library.if.ua

Статистика праці

ПОНЯТТЯ ТА СКЛАД ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ

Трудові ресурси — це частина населення, яка має фізичний розвиток, розумові здібності і знання, які необхідні для роботи в економіці. До трудових ресурсів належать:

1) населення в працездатному віці: чоловіки 16—59 років і жінки 16—54 років, за винятком непрацюючих інвалідів праці і війни І і II груп, та непрацюючих осіб працездатного віку, які отримують пенсію за старістю на пільгових умовах (чоловіки 50—59 років, жінки 16—54 років);

2) населення, старше й молодше від працездатного віку, яке зайняте в економіці.

До населення в працездатному віці належать чоловіки у віці 16—59 років і жінки у віці 16—54 роки.

Вирішальну роль у трудових ресурсах відіграє працездатне населення в працездатному віці. Працездатне населення — це сукупність людей переважно робочого віку, здатних за своїми психофізіологічними даними до участі в трудовому процесі. У будь-якому суспільстві працездатне населення поділяють на дві групи: економічно активне та економічно неактивне. Співвідношення між цими групами залежить від соціальних, економічних, політичних і демографічних умов.

Економічно активне населення — це частина населення, яка зайнята суспільно корисною діяльністю, що приносить їй прибуток.

До економічно неактивного населення відносять тих, хто протягом певного тривалого періоду не належить до зайнятих та безробітних. Це, зокрема, такі категорії населення:

учні та студенти;

домогосподарки;

отримувачі доходів (пенсіонери та ін.);

інші (отримувачі державної або приватної допомоги, діти, які не відвідують школи, тощо).

Зайнятість — це діяльність громадян, спрямована на задоволення особистих і суспільних потреб. Вона пов’язана з затратами праці на виготовлення продукції, на виконання робіт чи надання послуг і забезпечує відповідні доходи за працю. Розрізняють поняття «зайнятість» і «використання трудових ресурсів».

«Зайнятість» розуміють як категорію, яка виражає одну зі сторін виробничих відносин, пов’язану з залученням робітника до конкретної кооперації праці на відповідному робочому місці. Зайнятість показує, як працездатне населення забезпечене робочими місцями.

Під «використанням трудових ресурсів» розуміють:

а) рівень зайнятості працездатного населення в суспільно корисній праці;

б) його розподіл між галузями і сферами національної економіки і по території країни;

в) ефективність використання робочої сили на виробництві.

Розрізняють так звані потенційні і фактичні трудові ресурси.

Потенційними трудовими ресурсами, які не використовуються, називаються трудові резерви даного часу, які необхідно залучити в суспільне виробництво. До них відносять населення, зайняте у своєму домашньому господарстві, доглядом за дітьми та інше населення, яке не бере участі в суспільному виробництві.

До потенційних трудових ресурсів, які не використовуються, належать також учні працездатного віку, які навчаються з відривом від виробництва у вищих та середніх навчальних закладах, в училищах, особи, які перебувають на військовій службі. Ці контингенти являють собою потенційні трудові ресурси, але не даного часу, а деякої невіддаленої перспективи.

Трудові ресурси, які фактично використовуються, — це зайняте населення, тобто населення, яке має заняття, що приносить доход.

«Зайняті» — це всі особи, старші визначеного віку (у віці 16 років і старше), які протягом певного кратного періоду — або одного тижня, або одного дня — належали до таких категорій:

а) наймані робітники;

б) наймані на особистому підприємстві («самозайнятість»);

в) тимчасово відсутні на роботі через хвороби, травми, відпустки та з інших причин.

До населення, зайнятого в усіх сферах економічної діяльності, віднесені особи працездатного віку, старші за працездатний вік та підлітки, які протягом року були зайняті економічною діяльністю: працювали за наймом або не за наймом, на умовах повного (неповного) робочого дня (тижня) незалежно від характеру роботи (постійна, тимчасова, сезонна, випадкова, разова). До населення, зайнятого в усіх сферах економічної діяльності, належать зайняті на державних, колективних, приватних, індивідуальних, сімейних підприємствах, включаючи безкоштовно працюючих членів сімей; зайняті в установах, організаціях, незалежно від форми власності; у міжнародних організаціях; зайняті в окремих громадян; підприємці; ті, хто самостійно забезпечує себе роботою (зайняті індивідуальною трудовою діяльністю), зайняті в особистому підсобному сільському господарстві, в селянському (фермерському) господарстві; служителі релігійних культів та ін. Тобто населення, зайняте в усіх сферах економічної діяльності, складається з населення, зайнятого в галузях економіки, та населення, зайнятого в інших сферах економічної діяльності.

У кількості зайнятого населення не враховуються: учні працездатного віку, які навчаються з відривом від виробництва (денна форма навчання); військові строкової служби та жінки, які перебувають у відпустці з вагітності, пологів та догляду за дитиною до досягнення нею віку згідно з чинним законодавством, а також іноземні громадяни.

До населення, зайнятого в галузях економіки, віднесені робітники та службовці державних, колективних (включаючи колективні сільськогосподарські підприємства), громадських та приватних підприємств, установ і організацій; міжнародних організацій; зайняті в особистому підсобному сільському господарстві; у селянських (фермерських) господарствах та ін.

До населення, зайнятого в інших сферах економічної діяльності, належать працюючі на приватних, індивідуальних або сімейних підприємствах, підприємці, зайняті індивідуальною (самостійною) трудовою діяльністю, служителі релігійних культів тощо.

До населення, зайнятого на підприємствах, установах, організаціях державної форми власності, зараховуються особи, що працюють на підприємствах, установах, організаціях, заснованих на засадах загальнодержавної та комунальної (власності адміністративно-територіальних одиниць) форм власності.

До населення, зайнятого на підприємствах, організаціях колективної форми власності, належать особи, які працюють на підприємствах, організаціях, заснованих на принципі спільного володіння майном, можливості одержувати дивіденди з індивідуальною часткою, залежно від результатів роботи підприємства, організації (орендні, кооперативні підприємства, господарські товариства та господарські об’єднання всіх типів тощо).

До населення, зайнятого у сфері виробництва приватної форми власності, зараховуються особи, які працюють на індивідуальних, сімейних, приватних підприємствах; особи, що самостійно забезпечують себе роботою (зайняті індивідуальною трудовою діяльністю); підприємці; зайняті в селянському (фермерському) господарстві; зайняті в особистому підсобному сільському господарстві; служителі релігійного культу та ін.

Безробіття — економічна категорія, яка показує економічні відхилення з приводу вимушеної незайнятості працездатного населення.

До безробітних належать особи, старші визначеного віку (16 років і старші), які протягом звітного періоду:

а) не мали роботи (доходного заняття);

б) шукали роботу (звертались до служби зайнятості, до адміністрації підприємства; використовували особисті зв’язки і т. д.) або вживали заходи для організації особистої справи;

в) були готові до виконання роботи.

На рис. 3.1 наведена класифікація населення залежно від рівня економічної активності.