library.if.ua

Соціальна економіка (2003)

2. Профспілкова система в соціальній економіці

а) Суть професійної спілки

Професійна спілка або "тред-юніон" (від англ.слів Trade Union) у первісному значенні слова означає просто групу людей, які об'єднуються завдяки спільній роботі і тому, що вони мають спільні інтереси. Власне кажучи, вони об'єднуються саме для того, щоб захищати свої спільні інтереси. Вважається, що першу профспілку утворили в 1792 р. бавовнопрядильники Ланкаширу в Англії. Приблизно в той же час, наприкінці XVIII ст., подібні організації під назвою "товариства опору" стали виникати у Франції. Ледь народившись на світ, профспілки вимушені були піти у підпілля. Роботодавці одразу зрозуміли, чим загрожують їм ці спершу малочисельні спілки й товариства. Працедавці домагалися законодавчої заборони їх діяльності. В Англії така законодавча заборона протрималася майже ціле століття (з 1791 по 1884 pp.). Наступна сотня років була присвячена спробам відновити діяльність профспілок на легальній основі і боротьбі за права трудящих.

Двадцяте століття стало епохою розквіту профспілок і одночасно початком їхнього занепаду в деяких промислових країнах. Так, в США в середині 50-х років XX ст. членами профспілок було понад 35% найманих працівників, а на середину 90-х - менш як 17%. У Франції - однієї з країн з найбільш усталеними профспілковими традиціями - становище таких організацій ще гірше: їхніми членами лишилося 12% працівників, які працювали за наймом.

Профспілковий рух в цілому відзначається досить суперечливою історією свого розвитку. Відігравши чималу і визначну роль в розвитку цивілізованого ринку робочої сили, проф-. спілки в розвинених країнах світу в міру розвитку "соціальної економіки" поступово втрачали свою визначальну роль. Життя довело, що чим багатша країна, чим вищого рівня добробуту вона досягла, тим спокійніші в ній відносини на ринку праці, тим менш гострою стає боротьба праці й капіталу, рідкішими й коротшими страйки.

Інший стан справ в країнах, які щойно почали свій шлях до висот соціально-економічного розвитку, де конфлікти між роботодавцями і найманими працівниками неминуче гострі й напружені. Тут профспілкам ще досить тривалий час належить об'єднувати працівників і захищати інтереси тих, кому нема чого продати, окрім своїх робочих рук або голови, тобто здатності працювати за наймом. На терені Російської імперії профспілки з'явилися лише на початку XX ст., напередодні першої революції. Спочатку у профспілках перебувало дуже мало вітчизняних робітників (не більше 3,5% в 1907 p.). Оскільки уряд Росії також переслідував профспілки, на 1909 р. кількість їх членів скоротилася до 13 тис. на всю імперію.

Увесь радянський період відзначається "розквітом" профспілкового руху в країнах СРСР. Суто формально профспілковою системою були охоплені майже всі працівники фізичної і розумової праці. Однак профспілкова система радянського періоду була, як відомо, "школою комунізму", виконувала в державній системі досить специфічну функцію і не являла собою об'єднання професійних організацій трудящих в справжньому розумінні цього слова. Тому подальший виклад матеріалу цього розділу ми побудуємо на прикладі організації профспілкової системи в розвинених промислових країнах Заходу.

б) Типи профспілок

Класичною країною "тред-юніонізму" є Англія. Профспілки можна класифікувати за 4 основними типами: цехові, промислові, загальні і профспілки т.зв. "білих комірців".

Історично першими були профспілки цехові, тобто організовані за цеховим принципом. їх відмітною ознакою було саме те, що робітники з особливим типом майстерності (теслярі, покрівельники) об'єднувалися у профспілку, яка б репрезентувала їхнє вміння, майстерність. Прикладами цехових профспілок можуть бути профспілки покрівельників або бакалійників.

У промислові профспілки об'єднуються робітники різних галузей промисловості. Гарним прикладом промислової спілки може бути Національна Спілка гірничих робітників в Англії (НСГР). Промислові профспілки, будучи спілками за назвою, не завжди бувають такими по суті, оскільки являють собою групи всередині різних галузей, в яких представлено досить різноманітні інтереси.

