library.if.ua

Менеджмент інвестиційної діяльності (2003)

2.2. Структура техніко-економічного обґрунтування реальних інвестицій. Бізнес-план інвестиційного проекту

Техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) дає змогу оцінити сукупність різноманітних технічних аспектів інвестиційного проекту та зробити відповідні висновки про техніко-технологічну, економічну обґрунтованість запропонованих проектних рішень. Інвестор не може ігнорувати цього етапу інвестиційного проектування, оскільки саме на ньому можна з'ясувати можливість технічного здійснення проекту з прийнятним рівнем витрат. Розробка техніко-економічного обґрунтування проекту здійснюється, як правило, проектними установами на замовлення ініціатора проекту або іншими зацікавленими особами, тому виконання цього завдання досить дорого коштує, а також потребує тривалого часу. Перед виділенням коштів на таке обґрунтування доцільно з метою мінімізації витрат на ТЕО здійснити попереднє оцінювання ідеї проекту за допомогою попереднього обґрунтування. Витрати на попереднє ТЕО становлять 0,25—1,5 % загальної вартості інвестиційного проекту (або якщо витрати виражаються в людино-місяцях, то вони становлять від 6 до 12 людино-місяців1). Безпосередня розробка остаточного, докладного ТЕО має здійснюватися тільки тоді, коли обсяг необхідних інвестиційних витрат на реалізацію проекту вже точно відомий, а також коли відомі вітчизняні та іноземні (у випадку спільного підприємства) спонсори проекту, готові фінансувати та активно підтримувати таке обґрунтування самостійно або за допомогою консультантів. ТЕО для невеликих промислових проектів становить до 3 % загальної вартості проекту (від 12 до 15 людино-місяців); ТЕО у сфері великої промисловості або для проектів з дослідними технологіями чи складними ринками — 2,0—10,0 % (мінімум 15 людино-місяців). Головні цілі етапу попереднього обґрунтування нами розглянуто у параграфі 2.1.

Попереднє обґрунтування є проміжною стадією між вивченням проектних можливостей і докладним техніко-економічним обґрунтуванням. ТЕО повторює основні питання попереднього ТЕО, але більш детально опрацьовуються всі його розділи та аналізуються проектні альтернативи для головних компонентів обґрунтування.

Величезна різноманітність технологій, видів сировини та обладнання, що можуть бути застосовані на сучасному підприємстві, значно ускладнює деталізацію технічного аналізу інвестиційних проектів. Розглянемо типову структуру докладного техніко-економічного обґрунтування та подамо інформацію, яку має містити кожний розділ ТЕО інвестиційного проекту (при цьому слід мати на увазі, що всі розділи ТЕО взаємопов'язані, але їх розміщення не обов'язково відображає реальну послідовність розробки).

Розділ 1. Основна ідея проекту

1.1. Ідея проекту (описується основна ідея проекту з посиланням на постанови, рішення та інші документи, що є підґрунтям для розробки ТЕО проекту; визначається відповідність ідеї наявній системі економічних взаємовідносин у країні та рівню економічного розвитку країни).

1.2. Перелік спонсорів та причини їх зацікавленості у реалізації інвестиційного проекту.

1.3. Відомості про проект та ініціатора (замовника).

1.3.1. Основні характеристики проекту (передбачувана тривалість реалізації, цілі проекту та попередня основна стратегія проекту; географічні межі та передбачувана частка на внутрішньому, зовнішньому ринку, ринкова ніша тощо).

1.3.2. Економічна політика підтримки проекту із зазначенням принципу його розташування (ринкова або ресурсна орієнтація).

1.3.3. Виробничі потужності підприємства; дані про технічний стан підприємства, що підлягає реконструкції або розширенню, оцінка його діяльності, техніко-економічні показники роботи за останні три роки; продукція та її структура.

1.3.4. Напрямки економічної, промислової, фінансової, соціальної політики керівництва підприємства.

1.3.5. Національні, галузеві та підготовчі фактори, сприятливі для проекту.

1.3.6. Назва, адреса, фінансові можливості, роль у проекті організатора або ініціатора проекту.

Розділ 2. Аналіз ринку та стратегія маркетингу

2.1. Загальноекономічний аналіз.

