library.if.ua

Статистика праці

5.8. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПРОВЕДЕННЯ МОМЕНТНО-ВИБІРКОВИХ СПОСТЕРЕЖЕНЬ ВИКОРИСТАННЯ РОБОЧОГО ЧАСУ НА ПІДПРИЄМСТВАХ

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. Облік утрат робочого часу на промислових підприємствах проводиться з метою виявлення внутрішніх резервів робочого часу, раціональне та економічне використання яких забезпечить максимальне зростання продуктивності праці на кожному робочому місці.

1.2. Облік утрат робочого часу передбачає визначення фактичного розміру внутрішньозмінних простоїв робочого часу в усіх структурних підрозділах основного виробництва.

1.3. Утрати робочого часу обліковуються за методом моментних спостережень протягом будь-якої доби місяця спостереження (в І, II зміни при двохзмінному режимі роботи та в І, II, III — при тризмінному режимі роботи).

1.4. Облік утрат робочого часу на промислових підприємствах методом моментних спостережень передбачає такі етапи його проведення:

формування вибіркової сукупності робітників, які підлягають спостереженню;

підготовка виконавчих кадрів, які проводять спостереження;

підготовка інструментарію спостереження;

проведення спостереження.

1.5. Вибіркова сукупність формуються працівниками науково-дослідних закладів, які приймають рішення щодо способу відбору одиниць чи груп генеральної сукупності, ураховуючи намічені цілі дослідження.

1.6. Підготовка виконавчих кадрів здійснюється також поетапно: на першому етапі працівники науково-дослідних закладів готують інструкторів з-поміж представників підприємства, у масштабах якого проводиться спостереження; на другому етапі інструктори проводять пробне дослідження, необхідність якого викликана рішенням ряду організаційних питань спостереження, таких як:

знайомство зі структурними підрозділами підприємства, у яких проводиться спостереження;

вивчення виробничого процесу, у якому беруть участь робітники;

вивчення та складання раціональних маршрутів спостереження (складається маршрутна карта розташування робочих місць);

визначення навантаження для спостерігачів;

визначення необхідної кількості спостерігачів для кожного підрозділу підприємства;

розроблення маршрутного листа спостереження;

визначення кількості моментів спостереження;

складання графіка обходів спостерігачів за маршрутами спостереження.

На третьому етапі інструктори навчають необхідним навичкам безпосередніх спостерігачів.

1.7. На підставі пробних спостережень уточнюється інструментарій спостереження.

1.8. Генеральне спостереження проводять підготовлені інструкторами спостерігачі в установлений час.

2. Моментне спостереження та його характеристики

2.1. Моментне спостереження за використанням робочого часу робітників є вибірковим лише відносно досліджуваного масиву часу, оскільки передбачається щозміни спостерігати робочий час робітників протягом доби в усіх структурних підрозділах промислового підприємства. Дані, отримані в результаті спостереження, поширюються на всю генеральну сукупність, тобто на весь робочий час робітників з урахуванням помилки вибірки за верхньою межею.

2.2. Одиницею спостереження як джерелом інформації про причини втрат робочого часу працівників насамперед є працівник, він — головне джерело інформації, але не єдине. У разі необхідності спостерігач може уточнити отриману інформацію в представників керівництва структурного підрозділу, де проводиться спостереження (бригадира, майстра, начальника зміни і т.д.).

2.3. Моментне спостереження за використанням робочого часу працівників більшою частиною має бути організовано так, щоб охопити всіх працівників структурного підрозділу, у якому досліджуються причини втрати робочого часу. Тому генеральна сукупність становить собою фактичний фонд часу роботи всіх працівників даного підрозділу. Вибіркова сукупність буде представляти частину фонду часу працівників, протягом якого фіксується стан об’єктів, контролюється використання робочого часу працівників.

2.4. Розробляючи матеріали спостереження, необхідно враховувати його вибірковий характер; репрезентативність оцінюється за формулою граничної помилки вибіркової частки при безповторному відборі. При цьому як величина вибіркової сукупності береться кількість записів моментного спостереження (кількість моментів спостереження). З урахуванням помилки вибіркового спостереження розраховуються межі втрат часу.

Для отримання репрезентативних даних щодо використання робочого часу робітників гранична помилка моментного вибіркового спостереження має не перевищувати 5 % від установленої в процесі спостереження величини втрат часу.

2.5. З урахуванням поставлених цілей моментного спостереження складається програма спостереження за використанням робочого часу робітників.

