library.if.ua

Менеджмент виробничих витрат у сільському господарстві (1998)

8.2.1. Оплата праці як основний чинник формування виробничих витрат, пов’язаних з використанням трудових ресурсів

Оплата праці є однією з основних статей виробничих витрат сільськогосподарського підприємства. Вона базується на нормуванні й тарифікації праці. Системи оплати праці в сільськогосподарських підприємствах будуються виходячи з галузевих особливостей і характеру праці. Виділяється оплата праці в рослинництві, тваринництві, обслуговуючих виробництвах (ремонтні майстерні, вантажний автотранспорт), підсобних підприємствах і промислах, житлово-побутовому і комунальному господарстві, керівних працівників, спеціалістів і службовців. Існують свої особливості оплати праці кожної із зазначених категорій працівників. Оплата праці може здійснюватися за розцінками за виконаний обсяг робіт (відрядна оплата праці), за фактично відпрацьований час (погодинна оплата праці), на основі встановленого місячного посадового окладу. При цьому розрахунок витрат на оплату праці може проводитися за акордною або акордно-преміальною системою оплати праці чи за іншими умовами, що прийняті в господарстві.

Залежно від особливостей оплати праці виробничі витрати класифікуються на постійні та змінні. Так, якщо оплата праці здійснюється за фактично відпрацьований час і не пов’язана з обсягами виробленої продукції, то це постійні виробничі витрати. Коли розмір оплати праці прямо корелює з обсягами виробництва продукції чи робіт, її відносять до змінних виробничих витрат.

Існує три основних види оплати праці залучених працівників: тижнева або місячна, погодинна, відрядна.

Тижнева або місячна оплата праці передбачає отримання заробітку один раз на тиждень або на місяць без урахування відпрацьованих годин протягом відповідного періоду. Отже, залучений працівник приймається на роботу для виконання певних функцій без визначення конкретних термінів роботи. Однак у цих умовах фермерові може здаватися, що він оплачує весь час, який працівник може відпрацювати, і буде намагатися постійно завантажувати його роботою. Тому при цій формі оплати залучений працівник при прийнятті на роботу повинен чітко зафіксувати в договорі про найм тривалість свого робочого дня.

Погодинна оплата праці здійснюється за фактично відпрацьований працівником час згідно з установленою оплатою години роботи. При цій формі оплати праці зменшується можливість виникнення конфліктів між фермером і залученим працівником щодо тривалості робочого дня.

Відрядна оплата здійснюється за фактично виконаний обсяг робіт виходячи з розцінок за одиницю роботи: виораний чи засіяний гектар, зібраний центнер зерна, овочів чи фруктів тощо. Ця форма оплати праці може стимулювати підвищення її продуктивності порівняно з двома попередніми видами оплати праці. Але при цьому існує загроза зниження якості праці внаслідок прагнення працівника максимально збільшити обсяги фактично виконаної роботи. Тому в умовах цього виду оплати праці фермер повинен попередньо ставити вимоги щодо якості виконаних робіт і ознайомлювати з ними робітників.

Виходячи з того, що оплата праці є важливою частиною виробничих витрат, а від організації праці значною мірою залежать своєчасність і якість виконання робіт, що безпосередньо впливає на кількість і якість виробленої продукції, а отже, на дохід, фермер має дуже серйозно підходити до питань використання робочої сили в своєму господарстві. Як показує досвід роботи фермерських господарств зарубіжних країн, існує тенденція поступового заміщення капіталом праці за рахунок збільшення заробітної плати в сільському господарстві. Проте цей процес супроводжується значним зростанням продуктивності праці, насамперед, за рахунок її механізації. На сьогодні в Україні витрати на працю значно нижчі відносно капіталу порівняно з розвиненими капіталістичними країнами. Однак це співвідношення буде поступово змінюватися відповідно до світових тенденцій цього процесу.