2.1.1. Загальні економічні показники, що стосуються попиту на продукцію, передбачену проектом (демографічна ситуація в країні (регіоні), рівень доходів населення та споживання і т. ін.); характеристика потенційних покупців (клієнтів) цього продукту (послуги), їх особливості та можлива чисельність у рамках певного регіону. Оцінювання нинішнього обсягу попиту на продукт чи послугу на цьому ринку має проводитися за останні три роки та включати як вітчизняні, так і імпортні товари. Прогнозування можливих обсягів реалізації продукції (послуг) у межах інвестиційного проекту, що розглядається, здійснюється з урахуванням чисельності оптових і роздрібних покупців та характеристики сучасного стану попиту.

2.1.2. Державна політика та законодавство у сфері, пов'язаній зі споживанням, виробництвом, імпортом продукції, передбаченої проектом; обмеження щодо стандартів, зобов'язання, діалоги, субсидії, практика кредитного контролю та регулювання зарубіжних зв'язків.

2.1.3. Наявний рівень національного виробництва запроектованої продукції (із зазначенням експортних потужностей ринку на поточний момент, частки основних підприємств у загальному обсязі продажу по регіонах та можливості появи на ринку підприємств-конкурентів).

2.1.4. Наявний рівень імпорту запроектованої продукції.

2.1.5. Виробництво та імпорт заміщуваної продукції (із зазначенням кількості підприємств та абсолютних обсягів їх виробництва).

2.1.6. Дані про граничні витрати та доповнюючі продукти.

2.2. Дослідження ринку (передбачає детальну оцінку наявної місткості ринку, прогнозування можливої місткості вітчизняного ринку в майбутньому та можливості виходу на ринки інших країн; імпорт конкуруючої продукції). Для прогнозування рівня конкуренції на внутрішньому ринку використовуються результати аналізу попереднього етапу, на якому визначено кількість підприємств, які виробляють аналогічну продукцію (послугу), оцінюється частка основних підприємств в обсязі продажу в регіоні та можливість появи на ринку підприємств-конкурентів.

2.3. Основи проектної стратегії (детально описуються визначені цілі проекту (див. також п. 1.З.1.) та обґрунтовується вибраний варіант стратегії проекту (лідерство у витратах; орієнтація на обмежену групу покупців; зайняття ринкової ніші).

2.4. Основна концепція маркетингу (стратегія маркетингу та оперативні заходи).

2.4.1. Стратегія маркетингу (розробляється як самостійний розділ у випадках виходу на ринок з принципово новим видом продукції (послуг), при впровадженні на інших регіональних ринках, за високого рівня конкуренції на відповідному товарному ринку (ринку послуг) певного регіону. Маркетингова стратегія може не розроблятися за прогнозованої відсутності найближчим часом проблем зі збутом та конкуренцією.

Розробка маркетингової стратегії проекту передбачає перш за все визначення обсягу свого сегмента на товарному ринку або ринку послуг регіону, інших регіонів країни. Цей пункт передбачає обов'язкову оцінку чотирьох можливих варіантів стратегії маркетингу:

стратегії проникнення на ринок (головними засобами є реклама й торгівля);

стратегії розвитку ринку (проникнення з виробленою продукцією в нові регіони, на нові споживчі сегменти ринку, зростання продажу через канали розподілу);

стратегії розвитку продукту (розробка продукції для заздалегідь невідомих клієнтів;

стратегії диверсифікації (успіх на ринках з новими продуктами).

2.4.2. Оперативні заходи — збирання, обробка та систематичне оцінювання інформації про ринок та ринкове середовище. Вихідною інформацією для визначення цілей і стратегії маркетингу є сильні й слабкі сторони конкурентів, власні слабкі й сильні сторони, поведінка клієнтів та специфічні потреби кінцевих споживачів, репутація підприємства, попередні оцінки витрат.

2.4.3. Цілі в галузі збуту (оборот, частка ринку, репутація фірми, прибуток).

2.5. Витрати та доходи маркетингу.

2.5.1. Витрати маркетингу (визначення цін реалізації продукції, внутрішні витрати виробництва та збуту, реакція клієнтів на різні ціни, цінова політика конкурентів та ін.). Прогноз динаміки рівня цін на продукцію, передбачену інвестиційним проектом на майбутній період, здійснюється за результатами оцінювання та виявленими тенденціями рівня і динаміки цін на продукцію на внутрішньому ринку, що проводилася у співвідношенні до світових цін на аналогічну продукцію.

