library.if.ua

Статистика праці

5.4. МЕТОДИКА ПОБУДОВИ Й АНАЛІЗУ БАЛАНСУ РОБОЧОГО ЧАСУ

Фонд робочого часу і його використання знаходять свій відбиток у балансах робочого часу. Баланси робочого часу можуть бути складені в людино-днях і людино-годинах (табл. 5.1 та 5.2).

У лівій ресурсній частині балансу відбиваються календарний, табельний і максимально можливий фонди часу. У підсумковому рядку балансу відбитий максимально можливий фонд часу, тобто максимально можливий фонд робочого часу, який може бути відпрацьований на виробництві.

У правій частині показуються напрями фактичних утрат робочого часу. Звичайно їх об’єднують у три групи: відпрацьовані людино-дні; час, — не використаний з поважних причин (неявки) і втрати робочого часу, що охоплюють людино-дні неявок з неповажних причин (прогули), неявки з дозволу адміністрації і цілоденні простої.

З метою аналізу балансу робочого часу користуються відносними показниками структури і динаміки. Це дає змогу зіставляти фактичні дані з плановими, а також з аналогічними показниками, обчисленими за попередні періоди або для інших підприємств, які випускають однорідну продукцію.

При аналізі балансу робочого часу можуть бути використані такі показники структури робочого часу:

питома вага в максимально можливому фонді негативного часу;

питома вага часу, який не використаний з поважних причин;

питома вага втрат робочого часу.

У свою чергу, можуть бути обчислені показники структури, що характеризують склад часу, який не використаний з поважних причин (у розрізі окремих причин), а також склад утрат робочого часу.

Структура максимально можливого фонду робочого часу вивчається й у динаміці. Це дає можливість бачити результати заходів щодо збільшення частки відпрацьованого часу і зменшення частки часу, не використаного з різних причин.

Більш повну картину використання робочого часу відбиває баланс робочого часу в людино-годинах.

У наш час у статистичній звітності є дані для побудови балансу тільки за категоріями робітників. У балансі відбивається не лише час, не використаний протягом цілих діб, а й час, не використаний протягом робочої зміни (з розподілом за причинами).

Побудуємо баланс робочого часу в людино-годинах, орієнтуючись на дані нашого прикладу (табл. 5.2).

Ліву частину цього балансу представляє фонд робочого часу — підсумок балансу, одержуваний шляхом множення максимально можливого фонду в людино-днях на встановлену законом тривалість робочого дня в годинах.

Основне значення в балансі робочого часу має його права частина, що характеризує розподіл фонду робочого часу на три групи:

негативний час;

час, не використаний з поважних причин;

утрати робочого часу. На відміну від балансу робочого часу в людино-днях у другій і третій групах показується фонд невикористаного часу протягом як цілого дня, так і робочого дня.

Людино-години, відпрацьовані в понаднормовий час, показують за підсумком балансу, тому що понаднормові роботи виходять за рамки фонду робочого часу в людино-годинах і являють собою штучне продовження робочого дня. Усунення їх з правої половини балансу привело б до розбіжностей у підсумках першої групи правої і лівої частин балансу, тобто до відсутності балансу.

У другій групі відбивається час, не використаний на виробництві з поважних причин. Слід зазначити, що час, розрахований в людино-днях, переводять у людино-години шляхом множення його на встановлену норму тривалості робочого дня.

У третій групі фіксуються втрати робочого часу в розрізі причин: цілоденні і внутрішньозмінні простої; втрати, зв’язані з порушенням трудової дисципліни (прогули, запізнення і передчасне залишення роботи); відпустки з дозволу адміністрації. Час цілоденних утрат у людино-днях переводять у людино-години аналогічним способом.

Основні напрями аналізу показників балансу робочого часу в людино-годинах:

Визначення коефіцієнтів використання календарного, табельного і максимально можливого фондів часу. Аналізуючи ці дані, можна визначити резерв робочого часу, що дорівнює різниці між фактично відпрацьованими людино-годинами і максимально можливим фондом.

Статистика праці визначає економічний ефект, що можна одержати в частині додаткового випуску продукції і скорочення чисельності працівників за умови ліквідації втрат робочого часу.

Додатковий випуск продукції за умови ліквідації втрат робочого часу визначають шляхом множення втрат робочого часу в людино-годинах на середньогодинний випуск продукції за планом.

Можливе скорочення чисельності працівників за умови ліквідації втрат робочого часу визначається як частка від розподілу величини втрат робочого часу в людино-годинах на планову кількість людино-годин, що припадають на одного середньоспискового працівника.