Важливо, щоб вибраний варіант програми спостереження відповідав таким вимогам:

сприяв досягненню мети дослідження;

зв’язував би в єдине ціле технологічні, допоміжні та обслуговуючі процеси на спостережуваній ділянці виробничої діяльності (тобто процеси транспортування, постачання робочого місця сировиною та матеріалами тощо, пов’язані з процесом виготовлення промислової продукції);

не викликав негативних психологічних реакцій з боку робітників, а навпаки, дістав їх підтримку;

забезпечував би можливість контролю за ходом роботи та внесення в разі необхідності подальших корективів;

мав позитивний результат дослідження (краще використання робочого часу працівниками).

Запропонована нами програма моментного спостереження за використанням робочого часу працівниками міститься у формі 1 «Коди та перелік причин утрат робочого часу» та у формі 2 «Маршрутний лист спостереження за використанням робочого часу».

Перелік причин утрат робочого часу готувався з урахуванням накопиченого досвіду дослідження використання робочого часу в практиці статистики. На основі цього пропонується враховувати простої за їх характером в розрізі трьох груп:

які не залежать від підприємства;

які залежать від підприємства;

які залежать від робітника.

Виділення цих груп пояснюється нерівнозначністю заходів з їх усування та частки в загальній сумі простоїв. У кожній з цих трьох груп виділяються підгрупи простоїв з причин. Для зручності проведення дослідження використання робочого часу та розроблення матеріалів кожної групи простоїв присвоюється певний двозначний код та встановлюється робоче умовне позначення за допомогою поєднання букв українського алфавіту, відповідне до найменування причин.

Нижче наводиться запропонована класифікація причин утрат часу, їх код та робоче умовне позначення.

Перша група причин — причини, які не залежать від підприємства.

Причини 1.1 та 1.2, викликані нестачею матеріалів, енергії тощо, при належній організації матеріально-технічного постачання могли б бути ліквідовані.

Причина 1.3. «Характер технологічного процесу» виділена у зв’язку з тим, що вона зумовлена специфікою технології в тих випадках, коли робочий період — час безпосереднього прикладання праці — переривається на процеси, які відбуваються незалежно від волі робітника (розігрів, розчинення, розмішування тощо), устаткування в цих випадках працює, а робітник ні. Виникає необхідність ущільнення часу робітника, збільшення віддачі від нього, що, у свою чергу, має відбитися на збільшенні його заробітку і т. ін. Якщо ж робітник виконує функції, наприклад, транспортування чи завантажувальних-розвантажувальних операцій тощо, тоді відбувається перерва в роботі устаткування — робітник працює, а устаткування простоює.

Слід мати короткі описи тих технологічних процесів, у яких час виробництва та робочий період не збігаються. А також мати уявлення, якими мають бути функції робітника під час перерв часу виробництва з технологічних причин.

Спостерігач у кожному виробництві повинен мати опис технологічних процесів та функцій робітника, щоб порівняти те, що є насправді, з тим, що має бути.

Причина 1.4. «Надлишок устаткування (резерв)» — призначена для характеристики робочої ділянки, збалансованості устаткування та його потужності з робочою силою, яка застосовується. Специфіка галузей така, що технологічний процес потребує певної послідовності використання устаткування в його роботі. З його допомогою можна з’ясувати як нестачу, так і надлишок устаткування — наприклад, уже не потрібне устаткування у випадку переорієнтації на випуск іншої продукції і т. і.

Друга група причин — причини, які залежать від підприємства.

Причини 2,1, 2,2, 2,3, 2,4 не потребують особливих пояснень.

Причина 2,5 «Реконструкція (модернізація)» та 2,6 «плановий ремонт» віднесені до цієї групи через те, що час, який передбачений за планом на реконструкцію, модернізацію, ремонт, нерідко не відповідає фактичному часові, який витрачається на цю роботу. Поставлення цих питань ставить за свою мету врахувати втрати робочого часу та втрати від додержання строків ремонту, тобто втрати від невикористаного виробничого устаткування. Так, нерідко ремонти, які проводяться (поточні, середні, капітальні) не відповідають за часом галузевим стандартам. У вартісному виразі вони вимірюються розміром амортизаційних відрахувань, які не забезпечені необхідним обсягом продукції.

Позицію 2.7. «Незайняте робоче місце» потрібно розуміти як незабезпеченість робочого місця спеціалістом, а не «невихід на роботу» з будь-якої причини, яка встановлюється за даними табельного обліку та відображається в статистичному звіті.

Пункт 2.7 призначений для отримання інформації щодо збалансованості кількості робочих місць та кількості робітників у зміні. Дані спостереження за цим пунктом можуть бути використані для підготовки майбутньої атестації робочих місць, для з’ясування поточних змін після атестації, для виявлення таких робочих місць, які мають бути заповнені, та таких, які можуть бути скорочені.