2.5.2. Оцінювання майбутніх доходів (здійснюється з урахуванням оптимальних виробничих потужностей, технологічної концепції виробництва, технічно доцільної виробничої програми). Підсумкове (остаточне) оцінювання доходів можливе лише після визначення необхідної технології та виробничої потужності підприємства (у такий спосіб технологічна концепція вводиться в програму збуту й маркетингу). Період, охоплюваний прогнозами продажу, залежить від характеру й виду продукту. Так, для продукції з коротким життєвим циклом він становить від 5 до 10 років, для продукції машинобудівної галузі — від 15 до 20 років.

Розділ 3. Сировина та комплектуючі матеріали

У межах цього розділу передбачається дослідження забезпеченості випуску продукції або послуг, що пропонуються, основними видами сировини, матеріалів, енергетичних ресурсів тощо.

3.1. Класифікація сировинних та комплектуючих матеріалів.

3.1.1. Мінеральні ресурси (надається детальна інформація про запаси та фізико-хімічні властивості ресурсів).

3.1.2. Сільськогосподарські матеріали (інформація про запаси та фізико-хімічні властивості ресурсів, їх якість, методи збирання та вивезення).

3.1.3. Морські продукти (надаються відомості про оцінку запасів, витрати виробництва, особливості національної політики та екологічні обмеження щодо використання).

3.1.4. Промислові напівфабрикати (розглядається можливість їх використання залежно від характеру технологічного циклу майбутнього проекту).

3.1.5. Допоміжні матеріали (потреба в електроенергії, паливі, водо- та таропостачанні, пакувальних матеріалах). Загальне оцінювання потреб з урахуванням вибору.

3.1.6. Місцерозташування, технології та виробничі потужності інвестиційного проекту. Запасні частини.

3.1.7. Поставки для соціальних та інших потреб — продукти харчування, медичні та освітні послуги, одяг, взуття, будівництво доріг (пісок, гравій, асфальт).

3.2. Доступність та джерела постачання ресурсів.

Постійна доступність сировини та основних виробничих матеріалів є критичним фактором, що визначає технологічну й економічну життєздатність проекту, а також його можливі масштаби й потужність.

3.2.1. Загальна потреба в матеріалах та комплектуючих виробах.

3.2.2. Джерела постачання (зовнішні та внутрішні із зазначенням місця їх розташування). Визначення основних постачальників сировини має включати оцінку обсягів та віддаленості родовища, зазначення головних сфер діяльності та форми власності підприємства, його фінансового стану і прибутковості виробництва, рівня виробничих потужностей, обсягу випуску/прибутку за останні три роки, а також головних споживачів/замовників продукції і т. ін.

3.2.3. Передбачувані засоби та оцінка витрат на транспортування матеріалів і потужності для їх збереження.

3.2.4. Оцінка альтернативних варіантів.

3.3. Стратегія поставок, витрати на сировину та комплектуючі вироби.

3.3.1. Цілі стратегії поставок (багатовекторність ділових стосунків з постачальниками, мінімізація витрат, ризику тощо).

3.3.2. Програма поставок сировини й матеріалів (здійснюється остаточний вибір джерел постачання та постачальників, засобів транспортування та зберігання; визначаються типи можливих угод (договірні контракти, ліцензовані угоди, протоколи про наміри та ін.), загальні умови контрактів (умови платежів, гарантії тощо) та інша інформація, що є в подальшому основою для оцінювання потреб в обіговому капіталі; оцінюється ризик зриву поставок сировини та комплектуючих виробів).

У випадку залучення імпортних джерел постачання необхідно додатково врахувати і відповідно відобразити у програмі поставок всі законодавчі аспекти, пов'язані з процедурою отримання ліцензій на імпорт, дозволом на придбання та використання іноземної валюти, можливістю податкових пільг, розглянути діючі обмеження на імпорт та інші фактори і їхній вплив на інвестиційний проект.

Урахування в програмі поставок можливої невизначеності та ризику (наприклад, недотримання постачальниками зобов'язань щодо термінів, якості та обсягів постачання сировини, затримки платежів, страйків, порушення роботи транспорту, несприятливих погодних умов, браку валютних засобів, зміни в регулюванні імпортних операцій та ін.) зумовлює необхідність відповідного збільшення потужностей для зберігання, а також використання альтернативних джерел сировини та засобів транспортування.

Розділ 4. Місцерозташування та навколишнє середовище проекту

Аналіз розміщення об'єкта дає змогу розглянути потенційні переваги його конкретного місцезнаходження з позицій наближення до факторів виробництва або ринків збуту, оцінити інвестиційну привабливість регіону, визначити ринкову вартість земельної ділянки, на якій знаходиться об'єкт, і територій, що до неї прилягають.

