library.if.ua

Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства (1999)

1.7. Аналіз рівня беззбитковості підприємства

Аналіз рівня беззбитковості підприємства широко застосовується в практиці зарубіжних фірм і підприємств. Важливого значення аналіз цього питання набирає на сучасному рівні розвитку ринкової економіки і на підприємствах України.

Кожний підприємець чи керівник підприємства завжди повинен знати, як вести господарську діяльність, щоб не мати збитків, і які завдання потрібно вирішувати, щоб одержати прибуток. Знання методики аналізу рівня беззбитковості підприємства і дозволяє керівництву вирішувати ці питання.

Під рівнем беззбитковості або окупності розуміється обсяг реалізованої продукції, при якому виручка від реалізації дорівнює її повній собівартості, тобто збитків уже немає, але немає і прибутку.

Виручка від реалізації продукції за вирахуванням собівартості в обсязі виробничих змінних витрат і є маржинальним доходом підприємства.

Для розрахунку рівня беззбитковості (точки беззбитковості) необхідно використовувати класифікацію витрат підприємства за принципом залежності від обсягу виробництва, оскільки це дає можливість прогнозувати прибуток, а також обсяг реалізації продукції, який забезпечує беззбиткову діяльність.

Відомо, що на сучасному рівні розвитку економіки можливі два варіанти обліку витрат на виробництво і реалізацію продукції.

Перший варіант передбачає розрахунок собівартості продукції шляхом групування всіх витрат на прямі і накладні. Прямі витрати відносяться до собівартості прямо, а накладні розподіляються за видами продукції в залежності від методики, яка застосовується на підприємстві.

Другий варіант широко використовується в економічно розвинутих країнах. Усі витрати в цьому випадку розділяються на дві групи: змінні та постійні. Перші змінюються пропорційно обсягу виробництва, а другі залишаються незмінними при зміні обсягу виробництва. Така класифікація витрат на змінні та постійні — умовна, більш вірним є такий розподіл: витрати постійні, напівзмінні та змінні. Саме ця класифікація витрат і знаходить своє застосування у господарській діяльності зарубіжних фірм і підприємств.

До постійних витрат відносяться витрати, які практично не залежать від обсягу господарської діяльності: адміністративні та управлінські витрати, амортизаційні відрахування, витрати по збуту і реалізації продукції, витрати на дослідження ринку та інші загальні управлінські, комерційні та загальногосподарські витрати.

Напівзмінні витрати — це витрати, стабільні при зміні обсягу випуску продукції в деякому інтервалі, які змінюються при виході обсягу випуску продукції за межі цього інтервалу. Наприклад, витрати з реалізації (транспортні витрати).

Постійні і напівзмінні витрати часто об’єднуються в одну групу — умовно-постійні витрати.

Змінні витрати — це витрати, які змінюються прямо пропорційно зміні обсягу виробництва продукції. До них відносяться прямі матеріальні витрати, заробітна плата, витрати на утримання і експлуатацію обладнання (за винятком першої статті «Амортизація») та ін.

Це дуже важлива класифікація витрат, і в аналітичних дослідженнях в першу чергу необхідно звертати увагу на точність, вірність віднесення тих чи інших витрат згідно з наведеною класифікацією. Користуючись класифікацією витрат, можна прогнозувати прибуток, розраховувати критичний обсяг продажів, який, як було сказано вище, дорівнює величині виручки від реалізації, при якій підприємство може покрити всі свої витрати без одержання прибутку.

Для розрахунку критичного обсягу виробництва можна використати формулу:

V = v + c + p,

де:

V — обсяг реалізації продукції;

v — змінні витрати;

c — постійні витрати;

p — прибуток.

Оскільки змінні витрати залежать від обсягу реалізації, то можна записати, що:

v = aV,

де:

а — коефіцієнт пропорційності.

Тоді:

V = аv + c + p.

Оскільки критичним вважається обсяг, при якому виручка від реалізації продукції рівна повним витратам (без прибутку), то формула розрахунку критичного обсягу (Vk) буде мати такий вигляд:

Vk< = аVk + С або Vk = С : (1 – а).

Наприклад, підприємство виготовляє один вид продукції, попит на який — еластичний. Водночас підприємство володіє наступною інформацією щодо цього виду продукції:

1. Ринкова ціна — 100 грн. за одиницю.

2. Змінні витрати — 60 грн. на одиницю продукції.

3. Загальна величина постійних витрат — 1000 тис.грн.

Маючи таку інформацію, необхідно розрахувати, при якому обсязі виготовлення продукції підприємство досягне критичного обсягу:

Vk = 1000000 грн. : (1 – 0,6) = 2500000 грн.

(або 25 000 одиниць продукції),

де:

а = 60 : 100 = 0,6.

Отже, реалізувавши 25 000 виробів на загальну суму 2500000 грн., підприємство повністю покриває свої витрати і досягає критичного обсягу.

Таким чином, можна сказати, що на величину «критичного» обсягу впливають такі фактори:

1. Зміна постійних витрат.

2. Зміна змінних витрат.

3. Зміна продажної ціни.

Методика розрахунку впливу цих факторів на прогнозування одержання прибутку і розрахунок точки беззбитковості наступна.

Збільшення постійних витрат веде до зростання критичного обсягу і навпаки. У цьому випадку з’являється необхідність продати додаткову кількість виробів із тим, щоби виручка від продажу покривала нові збільшені витрати. За даними підприємства, що аналізується, збільшення постійних витрат на 10% відбулось через підвищення орендної плати.

Таким чином, підприємству необхідно продати додатково 2500 одиниць для того, щоб досягти беззбиткової роботи при збільшенні постійних витрат. Отже:



Якщо на підприємстві виникає ситуація, при якій постійні витрати зменшуються, то це приведе до зменшення беззбитковості і поліпшення фінансового стану підприємства.