Позиція 2.8. «Переведення на працівника інше робоче місце» пов’язана з втратами робочого часу працівника та втратами часу в роботі устаткування, оскільки через переведення робітника на нове робоче місце втрачається частина робочого часу та часу роботи устаткування.

Позиція 2.9. «Виробнича необхідність» відображає втрати робочого часу та простої устаткування, які виникають унаслідок виконання тих чи інших завдань, пов’язаних з необхідністю перебудови графіка ритмічності випуску продукції та ін.

Втрати робочого часу, що виникають з причин 2.10—2.12, пов’язані з виконанням робіт за спеціальністю, а також з відлученням працівників від робочого місця для виконання суспільних та державних зобов’язань.

Позиція 2.13. «Інші причини» відображає втрати в роботі як у працівників, так і устаткування, які викликані технологічними причинами, а також перевантаженням транспортної лінії готовими виробами, які, у свою чергу, заважають поставці заготовок на робочі місця та ін.

До третьої групи причин втрат робочого часу належать (3,1—3,6) утрати, які залежать від робітника, від його особистого ставлення до справи, дисциплінованості, відповідальності. Причому причини втрат залежать не тільки від працівника, а й від керівництва цеху, ділянок, бригади та дає змогу оцінити рівень організації робочого часу на конкретному робочому місці. Необхідно зазначити, що скоротити втрати робочого часу за цією групою причин можна порівняно швидко.

2.6. Форма 2 («Маршрутний лист спостереження за робочим часом») має наступні записи:

На титульному аркуші розміщені питання, на підставі яких конкретизується місце та час спостереження; визначається нормативна кількість працівників, робочих місць. Розміщена інформація (прізвище, ім’я та по батькові П.І.Б) щодо керівників виробничих підрозділів, які можуть знадобитися спостерігачу для з’ясування причин простоїв, що були виявлені в процесі спостереження. Правий стовпчик титульного листа призначений для машинної обробки інформації маршрутних листів та заповнюється після проведення моментного спостереження.

Маршрутний лист спостереження за використанням робочого часу містить П.І.Б. працівників, інформацію щодо соціально-демографічних характеристик працівників, номери та коди робочих місць, які розташовані за ходом спостереження (маршруту робочих місць на ділянці, лінії і т. д.), інформацію про кількість граф (моментного спостереження), куди заносяться причини втрат робочого часу.

На зворотному боці маршрутного листа містяться короткі вказівки щодо ведення записів у маршрутному листі.

2.7. Найважливішим питанням теорії моментного вибіркового спостереження за використанням робочого часу працівників є питання щодо кількості моментів спостереження. Воно має бути оптимальним, щоб правильно оцінити використання робочого часу. При цьому необхідно враховувати особливості процесу виробництва, розташування робочих місць та розміщення устаткування.

2.8. Для розрахунку кількості моментних записів використовують таку формулу:

Слід зауважити, що кількість моментів не обов’язково визначається за вищенаведеною формулою. Можна на основі експериментальної оцінки та специфіки досліджуваного виробничого підрозділу практично визначити кількість моментів спостереження.

3. Організація праці з обліку втрат робочого часу

3.1. Облік утрат робочого часу потребує старанного ознайомлення спостерігачів з процесом виробництва на підприємстві. Вивчення процесу виробництва на тій чи іншій виробничій ділянці орієнтує спостерігача на правильне пояснення причин перерви в роботі, що необхідно при аналізі кінцевих результатів спостереження для розроблення конкретних пропозицій та рекомендацій щодо скорочення виявлених утрат часу.

Допомогу спостерігачу у вивченні цього питання повинні надавати виробничо-технологічні служби структурного підрозділу, що вивчається.

Ознайомившись з виробничим підрозділом та процесом виробництва, спостерігач вивчає маршрутну карту розташування робочих місць на даній ділянці, яка підготовлена працівниками — організаторами спостереження. Правильно складена маршрутна карта полегшує завдання спостерігачу за використанням робочого часу на кожному робочому місці, а також сприяє точнішому визначенню кількості спостерігачів на тій чи іншій ділянці виробничого процесу. На маршрутну карту наносяться всі робочі місця, напрям маршруту спостерігачів, причому пункти та місця, які є початком та кінцем маршруту, намічають заздалегідь. Маршрут спостерігача починається та закінчується в одному місці.

3.2. Після складання маршрутних карт визначається навантаження на спостерігача. Воно залежить від багатьох чинників:

кількості досліджуваних працівників;

розташування робочих місць у цеху, ділянці, лінії тощо;

виробничо-територіальної площі досліджуваного підрозділу;

умов утримання праці працівників;

змінного режиму праці виробничого підрозділу;

інших обставин.