4.1. Аналіз можливих місць реалізації проекту та стану навколишнього середовища. Тут, зокрема, розглядається декілька розроблених альтернативних варіантів з урахуванням: розташування ринків збуту та шляхів доступу до них; екологічного стану навколишнього середовища та оцінки впливу проекту на екологію; географічних умов; державної соціально-економічної політики, стимулів та обмежень; інфраструктури району реалізації проекту. Процедура вибору належного місце-розташування вимагає також кількісного аналізу та врахування таких факторів, як доступність сировини і матеріалів, тип галузі, характер технологічного процесу, структура виробництва, розмір підприємства, організаційно-управлінські чинники та ін., що дає змогу швидше відкинути нереалістичні та менш привабливі варіанти розташування. Дослідження і розробка всеосяжного спеціального звіту про ступінь екологічного впливу проекту на довкілля дає змогу визначити як у якісних (соціально-економічних оцінках), так і в кількісних показниках (фінансових оцінках) екологічний ефект, який є одним із ключових факторів розташування об'єкта (див. додатки). Затвердження можливості реалізації проекту відповідними державними організаціями здійснюється лише після схвалення такого звіту місцевими органами влади.

Аналіз альтернативних варіантів розташування об'єкта інвестування передбачає також урахування наявності у регіоні реалізації проекту достатньої кількості кваліфікованої робочої сили, а також розвиненості транспортної інфраструктури (витрат на транспортування), ринків збуту, розміщення потенційних конкурентів; можливості ліквідації відходів майбутнього виробництва; близькості до джерел сировини й енергії тощо.

4.2. Остаточне обґрунтування вибору місця майбутньої реалізації проекту, будівельного майданчика тощо.

4.2.1. Обґрунтування вибору району, пункту, місця реалізації проекту. Як правило, головним критерієм остаточного вибору місця майбутньої реалізації проекту є мінімізація витрат на виробництво та збут продукції. Якщо рівень витрат за різних варіантів розташування приблизно однаковий, вирішального значення набувають соціально-економічні й екологічні чинники.

4.2.2. Детальна карта розташування підприємства із зазначенням на ній основних під'їзних шляхів (залізниць, водних та автошляхів), місця розташування будівель і споруд, резервних площ для можливого розширення виробництва; енергетичного сектору господарства.

4.2.3. Схеми земельних ділянок, питання власності на них, характеристика та обсяг шкідливих викидів та стічних вод, із зазначенням заходів щодо охорони навколишнього середовища.

4.2.4. Основні будівельні рішення, організація будівництва; основні параметри конструкторських рішень щодо будівель та споруд.

Процедура вибору виробничого майданчика аналогічна процедурі вибору місця розташування і передбачає оцінку витрат виходячи з аналізу кількох можливих варіантів:

природних, соціально-економічних умов; обмежень щодо екологічного впливу;

місцевої інфраструктури в районі виробничого майданчика; інших стратегічних аспектів;

вартості земельних ділянок та інвестиційних витрат на їх підготовку; можливостей одержання ліцензій або інших дозволів на земельні ділянки;

розрахункової вартості підготовки виробничого майданчика, будівництва; обсягів, особливостей організації та термінів будівельних робіт, потреби в будівельних матеріалах;

можливостей використання потужностей підприємств будівельної індустрії, розташованих у районі будівництва.

Розділ 5. Інженерна частина проекту та технології

Деталізована виробнича програма визначається після розробки програми збуту проектованої продукції і має враховувати ту особливість, що в рамках загальної виробничої потужності підприємства можуть мати місце різні рівні окремих видів виробничої діяльності упродовж різних стадій.

5.1. Виробнича програма та виробничі потужності.

5.1.1. План виробничої програми з урахуванням ринкових та ресурсних обмежень (екологічні, санітарні та інші обмеження на масштаби виробництва; ринок збуту та його вплив на вибір обсягу виробництва; можливості розширення виробництва в майбутньому; визначення спеціалізації та кооперації підприємства; обґрунтування конкурентоспроможності продукції на світовому ринку, її вплив на розширення експорту, зменшення імпорту та поповнення валютного запасу).

5.1.2. Визначення потреби в матеріалах та робочій силі (забезпечення підприємства сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, енергією, паливом, водою і трудовими ресурсами).

