library.if.ua

Соціальна економіка (2003)

1. Світ "соціальної економіки"

Людина народжується і одразу попадає у світ "соціальної економіки", тобто в реальний світ конкретної країни, народу з його уподобаннями і звичками, з його культурою, ментальністю, з його матеріальним і духовним світом. Людина попадає в конкретний СОЦІУМ, тобто спільноту людей (за виключенням "робінзонад", про які розповідав Даніель Дефо з його героєм Робінзоном Крузо).

Людина входить у світ соціальної економіки зі своїми потребами, які з розвитком її особистості розвиваються і збагачуються. Одна з основоположних рис людської натури - стремління поліпшити свій добробут. Люди, принаймні більша їх частка, завжди налаштовані жити краще, комфортніше, цікавіше. Упродовж тисячоліть людство виробляло і удосконалювало методи підвищення свого добробуту, щоб жити краще і комфортніше. Власне, в цьому і полягав зміст людської цивілізації.

Світ "соціальної економіки", безперечно, складається з "економіки" як такої і соціуму з його мораллю і складною надбудовою. "Економіка" становить каркас цивілізації, на якому тримається вся будівля людського суспільства, весь соціум. З часів давніх греків і римлян, погляди яких ми розглянули, суто "економіка" невід'ємна від соціуму і його моралі, а також численних "інститутів", їм вироблених. Від Аристотеля під власне "економікою" розуміли науку про добробут і багатство, а також методи, способи і види діяльності, які цей добробут забезпечують. Саме завдяки "економіці" люди виділилися з тваринного світу і утворили суспільство.

Пізніше у розвиненому суспільстві розквітає наука, мистецтво, поезія і культура. Але все це стає можливим завдяки тому, що економіка забезпечує необхідні матеріальні умови. Фундаментом самих піднесених людських потреб є основні матеріальні потреби, які здатна задовольнити лише економіка.

Економіка - наслідок колективного розуму людства, удосконалення його навичок, методів і способів найдоцільнішого виробництва.

Одна з найвизначніших рис економіки - доцільність, раціональність. Світ економіки - особливий, із своїми законами і принципами. До визначальних економічних принципів відносять вибір рішень, що дозволяють отримати найбільші економічні результати з мінімально можливими витратами потрібних для цього ресурсів. Отже, світом економіки керує принцип раціональності, а решта (мораль, юридичні закони, культурні цінності) лише створюють рамки, межі, умови й передумови для пошуку найбільш доцільних і раціональних економічних рішень.

Надзвичайно важливим (а можливо й найважливішим), таким, що розкриває суть усієї "економіки", є принцип "відплатності", "відшкодування", що у побутовому розумінні означає "ти - мені, я - тобі". Це може подобатися, чи не подобатися, але це саме так. Якщо не навчитися бачити за всіма економічними діями прагнення до раціональності, вигідності і відплатності - то багато чого з економічних відносин між людьми здаватиметься незрозумілим, незвичайним, а можливо й образливим.

Цілком зрозуміло, що уся багатогранність людського існування не вичерпується суто матеріальними потребами: кажуть, що "не хлібом єдиним живе Людина". Вона наділена надзвичайно різноманітними потребами і устремліннями, які, власне кажучи, і роблять її Людиною у високому розумінні цього слова.

Якщо ми спробуємо відшукати першоджерело і першопричину розвитку людської цивілізації взагалі, і економічної зокрема, то доведеться визнати, що саме різноманітність людських потреб і бажань є головною рушійною силою. Буде визнано, що бажання Людини не можна звести лише до задоволення основних матеріальних потреб. Оскільки потреби ці досить різноманітні, вчені давно намагалися розташувати їх, так би мовити, за пріоритетністю. Видатний американський соціолог А.Маслоу запропонував спеціальну "піраміду потреб" (діаграма 1).



За основу своєї "піраміди" Маслоу взяв основні матеріальні (фізіологічні) потреби людини - в їжі, воді, одязі, житлі, відтворенні свого роду. Другим щаблем пріоритетності є потреби в захисті свого роду в цілому і кожного його члена зокрема. Під захистом чи безпекою розуміють не тільки захист від зовнішніх ворогів чи злочинців, але й від злиднів і допомогу по хворобі чи безробіттю тощо. Рухаючись догори "піраміди" ми виявляємо численні соціальні потреби, під якими розуміють потребу в товаристві, любові, спілкуванні з людьми, які мають споріднені нашим інтереси, поділяють наші цінності. Наступний щабель піраміди - потреба в повазі з боку інших людей і самоповазі.

Нарешті, віншує усю "піраміду" потреба в самореалізації, тобто потреба в розвитку своїх можливостей і здібностей, їхньому активному та творчому використанні. Ця остання за переліком в системі пріоритетних людських потреб, можливо, найважливіша для Людини як особистості.

Підбиваючи підсумок "ієрархії" людських потреб, ми можемо констатувати, що найперші, з пріоритетної точки зору, матеріальні (фізіологічні) потреби перебувають у фундаменті "піраміди". З цієї точки зору вони фундаментальні, базові і основні, але їх іноді ще називають заземленими, і навіть гірше -"негідними" потребами. Решта ж потреб виявляються суто соціальними за своїм змістом і пов'язані з Людиною як істотою соціальною. Більше того, саме ці потреби формують Людину як Людину. І якщо подовжити аналіз становлення людини, то скоро виявиться, що людина, окрім своєї біології та фізіології, має найсуттєвішу характеристику істоти соціальної.

Оскільки вся еволюція людини пов'язана саме із соціальним середовищем, то соціуму належить і визначальна роль в її поведінці, у виробленні її моральних і культурних навичок, у формуванні всіх її різноманітних потреб саме як людини.

Подовжуючи наш аналіз, ми неодмінно дійдемо висновку, що пріоритет, або як часом кажуть, примат належить саме соціальній компоненті в складній гаммі людських потреб, бажань та устремлінь. Доведеться також визнати, що "економіки" як такої, або чистої економіки в жодній країні ніколи не існувало і не існує, що людина завжди перебуває в досить конкретній "соціальній економіці", а тому розмову слід вести саме про соціальну економіку.