library.if.ua

Ринок цінних паперів (1998)

3.3. Особливості українських державних і місцевих позик

Види державних цінних паперів України показані на рис.3.5.



Облігації внутрішніх державних позик

Облігації внутрішніх державних позик — цінні папери, що засвідчують внесення власником коштів до державного бюджету та підтверджують зобов’язання держави відшкодувати власнику номінальну вартість цінних паперів у передбачений ними термін з виплатою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачено умовами випуску).

Основні характеристики облігацій внутрішніх державних позик:

випускаються лише на пред’явника;

рішення про випуск приймає Кабінет Міністрів України;

умови емісії законодавчо не регламентуються, що дає можливість емітенту вільно маневрувати, конструюючи різні умови розміщення та обігу.

Облігації внутрішніх державних позик емітуються з початку 1995 р. і успішно розміщуються. Первинне розміщення відбувається на Українській міжбанківській валютній біржі

Емісія 1995 р. характеризується такими даними [15]

Обов’язки щодо випуску покладено на Міністерство фінансів. Воно є також гарантом своєчасного погашення облігацій.

Генеральний агент  Національний банк України.

Обсяг емісії  1 трлн крб.

Строк погашення  1 рік з поквартальною виплатою.

Спосіб розміщення  з дисконтом на аукціоні.

Прийом заяв  конкурентних і неконкурентних.

Форма облігацій  дематеріалізована (записи на електронних рахунках).

Результати емісії 1995 р. наведено в табл. 3.3.



Облігації внутрішньої державної позики є нині високодохідним фондовим інструментом, про що свідчить порівняння їх дохідності зі ставкою рефінансування НБУ та дохідністю американського долара (рис.3.6).



Нажаль, Міністерство фінансів уже кілька разів не виконало в строк свої зобов’язання по облігаціях, що породжує певні сумніви в їхній надійності.

Згідно з [18] операції з облігаціями можуть здійснювати іноземні інвестори через уповноважені українські банки.

У червні 1997 року почалося розміщення облігацій внутрішньої державної ощадної позики. Перший випуск призначений для населення і реалізується на умовах:

номінальна вартість облігації — 50 грн.;

загальна кількість облігацій — 1млн штук;

продаж з дисконтом: облігації, що були у депозиті Міністерства фінансів, у червні 1997 року продавалися за такою курсовою вартістю за одну облігацію:

* з 1 по 10 червня — 47,62 грн.;

* з 11 по 20 червня — 48,03 грн.;

* з 21 по 30 червня — 48,45 грн.;

строк погашення облігацій — 6, 12, 24 місяці;

дохід по облігаціях індексується відповідно до індексу споживчих цін за формулою:

ПДК = НВ (ІСЦ0/100) (ІСЦ1/100) (ІСЦ2/100) (100,25/100) – НВ,

де ПДК — відсотковий дохід по купону, коп.; НВ — номінальна вартість облігацій, коп.; ІСЦ0 — офіційний індекс споживчих цін за місяць, що передує першому місяцю купонного періоду; ІСЦ1 — офіційний індекс споживчих цін за перший місяць купонного періоду; ІСЦ2 — офіційний індекс споживчих цін за другий місяць купонного періоду.

Казначейські зобов’язання (векселі)

Казначейські зобов’язання України — вид цінних паперів на пред’явника, які розміщуються серед населення, свідчать про внесення їх власником відповідних коштів до бюджету і дають право на одержання доходу.

Основні характеристики казначейських зобов’язань:

Види:

— довгострокові — від 5 до 10 років;

— середньострокові — від 1 до 5 років;

— короткострокові — до 1 року;

Рішення про випуск довгострокових та середньострокових казначейських зобов’язань є прерогативою Кабінету Міністрів, а короткострокових — Міністерства фінансів.

Кошти, отримані від реалізації казначейських зобов’язань, спрямовуються на покриття поточних видатків державного бюджету.

Продажна вартість казначейських зобов’язань залежить від терміну їх придбання і встановлюється Міністерством фінансів.