5.1.3. Оптимальний рівень виробничої потужності із зазначенням номінальних, максимальних та найбільш реальних обсягів виробництва продукції. Тут обґрунтовується загальний обсяг випуску продукції (надання послуг) у середньому за рік при виході об'єкта інвестування на проектну потужність; проводяться розрахунки за окремими асортиментними групами продукту (послуги). Заплановані обсяг та структура виробництва продукції (послуг) розраховуються у натуральних одиницях виміру; національній валюті, скоригованій з урахуванням індексу цін без фактора інфляції; у доларах США.

5.1.4. Номенклатура продукції, спеціалізація та коопераційні зв'язки підприємства із зазначенням основних технічних даних та економічних показників продукції порівняно з показниками аналогічних видів продукції передових вітчизняних та іноземних підприємств.

5.2. Вибір технології, придбання та передача технології; детальний план та інженерні основи проекту. В цьому розділі передбачається ретельне опрацювання альтернативних варіантів забезпечення випуску продукції (послуг) сучасною технологією з урахуванням потреб ринку; визначається наявність у ініціатора інвестиційного проекту технології, що відповідає сучасним стандартам, необхідність придбання вітчизняних чи зарубіжних патентів, ліцензій, технологій "ноу-хау"; враховуються екологічні фактори, наявність ресурсів, можливі стратегії реалізації проекту; можливості використання вітчизняних/західних технологій та обладнання. Вибір технології здійснюється на підставі оцінки можливого впливу на навколишнє середовище, економіку та соціальне середовище, структуру підприємства, організацію виробництва. Розглядаються і пропонуються можливі джерела одержання технології ("ноу-хау"): ліцензування; придбання повного права на технологію; спільне володіння правом використання технології.

Найголовнішим завданням технічного аналізу інвестиційного проекту є визначення технологій, що найбільше задовольняють поставлені цілі проекту; аналіз місцевих умов, у тому числі доступності та вартості сировини, енергії, робочої сили; перевірка наявності потенційних можливостей планування і здійснення проекту.

Технічний аналіз починається з оцінювання власних технологій і звичайно проводиться групою експертів підприємства з можливим залученням зі сторони вузькоспеціалізованих фахівців. У разі неможливості використовувати власну технологію аналізуються можливості її залучення шляхом створення спільного підприємства з іноземною фірмою; придбання устаткування, що містить технологічне "ноу-хау" (з можливістю остаточного налагодження технологічного процесу та навчання персоналу доти, доки підприємство не виробить необхідний готовий продукт); придбання ліцензій на виробництво; технічної допомоги з боку закордонного технолога.

Остаточний вибір підприємством технології ґрунтується на тому, чи добре зарекомендувала вона себе раніше; технологія не повинна бути орієнтована на імпортне устаткування і сировину. Аналіз альтернативних технологій передбачає вибір найкращого варіанта на основі агрегованого критерію.

Вибір кращого технічного рішення спочатку потребує оцінювання ключових факторів конкурентного успіху залученої технології, наприклад, таких її аспектів як попереднє використання; доступність, вартість, кількість постачальників та якість сировини; комунальні послуги і комунікація; наявність патенту або ліцензії; пристосованість технології до місцевих природних умов; безпека й екологія; капітальні та виробничі витрати. Потрібно бути упевненим, що організація, яка продає технологію, має на неї патент або ліцензію, а також у пристосованості технології до місцевих природних умов (температури, вологості і т. ін.). Принаймні на початковому етапі має передбачатися спостереження за виробництвом продавця технології.

Далі визначається значущість (вага) кожного впливового фактора; а конкурентні технології оцінюються стосовно факторів, наприклад, за десятибальною шкалою.

У підсумку здійснюється розробка попереднього та детального плану реалізації проекту.

5.3. Вибір обладнання, будівельні роботи, потреби в ремонті та заміні. Оцінювання інвестиційних витрат на їх придбання.

5.3.1. Конкретний перелік необхідного обладнання з розподілом за групами (технологічне, механічне, електромеханічне, інструменти, транспортне та конвеєрне тощо) із зазначенням та обґрунтуванням вибору його постачальників. Вказується, чи є наявне в ініціатора інвестиційного проекту необхідне обладнання, чи його потрібно придбати в Україні або за кордоном.

5.3.2. Список запасних частин, наукового обладнання та приладів.