Спостерігач повинен обходити робочі місця не поспішаючи, з’ясовуючи за ходом свого маршруту причини простою працівників та роблячи відповідно необхідні позначки в листі спостереження. Кінцеву відповідь щодо необхідної кількості спостерігачів дає організоване пробне спостереження. Навантаження на спостерігача має бути таким, щоб до кінця зміни він не втратив своєї працездатності. Надмірне навантаження на одного спостерігача негативно впливає на результати проведення спостереження — спричиняє помилки у записах.

Стомлення спостерігача призводить до бажання скоротити обходи робочих місць.

3.3. Для чіткішої роботи спостерігачів складається графік обходів за використанням робочого часу на весь період спостереження (позмінно). Кожний спостерігач має свій графік (тобто графік своєї зміни).

3.4. На рівні підприємства методичне керівництво за використанням робочого часу слід покласти на відділ праці та зарплати. Моментне спостереження має проводитися працівниками загальнозаводських економічних та технічних служб, що дає змогу використовувати всі переваги відносно внутрішньозаводських виробничих підрозділів. Бажано залучати до проведення досліджень утрат робочого часу економістів, технологів та нормувальників у ті цехи, працівниками яких вони не є.

Навчати спостерігачів методиці проведення моментного спостереження потрібно залучаючи працівників науково-дослідних закладів, які її розробили, що разом з керівними працівниками відділу праці та зарплати і безпосередньо спостерігачами мають провести декілька практичних занять у вигляді пробних спостережень на даному промисловому підприємстві.

3.5. Облік утрат робочого часу потребує підготовки спеціального інструментарію обстеження, тобто того, чим має бути забезпечений спостерігач у період спостереження.

У кожного спостерігача має бути папка, у якій містяться:

Графік обходів (складається на кожну зміну залежно від режиму роботи виробничого підрозділу).

Маршрутна карта (карта розташування робочих місць за маршрутом пересування спостерігача).

Маршрутні листи спостереження.

Перелік причин утрат робочого часу працівниками з зазначенням умовних позначень причин.

У кожного спостерігача має бути годинник.

Список працівників, які підлягають спостереженню, та найменування, устаткування на якому вони працюють, заноситься у лист спостереження в період пробного обходу.

Необхідність у проведенні пробних спостережень пов’язана з вирішенням питань з організації безпосереднього спостереження, з набуттям необхідних навичок у спостерігачів у роботі з працівниками (вміння отримати у працівників шляхом інтерв’ю необхідну інформацію щодо втрат робочого часу тощо), а також з керівниками ділянки, бригади, цеху.

3.6. Наступний етап в організації моментного спостереження — генеральне спостереження. Техніка виконання моментного спостереження за використанням робочого часу працівниками неважка: спостерігач іде за маршрутом з папкою документів та відмічає в листі спостереження, чи працює працівник у даний момент чи ні. Якщо ні, тоді з’ясовує причину перерви, а потім вже заносить у лист спостереження причини простою. Коли маршрут пройдено, спостерігач згідно з графіком обходів робить другий, третій тощо періодичний обхід через установлений раніше інтервал часу.

3.7. Від правильної організації обліку втрат робочого часу залежить точність та достовірність результатів. Успішне його проведення впливає на всю наступну роботу зі зведення, групування та програмного забезпечення результатів моментного спостереження за використанням робочого часу працівниками промислових підприємств.

Короткі вказівки спостерігачу ЩОДО ведення записів У маршрутному листі

На сторінці 1. Усі пункти на титульному листі заповнюються до початку спостереження.

На сторінці 2. Графи 1—2 заповнюються під час першого обходу (моменту).

Графи 3—14 заповнюються після спостереження. За умови, що дані граф 4—14 заповнюються з особистих карток робітників.

Примітки спостерігача:

2. Порядок запису: П.І.Б. робітника, код робочого місця за маршрутом, позначення причини втрати часу. Робочі місця позначаються на маршрутному листі в такий спосіб: прямою лінією заповнюються стільки строк листа, скільки робітників розташовано на кожному робочому місці під час спостереження. Графа 3 призначена для машинної обробки інформації даного маршрутного листа.

Коментарі:

3. У складних випадках, визначаючи причину простою, спостерігач записує свою думку на окремому листі ґрунтуючись на отриманих ним роз’ясненнях і особистих враженнях, а потім записує уточнену причину простою в маршрутному листі. Слід указувати особу, від якої отримані дані (П.І.Б., посада).