для аналізу сутності товару також необхідно використати принцип суперечності. Двома протилежними сторонами товару є споживна вартість і вартість.

Споживна вартість. Споживна вартість пов'язана передусім із здатністю товару задовольняти певні потреби інших людей. Потреби можуть бути особистими, виробничими (наприклад, у засобах виробництва) та екологічними.

Щоб виконати цю функцію, будь-який товар або послуга мусять мати певні властивості. Ці властивості можуть бути природними (наприклад, м'ясо містить білки та інші корисні речовини) або виявлятися людьми в процесі історичного розвитку. Так, корисність заліза люди усвідомили лише тоді, коли з нього стали виготовляти знаряддя і предмети праці.

Щоб стати товаром, споживна вартість повинна задовольняти потреби інших людей, тобто бути суспільною споживною вартістю.

Споживна вартість — певна річ або послуга, яка завдяки своїм корисним властивостям задовольняє різноманітні суспільні потреби.

Мінова вартість товару. Щоб задовольнити людські потреби, конкретна річ або послуга повинна обмінятися на іншу річ та послугу.

Мінова вартість — здатність товару обмінюватися на інші товари у певних кількісних пропорціях.

Так, виготовивши чоботи, швець хоче продати їх і купити для сім'ї центнер борошна або два центнери картоплі. Виникає запитання: що лежить в основі тих мінових пропорцій, в яких обмінюються ці продукти праці? Очевидно, що в основі обмінюваності різних споживних вартостей має бути щось спільне. Це не можуть бути маса, обсяг, форма, самі споживні вартості, бо вони якісно різняться, є незіставлюваними. Чоботи й борошно задовольняють настільки різні потреби, що з погляду споживних вартостей їх неможливо звести до чогось спільного.

Мінові пропорції між різними товарами не визначаються й їхньою корисністю. Це зумовлено тим, що в процесі історичного розвитку змінювалися самі пропорції, в яких відбувався обмін товарів, значних змін зазнавала й корисність. Так, у XIV ст. італійські купці, продаючи перець феодалам Західної Європи, отримували за грам перцю грам золота. Нині за грам золота можна купити кілька десятків кілограмів перцю. Алюміній сто років тому був у кількасот разів дорожчим, ніж нині, але його корисність у наш час зросла незрівнянно. Спільним у всіх товарів і послуг, які обмінюються на інші, є те, що у них втілена праця.

Вартість товару. У товарах і послугах втілена не будь-яка праця, а суспільна, тобто така, що створює суспільну споживну вартість. Саме суспільна праця лежить в основі обмінюваності товарів чи послуг, робить їх кількісно зіставлюваними, а отже, формує їхню вартість. Тому у вартості відображається не лише кількість суспільної праці, а й якість продукції, її корисний ефект. Вартість є другою важливою стороною товару, а мінова вартість — зовнішня форма її вияву.

Вартість, у свою чергу, має два основних аспекти — якісний та кількісний.

Якісний аспект вартості - економічні відносини, які виникають між людьми у процесі суспільного поділу праці при виготовленні товарів та їх обміні.

Кількісний аспект вартості - вираження величини втіленої у товарі суспільної праці товаровиробника та суспільної корисності цього товару.