5.3.3. Попередній план будівельно-монтажних робіт (розробляється після аналізу забезпеченості випуску продукції (послуг) необхідними виробничими приміщеннями та об'єктами виробничої інфраструктури '; розглядається можливість їх відповідного розширення, придбання чи нового будівництва). У разі відсутності необхідних об'єктів інфраструктури потрібно передбачити, хто, в які терміни і за рахунок яких коштів їх створюватиме.

5.3.4. Необхідність та можливість ремонтних робіт.

5.3.5. Забезпеченість робочою силою відповідного рівня кваліфікації для належного режиму експлуатації обладнання.

5.3.6. Початковий розрахунок вартості інвестиційних витрат на будівництво (із розрахунку питомих витрат на 1 кв. м площі).

Розділ 6. Організаційні та накладні витрати

6.1. Організація та управління реалізацією інвестиційного проекту. Цей розділ містить інформацію про основні етапи розробки організаційної структури (визначення комерційних цілей та завдань; розробка організаційної структури; підготовка програми навчання та набору персоналу). Інвестиційний проект може реалізовуватися в рамках діючої організаційно-правової форми його ініціатора, організаційно-правової форми інвестора, шляхом створення нового акціонерного товариства

1 Виробничі, адміністративні, складські, допоміжні, соціально-побутові будинки і споруди; торговельна мережа; наявний транспорт; електропостачання; водопостачання й каналізації та ін.

Організаційна структура реалізації проекту розробляється для трьох рівнів управління:

верхнього (довгострокове стратегічне, економічне та бюджетне планування, контроль та координація діяльності);

середнього (планування та контроль, збут, виробництво, фінансування і т. ін.);

нижнього рівня управління (передбачає щоденний контроль над поточними операціями).

Розглядається можливість реалізації інвестиційного проекту самостійно (без відповідної організаційної та фінансової підтримки інвестора), а також необхідність залучення підрядника чи субпідрядника.

6.2. Організаційне проектування (передбачає створення у разі необхідності адміністративних підрозділів: загального управління, фінансів та фінансового контролю, управління персоналом, маркетингу та збуту, постачання, транспортування та зберігання, виробничих, економічних розрахунків, якості і т. ін.). Бажано представити схему організаційної структури управління об'єктом на стадії його експлуатації.

6.3. Накладні видатки. Здійснюється початкова калькуляція накладних організаційних видатків.

Розділ 7. Трудові ресурси

7.1. Визначення потреби у трудових ресурсах.

7.1.1. Класифікація трудових ресурсів за категоріями персоналу.

7.1.2. Визначення потреби в робочій силі, виходячи з соціально-економічних особливостей регіону реалізації проекту.

7.1.3. Розробка програм підготовки та перепідготовки кадрів на етапі проектування та будівництва об'єкта.

7.2. Оцінювання витрат на наймання, підготовку та перепідготовку кадрів.

Розділ 8. Планування процесу здійснення проекту

8.1. Цілі та основні етапи процесу реалізації проекту.

Етапи планування реалізації проекту охоплюють період від прийняття інвестиційного рішення до введення об'єкта інвестування в експлуатацію Тут відбувається детальне опрацювання різних варіантів процесу реалізації проекту, причому особлива увага приділяється процедурі придбання земельної ділянки під забудову, отримання дозволу на будівництво, складанню детального плану, здійсненню будівельних робіт.

8.2. Графік реалізації проекту (від створення спеціальної групи здійснення проекту до проведення передексплуатаційних випробувань обладнання та всього виробництва). Враховуються витрати часу на пошук, оцінювання потенційних постачальників обладнання та матеріалів, підготовку тендерних документів, проведення переговорів і укладання відповідних контрактів, проведення передексплуатаційних випробувань обладнання й усього виробництва. Графік реалізації інвестиційного проекту є основним документом, що відображає результати оперативного планування, він охоплює весь обсяг робіт, який планується виконати за проектом.

Може бути використано декілька методів складання графіка (вони широко висвітлені в спеціальній літературі). Проте, на нашу думку, найдоречнішим є використання методу критичного шляху, який дає змогу визначити вузькі місця в процесі реалізації проекту, забезпечує взаємозв'язок та послідовність виконання робіт, враховує обмеження та перешкоди, а також дає можливість застосовувати метод оптимізації. Основним недоліком цього методу є його висока трудомісткість.

