library.if.ua

Соціальна економіка (2003)

1. Питання про роль держави в соціальній економіці

Ми почали розмову про світ соціальної економіки з Людини - цієї найдрібнішої, але найголовнішої складової всього соціально-економічного устрою. Потім ми розглянули чимало елементів та інституцій соціальної економіки - простих, складних, посередніх чи малих. Чи не найкрупнішим і найвагомішим учасником соціальної економіки є держава. З часів її виникнення (для країн Європи датують XV століттям) питання про роль, суть і значення держави є предметом безперервних дискусій економістів, соціологів, юристів, істориків, політологів. У новітні часи найбільш непримиренними опонентами з названої проблеми виявилися "школи" Дж.М.Кейнса (1883-1946 pp.) і Ф.фон Хайєка (1899-1992 pp.).

Видатний економіст Джон Мейнард Кейнс увійшов в історію економічної думки як руйнівник деяких усталених і незаперечних політико-економічних істин. З названої проблеми Кейнс та його послідовники - наукова "школа кейнсіанців" - вважали, що позбавити ринкову економіку її внутрішніх вад спроможна лише держава. З цього приводу Дж.М.Кейнс писав: "...Хоча розширення функцій уряду здалося б публіцисту XIX століття або сучасному американському фінансисту жахливим замахом на основи індивідуалізму, я захищаю його як єдино можливий засіб уникнути руйнування існуючих економічних форм і як умову для успішного функціонування особистої ініціативи". Кейнс вважав, що саме державі під силу приборкати економічні кризи. Для цього треба лише свідомо керувати тими економічними важелями, що "знаходяться під свідомим контролем і управлінням центральної влади в тій реальній системі, в якій ми живемо". Ідеї Дж.М.Кейнса набули значного поширення і активно застосовувалися на практиці, зокрема американськими президентами.

Прямо протилежні погляди на роль держави проголошував і усе своє довге життя доводив Ф.Хайєк. Зокрема, він твердив, що вторгнення держави в кредитно-грошову систему на основі кейнсіанських рецептів може стати головною причиною господарчих негараздів і соціальних потрясінь. Вся "школа" видатного австрійського економіста Ф.Хайєка базувалася на постулаті про захист економічної свободи як основи громадянських прав. Хайєк доводив, що будь-які спроби обмеження цих свобод і прав обертаються для економіки в цілому, і кожної Людини зокрема, погіршенням їх становища. Аналізуючи практику соціалістичного будівництва, Ф.Хайєк одним з перших довів, що широке і необмежене втручання держави в ринкові механізми обов'язково призведе до неефективності справ в економіці, а громадянські свободи людини будуть скасовані в ім'я досягнення абстрактних ідей. Сьогодні не можна не визнати правильність більшості з пророчих передбачень цього видатного економіста, філософа і соціолога.

Спростовуючи неможливість "директивного планування" при соціалізмі Ф.Хайєк доводив, що сучасна економіка така складна й мінлива, що для її розвитку потрібний величезний обсяг інформації про можливості і побажання окремих продавців і покупців. Оскільки зібрати, а тим більше опанувати всю цю інформацію не під силу ніякому Держплану - це завдання розв'язується лише "невидимою рукою" ринку. На цьому твердженні базувалася його теорія неможливості "ринкового соціалізму", а також недоцільність і шкідливість різкого поширення програм соціальної підтримки і націоналізації приватної власності.

Суперечки і дискусії з проблем економічної і соціальної ролі держави не ущухають і до наших часів. Прибічники обох "шкіл" - Кейнса і Хайєка - завзято доводять кожна своє, і в окремі часи в різних країнах мають рацію, як то кажуть, і ті і інші. Адже так само, як політика Рузвельта на основі кейнсіанських рецептів дала змогу Сполученим Штатам вибратися з кризи, так само і прямо протилежна політика приватизації державної власності, під час прем'єрства Маргарет Тетчер, дала змогу Англії відродити її економічну міць і потужність.



При всьому розмаїтті підходів до ролі держави триєдине завдання и в громадянському суспільстві можна вважати доведеним: перше - приборкати найбільш агресивні устремління своїх громадян, очистити внутрішнє життя країн від спалахів насильства і злочинності; друге - контролювати різними способами економічне життя країни з метою його постійного відтворення; третє - формувати духовне життя громадян, заохочуючи одні і обмежуючи інші соціальні, ідеологічні, релігійні течії та настанови.

Перелічені завдання окреслюють коло т.зв. "загального соціально-господарчого порядку", тобто такого, в межах якого мають відбуватися реальні соціальні і економічні процеси.

Оскільки реальне соціально-економічне життя країн і народів весь час ускладнюється, розширюється і коло тих численних функцій, які виконує сучасна держава в соціальній економіці. На діаграмі 6 наводиться перелік лише деяких економічних і соціальних функцій держави в сучасній розвиненій соціально-орієнтованій ринковій економіці.

Якщо спробувати на основі цих численних функцій та інститутів виділити економічні завдання держави в СРЕ, то найголовнішими з них будуть:

по-перше, перерозподіл доходів громадян і господарюючих одиниць;

по-друге, перерозподіл ресурсів країни в інтересах суспільства в цілому;

по-третє, організація виробництва "суспільних товарів і послуг".