Тому дуже часто представники різних спеціальностей (за цеховим принципом) і представники різних галузей промисловості (промислові спілки) утворюють загальні (об'єднані) профспілки. В такій профспілці може бути репрезентовано кілька типів працівників як з різних спеціальностей, так і з різних галузей. В Англії традиційно Об'єднану профспілку утворюють некваліфіковані робітники. Прикладом Об'єднаної профспілки може бути також Об'єднана профспілка транспортних робітників - одна з найбільших в країні.

Профспілки "білих комірців" об'єднують працівників розумової праці. Тривалий час таких спілок не було зовсім, але в останні десятиріччя представники розумових професій стали об'єднуватися, їх чисельність різко зросла. Більшість цих профспілок взагалі не можна класифікувати за певним, вищерозглянутим типом. Адже Національну Спілку Вчителів в Англії можна розглядати за типом майстерності (спеціальності) як цехову (крафт) спілку. Національна Асоціація Чиновників місцевої адміністрації може бути класифікована і віднесена до типу промислової спілки. Тому деякі автори взагалі не виділяють профспілки "білих комірців" в окрему категорію.

в) Організація профспілок

Кожна профспілка має свій власний зразок організації. Однак типова велика профспілка має дещо подібну до інших структуру. Основу становлять члени профспілки. Кожна, навіть невелика група працівників, може бути представлена своїм уповноваженим. Він є звичайним постійним робітником, який обирається своїми колегами для представництва їх інтересів перед вищою ланкою Спілки та її керівництвом. Його профспілкова діяльність, як правило, не оплачується. Кілька груп працівників може бути представлена вже постійним (full-time) профспілковим діячем, який присвячує велику частку або весь свій час профспілковій діяльності, а тому оплачується спілкою. Окремі члени організуються в "гілки", "колективи" або "угрупування", які суттєво відрізняються за розмірами. На галузевому рівні (зборах) можуть обговорюватися дуже важливі питання і кожен член спілки має право виступати з власними пропозиціями. На таких мітингах формуються первинні інтереси окремих груп, які залучені до профспілкової політики. Однак "гілковий" рівень являє собою бліде відбиття групових інтересів.

Окремі "гілки" профспілки можуть з'єднуватися на районному чи окружному (регіональному) рівнях, обирати районні комітети, які репрезентують інтереси свого об'єднання у виконавчих комітетах вищого або навіть національного рівня. Президенти секретаріатів виконавчих комітетів великих профспілок представляють вже інтереси очолюваної ними Профспілки в цілому, широко відомі не тільки своїм членам профспілки, але і в країні, і мають відстоювати їхні інтереси. Кожного року великі національні профспілки збираються на свою щорічну конференцію. Кожна секція профспілки обирає на конференцію своїх представників, де обговорюються найбільш важливі пропозиції і загальні питання, приймаються рішення, які мають пройти через виконавчі комітети. Останні підзвітні Конгресові профспілок.

Конгрес профспілок не має права втручатися в роботу окремих національних профспілок. Єдина санкція, яку КП може собі дозволити - це виключення Спілки з Конгресу профспілок. КП діє виключно на переконанні і впливі на індивідуальні профспілки з тим, щоб вони приєдналися до КП і проводили спільну політику.

Конгрес профспілок КП підпорядкований щорічному з'їздові (в Англії він відбувається у вересні). Кожна спілка має право надіслати на конгрес одного депутата від 5 тис. членів, яких вона об'єднує. На щорічному з'їзді делегати обговорюють дії, які висуваються об'єднаними профспілками. Якщо це приймається з'їздом, такі рішення стають основою профспілкової політики на поточний рік. З'їзд обирає також членів Генеральної Ради Конгресу.

Генеральна Рада діє упродовж всього року. Вона відповідальна за повсякденну політику. За системою голосування вважається, що Генеральна Рада представляє всі профспілки у Конгресі. Оскільки члени Генеральної Ради водночас являються також адміністраторами у своїх профспілках, вони не мають багато часу на обговорення і повсякденну роботу в Конгресі. Тому більшість поточних питань вирішується і проробляється в комітетах Конгресу - у таких, як Фінансовий, Виробничий, Освіти, Міжнародних справ, Політики цін і доходів тощо.

Самі назви цих комітетів говорять про те, чим вони займаються: це питання економічні й фінансові, соціального забезпечення і добробуту, політика цін і доходів, охорони праці і здоров'я, міжнародні зв'язки і таке інше.

Головним же завданням профспілкового руху є відстоювання інтересів трудящих і працівників найманої праці у взаєминах з роботодавцями і з урядовими організаціями.