Кожна робота в календарному плані графіка реалізації проекту має характеризуватися за часом, необхідним для його виконання, термінами початку та закінчення робіт. Запланований час виконання окремих робіт має бути визначений з імовірністю не менше 75—80 %, що дасть змогу забезпечити реальність реалізації розробленого календарного плану. З урахуванням такої ймовірності передбачуваний резерв часу на здійснення необхідних за проектом робіт має становити 10—15 % усього часу календарного плану. В подальшому, при укладенні контрактів між окремими учасниками проекту, необхідно додатково обумовити порядок розподілу визначеного часового резерву. 8.3. Розрахунок витрат. Увесь етап реалізації проекту вимагає значного часу й постійного моніторингу витрат на всіх етапах здійснення інвестиційного проекту.

Розділ 9. Фінансовий аналіз та оцінювання інвестицій

Це найбільш важливий розділ ТЕО, головний критерій прийняття інвестиційного проекту до реалізації. Тут розробляються різні варіанти фінансування проекту, виходячи з цілей і завдань аналізу з використанням різних методичних принципів. Оцінювання фінансової спроможності проекту складається із декількох етапів і передбачає визначення інвестиційних, виробничих та маркетингових витрат на реалізацію інвестиційного проекту, розрахунок руху готівки та аналіз комерційної рентабельності, фінансування проекту, оцінку ринків. Отже, необхідно реально спрогнозувати обсяг продажу, порівняти його з витратами за проектом та визначити джерела покриття можливих витрат. Усі розрахункові дані мають бути обґрунтовані, виходячи з того, що продукцію справді буде вироблено і продано за вказаними цінами. У цьому ж розділі ТЕО здійснюється й оцінювання економічної ефективності інвестиційного проекту за вибраним належним методом.

9.1. Цілі та завдання фінансового аналізу. Описуються цілі цього розділу (аналіз та оцінювання витрат, результатів та майбутнього чистого прибутку, виражених у фінансових категоріях), вказуються основні методичні принципи, що використовуються в процесі аналізу: надійність інформації, структура і значущість витрат та запроектованих грошових надходжень від реалізації продукції для визначення чинників, що мають вирішальний вплив на здійсненність інвестицій.

Визначення найбільш привабливого альтернативного проекту в умовах наявного рівня невизначеності, а також визначення структури та обсягу необхідних фінансових ресурсів для реалізації та експлуатації проекту є головними об'єктами фінансового аналізу.

9.2. Аналіз витрат та грошових надходжень проекту.

9.2.1. Класифікація витрат (виробничі витрати, збутові витрати (витрати маркетингу), початкові інвестиційні витрати тощо).

9.2.2. Оцінювання витрат (здійснюється кумулятивне оцінювання витрат та їх підсумовування за відповідними статтями на всіх етапах реалізації інвестиційного проекту (див. додатки)).

9.3.1. План прибутку (розробляється з метою розрахунку валового, оподатковуваного та чистого прибутку, отриманого внаслідок реалізації інвестиційного проекту). План прибутку розраховується у чіткій відповідності до чинного законодавства країни.

9.3.2. Баланс грошових потоків (у підсумку узагальнює всі попередні розрахунки щодо обсягів реалізації продукції (послуг), витрат, податків, залучення капіталу). Аналіз прогнозованого балансу грошових потоків дає змогу виявити можливі "вузькі місця" в погашенні довготермінової заборгованості, забезпечити необхідну суму оборотних коштів на певні дати, уточнити структуру капіталу інвестиційного проекту. Складений баланс у подальшому використовується у підготовці необхідних вихідних показників для розрахунку економічної ефективності проекту (див. додатки).

9.4. Фінансування проекту.

9.4.1. Оцінювання потреб фінансування (попереднє — до розробки ТЕО; остаточне — після вибору місця реалізації проекту; визначення потужності, розрахунків витрат з проекту). Остаточне визначення необхідного обсягу фінансових ресурсів можливе лише після вибору місця реалізації проекту, визначення його виробничої потужності й розрахунків витрат на підготовку ділянки, будівництво, придбання технології та обладнання.

9.4.2. Джерела фінансування проекту. Джерелами покриття фінансових потреб є власний та акціонерний капітал (випуск звичайних та привілейованих акцій), позиковий капітал (довготермінові позики національних, державних та міжнародних фінансових інститутів під фінансування нових проектів). Комерційні банки, постачальники сировини та матеріалів надають короткотермінові та довготермінові позики під обіговий капітал; лізингове фінансування придбання обладнання здійснюється лізинговими компаніями, банками та ін. Складним, але надзвичайно важливим завданням на цьому етапі є знаходження оптимального співвідношення між різноманітними джерелами фінансування інвестиційного проекту, що дасть змогу мінімізувати вартість залученого капіталу та відповідно зменшити можливі інвестиційні ризики.