Порядок виплати доходів і умови погашення визначаються Кабінетом Міністрів (для довго- і середньострокових казначейських зобов’язань) та Міністерством фінансів (для короткострокових).

Казначейські зобов’язання можуть мати форму векселів. Згідно із Законом України «Про цінні папери та фондову біржу» вексель — цінний папір, що засвідчує безумовне зобов’язання векселедавця сплатити після настання певного строку визначену суму грошей власнику векселя.

Векселі можуть випускати Міністерство фінансів, Національний банк [13], а також Державне казначейство [17] .

Казначейські векселі:

Видаються в рахунок фінансування витрат державного бюджету;

Строк платежу по них не повинен перевищувати 1 року;

Випускаються у вигляді простих векселів на пред’явника сумами по 5 і по 10 тисяч гривень;

Відсотки на вексельну суму не нараховуються;

Можуть використовуватися їх держателями для погашення кредиторської заборгованості, продажу юридичним особам — резидентам, для застави, зарахування в рахунок сплати податків.

Депозитні (ощадні) сертифікати Національного банку України

Депозитний (ощадний) сертифікат Національного банку України — це письмове свідоцтво про депонування в НБУ певних коштів, яке засвідчує право вкладника на отримання внесеної суми і відсоткової плати за неї після закінчення терміну дії встановленого строку депозиту.

Основні характеристики депозитних сертифікатів Національного банку України [19]:

1. Рішення про їх випуск приймає Правління НБУ.

2. Мета випуску — регулювання обсягів грошової маси в обігу.

3. Розміщення — тільки через комерційні банки.

4. Випускаються лише у паперовому вигляді і мають реквізити:

— місцезнаходження банку;

— порядковий номер сертифіката;

— дата випуску;

— сума депозиту;

— сума належних за сертифікатом відсотків;

— строк вилучення вкладу (для строкового сертифіката);

— найменування держателя сертифіката;

— підпис керівника банку чи вповноваженої на те особи, печатка.

5. Види: строкові; до запитання; іменні; на пред’явника.

6. Строковий сертифікат передбачає виплату номінальної вартості і відсотків у встановлений сертифікатом термін. У разі пред’явлення строкового сертифіката до оплати раніше за термін, зазначений у ньому, його власнику виплачується менша сума відсотків, ніж зазначена у сертифікаті. Сума знижки встановлюється НБУ одночасно зі встановленням умов емісії.

7. Сертифікат до запитання передбачає, що розмір відсотків залежатиме від терміну пред’явлення сертифіката для погашення.

8. Іменні сертифікати вільному обігу не підлягають.

9. Номінальна вартість депозитного сертифіката встановлюється Правлінням НБУ.

10. Депозитний сертифікат може бути використаний комерційним банком як застава для отримання кредитів у НБУ.

Приватизаційні

папери

Приватизаційні папери — це вид державних цінних паперів, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду.

Умови і порядок випуску, розміщення серед громадян, облік, використання та погашення визначаються Законом України «Про приватизаційні папери» [2] та Указом Президента України «Про компенсацію громадянам України втрат від знецінення грошових заощаджень в установах Ощадного банку України та Укрдержстраху»[10] .

Основні характеристики приватизаційних паперів.

1. Можуть бути лише іменними (крім компенсаційного сертифіката).

2. Види:

приватизаційний майновий сертифікат;

житловий чек;

земельний бон;

компенсаційний сертифікат.

3. Форма  матеріалізовані (приватизаційний майновий сертифікат, компенсаційний сертифікат) і у вигляді безготівкових документів (житловий чек, земельний бон).

4. Приватизаційний майновий сертифікат, житловий чек і земельний бон мають однакову номінальну вартість. Вона змінюється під впливом інфляції і нині становить 500 гривень.

5. Компенсаційний сертифікат існує у двох формах номінальною вартістю 10 та 20 гривень.

6. Використання приватизаційних паперів здійснюється обміном їх на паї, акції, інші документи, що встановлюють та засвідчують право власності на частку державного майна відповідно до номіналу приватизаційного паперу.