Наприклад, величина постійних витрат на одиницю продукції — 40 грн (1000000 : 25 000 шт). Виробничі потужності не завантажені. Покупець хоче купити 5 000 одиниць продукції за ціною 70 грн. за штуку. Підприємство може прийняти це замовлення, але тільки в тому випадку, якщо воно одержить додатковий прибуток. У цій ситуації аналітики мають провести аналітичні дослідження, на основі яких керівництво прийме відповідні управлінські рішення.

Для цього перш за все складається аналітична таблиця, в якій наводиться інформація, необхідна для оцінки економічної доцільності прийняття додаткового замовлення.



Як бачимо, незважаючи на те, що покупцем була запропонована ціна нижча, ніж та, за якою підприємство продавало свою продукцію, прийняття такого замовлення забезпечить одержання додаткового прибутку в сумі 50 000 грн. Джерелом одержання цього прибутку є економія на постійних витратах, величина яких в розрахунку на одиницю продукції становить 33,3 грн. (1000000 : 30000).

Таким чином, ми розглянули методику розрахунку впливу зміни постійних витрат на величину «критичного» обсягу (або точки беззбитковості).

Але, як було сказано вище, на цей обсяг впливають також змінні витрати. Вплив цих витрат можна розрахувати за формулою:

Ддk = (С : (1 – v1 : S)  S) – (С : (1 – v0 : S)  S) = = С  {1 : (S – v1) – 1 : (S – v0)},

де:

v1 і v0 — передбачені і поточні змінні витрати на одиницю продукції;

а = V : S — відношення змінних витрат до ціни реалізації.

Наприклад, відомо, що збільшення цін на матеріали приведе до зростання змінних витрат на 10%. Тоді за даними підприємства, що аналізується, нам необхідно розрахувати, скільки додатково одиниць продукції необхідно випустити підприємству, щоб перекрити таке збільшення витрат.

Використовуючи наведену вище формулу, можна розрахувати кількість одиниць продукції, які необхідно додатково реалізувати, щоб покрити збільшені змінні витрати:

Ддк = 1000000  {(1: (100 – 1,1  60)) — (1 : (100 – 6))} = 4410.

Таким чином, необхідно додатково реалізувати 4410 виробів для того, щоб перекрити збільшення змінних витрат на 10%.

Якщо на підприємстві виникає виробнича ситуація, яка веде до зменшення змінних витрат, то це завжди позитивно впливає на зміщення точки беззбитковості і поліпшує фінансову стійкість підприємства.

Далі необхідно ознайомитися з методикою розрахунку впливу третього фактора на зміну «критичного» обсягу, або точки беззбитковості. Це — зміни продажної ціни.

Відомо, що зміна цін реалізації впливає не тільки на фінансовий результат діяльності підприємства, а і має довгострокові наслідки для конкурентоспроможності підприємства.

Вплив зміни продажної ціни розраховується за формулою:

ДдкS – {C : (1 – v : S)  S1} – {С : (1 – v : S)  S0} = = С  {1 : (S1 – v) – 1 : (S0 – v)},

де:

S1 і S0 — передбачена і поточна продажна ціна.

Якщо на підприємстві у зв’язку із зміною ринкових цін на продукцію збільшили продажну ціну на 10% (в нашому випадку 110 грн. за одиницю), то ДдкS = 5000.

Таким чином, збільшення продажної ціни в свою чергу зменшило критичний обсяг, тобто ми можемо продати на 5000 одиниць продукції менше, якщо при незмінних витратах збільшимо ціну на 10%.

Отже, аналізуючи критичний обсяг (точку беззбитковості продукції), ми бачимо, що він утворюється внаслідок дії трьох факторів: зміни постійних, змінних витрат, а також зміни продажної ціни, причому однакова зміна цих показників (на 10%) не однаково впливає на точку беззбитковості (+ 2500, + 4410, – 5000). Такий різний вплив викликаний структурою витрат і виручкою від реалізації продукції.

Ми розглянули методику аналізу точки беззбитковості, але, як відомо, метою кожного підприємства є одержання прибутку. Тому, проаналізувавши беззбитковість підприємства, наступним кроком аналізу має бути аналіз прибутковості підприємства.

При цьому необхідно дати відповіді на два питання:

1. При якому обсязі реалізації можна одержати необхідний для підприємства прибуток?

2. Як зміна постійних витрат впливатиме на фінансові результати підприємства?

Відомо, що за даними підприємства, яке аналізується, реалізація 25000 виробів забезпечить покриття виручкою від реалізації всіх витрат. Тому продаж хоча б одного виробу поза цією кількістю уже забезпечить одержання мінімального прибутку. Наприклад, у звітному періоді було продано 30000 виробів, а прибуток від їх реалізації був одержаний на суму 200000 грн. (30000  100 – 30000  60 – 1000000).

Керівництво підприємства поставило перед аналітиками таке питання: на скільки повинен збільшитися обсяг реалізації продукції, щоби прибуток підприємства збільшився на 5% і 10%?

В результаті аналітичних досліджень одержані такі висновки:

Для збільшення прибутку на 5% необхідно додатково реалізувати 250 одиниць продукції, тобто (200  0,05) : (100 – 60) на загальну суму 25000 грн.

Для збільшення прибутку на 10% необхідно додатково реалізувати 5000 одиниць продукції, тобто (200  0,10) : (100 – 60) на загальну суму 50000 грн.

Таким чином, збільшення обсягу реалізації на 0,8% забезпечить зростання прибутку на 5%, а збільшення реалізації на 1,6% збільшить прибуток на 10%.

Різниця між одержаною виручкою від реалізації і критичним обсягом завжди характеризує фінансову стійкість підприємства.