9.5. Оцінювання економічної ефективності інвестиційних проектів (визначення чистого приведеного до теперішньої вартості доходу від реалізації проекту; модифікованої внутрішньої норми дохідності; простого та дисконтного періоду окупності інвестицій; індексу рентабельності (вигідності) інвестицій та інших показників).

9.6. Фінансово-економічні показники діяльності виробництва (коефіцієнти ліквідності та оборотності активів; коефіцієнти фінансової стійкості, платоспроможності підприємства; показники прибутковості та рентабельності капіталу; економічні наслідки реалізації інвестиційного проекту, ефективність зайнятості тощо).

На завершення наводяться дані про загальні вимоги до розробки, складання та затвердження ТЕО, перелік конструкторських і дослідних робіт тощо.

Внаслідок великої різноманітності видів виробничої діяльності підприємств виділені вище компоненти ТЕО можуть значно варіювати для кожного конкретного інвестиційного проекту. Тому жоден узагальнений підхід до розробки ТЕО не зможе відобразити всі особливості умов реалізації різних проектів. Однак необхідно пам'ятати, що чим більших обсягів фінансових та інших ресурсів потребує здійснення інвестиційного проекту, тим детальнішим та всеосяжним має бути його ТЕО.

Докладне ТЕО передбачає ретельне опрацювання великої кількості інформації, причому зі зворотними зв'язками та взаємозалежностями добору оптимальних характеристик, включаючи визначення всіх комерційних, технічних та підприємницьких ризиків. У разі виявлення в процесі попереднього обґрунтування проекту слабких місць або недостатньої рентабельності необхідно глибше проаналізувати альтернативні варіанти його реалізації, а також, якщо є така можливість, спробувати відкоригувати вихідні параметри проекту.

Після завершення розробки ТЕО, коли розглянуті всі особливості та основні заходи щодо реалізації інвестиційного проекту, готується інвестиційний документ, що отримав назву бізнес-плану проекту (або інвестиційний меморандум). Цей документ надається фінансово-інвестиційним установам і містить інформацію, яка дає потенційному інвестору-кредитору можливість прийняти обґрунтоване рішення про можливість його участі у фінансуванні проекту. В бізнес-плані детально обґрунтовується концепція підготовленого проекту, а також наводяться його основні характеристики.

Бізнес-план є стандартним для більшості країн із ринковою економікою документом, його розробка здійснюється за визначеною структурою, яка має уніфікований характер. Підходи до змісту бізнес-плану диференціюються залежно від вихідних характеристик конкретного інвестиційного проекту.

Для великих інвестиційних проектів, які потребують значних капітальних витрат (більше 100 тис. дол. США, або в еквіваленті національної валюти), а також для проектів, пов'язаних із виробництвом та впровадженням на ринок нової продукції, товарів чи послуг, які не мають світових аналогів, розробляють повний варіант бізнес-плану (орієнтовно обсягом від 50 с).

Для невеликих інвестиційних проектів можлива розробка скороченого варіанта бізнес-плану, який у подальшому на вимогу інвестора чи кредитора може уточнюватися чи доповнюватися.

Нижче наведено орієнтовний зміст основних розділів бізнес-плану інвестиційного проекту.

1. Вступ-резюме (коротка характеристика інвестиційного проекту).

Із цього розділу потенційний інвестор повинен отримати таку інформацію:

хто й що пропонує, а також чому ця пропозиція має зацікавити інвестора;

мета підприємницької ідеї, що обґрунтована вивченням ринку та можливостей розширення діяльності, викладенням концепції реалізації інвестиційного проекту;

наявність розробленої типової та індивідуальної проектної документації, а також кошторису затрат з експертною оцінкою незалежного аудитора; наявність оцінки проекту за основними фінансово-економічними показниками;

передбачувана організаційно-правова форма реалізації проекту;

потрібний та наявний на момент розробки бізнес-плану , обсяг інвестиційних ресурсів, оцінений у національній, а у разі залучення іноземного інвестора або за високих темпів інфляції обов'язково і в іноземній валюті (доларах США);

тривалість здійснення та період окупності інвестицій; початок ефективної експлуатації об'єкта, що проектується;

середньорічна сума валового доходу, чистого прибутку та грошового потоку від реалізації інвестиційного проекту в процесі еф