7. Приватизаційні папери вільному обігу не підлягають, а їх продаж або відчуження іншим способом є недійсними.

8. Дивіденди або відсотки на приватизаційні папери не нараховуються.

9. Приватизаційні папери не можуть бути використані для здійснення розрахунків, а також як застава.

10. Приватизаційні майнові сертифікати, житлові чеки та земельні бони формально є взаємно конвертованими.

Цінні папери, що розміщуються за кордоном

Українською державою випущено два види цінних паперів, що розміщуються за кордоном. Перша спроба виявилась невдалою — розміщення Державних товарних облігацій матеріальних ресурсів України було припинено. Згідно з [8] передбачалося випускати облігації з такими характеристиками:

Перша серія на суму 10 млрд доларів.

Строк погашення  5 років.

Відсоткова ставка  7,75% річних.

Виплати доходу  один раз у півріччя.

Емітент  Український кредитний фонд.

Гарант  держава.

Але через недоліки при залученні іноземних інвестицій Президент України ліквідував Український кредитний фонд та припинив випуск і розміщення першої серії Державних товарних облігацій матеріальних ресурсів України [11].

Другий вид державних цінних паперів, що розміщуються за кордоном, — облігації державної зовнішньої позики України 1995 року, що випущені згідно з [16] і призначені для реструктуризації боргу за енергоносії Російському Акціонерному Товариству «Газпром». Основні їх характеристики:

Загальна сума емісії  1400 млн доларів.

Емісія поділена на 10 траншів по 140 млн доларів кожний зі строками погашення 1997–2007 р.

Номінальна вартість однієї облігації — 5000 доларів.

На облігації передбачається щоквартальна виплата доходу з розрахунку 8,5% річних.

Уповноваженим депозитарієм і платіжним агентом виступають з української сторони — АКБ «Україна», зі сторони РАТ «Газпром» — банк «Національний кредит», а згодом — Національний резервний банк.

Нині в Росії держателями облігацій державної зовнішньої позики України 1995 року є Національний резервний банк — на 730 млн дол. та банківська група Міжнародна фінансова компанія, яка декларує володіння облігаціями на 390 млн дол. Оскільки Національний резервний банк спільно з одним з найбільших інвестиційних банків світу J.P.Morgan працює над проектом випуску стріпів, слід очікувати активного обігу українських боргів на російському фондовому ринку.

На 1997 рік запланований вихід українських облігацій на японський ринок. Для цього створюється група японських андерайтерів для розміщення цих облігацій на загальну суму 250 млн доларів за ставкою 3,5% річних.

Облігації внутрішніх місцевих позик

Облігації внутрішніх місцевих позик випускаються за рішеннями місцевих Рад народних депутатів лише на пред’явника; кошти, одержані від їх реалізації, спрямовуються до місцевих бюджетів чи позабюджетних фондів.

Переважно облігації внутрішніх місцевих позик випускаються з метою вирішення найболючіших соціальних проблем — житлових (у Донецьку, Чернівцях та інших містах), транспортних (у Києві, Харкові тощо). Ці облігації гарантуються комунальною нерухомістю.

Підбито підсумки муніципальної позики

У Харкові підбито підсумки першої муніципальної позики. Як повідомляє «Інтерфакс Україна», сума емісії становила 1,5 млн грн. (приблизно $793651). Річний дохід на місцеві цінні папери становив 72%. На прес-конференції, що відбулася, особливо підкреслювалося, що за той самий період жителі міста, які зберігали гроші у вигляді доларових заощаджень, втратили на кожні $10 по 20 копійок (1,90 грн. за $1 у січні 1996 р., проти 1,88 грн. у січні 1997 р.).

Позикові кошти першої муніципальної емісії розміщувалися протягом року в різноманітні місцеві проекти соціального характеру. Зокрема, на ці кошти було придбано п’ять словацьких автобусів «Каросса» та дванадцять мікроавтобусів «Мазда», котрі вийшли на найбільш напружені маршрути міста

День. — 1997. — 11 лют