library.if.ua

Аналіз регіональної економіки (2002)

7.1. Природно-ресурсний потенціал регіону та його соціально-економічна оцінка

Наявність природних ресурсів на території є чи не найголовнішою умовою розміщення продуктивних сил у регіоні. Структура природних ресурсів, розміри їх запасів, якість, ступінь вивченості і напрями господарського освоєння безпосередньо впливають на економічний потенціал регіону. Наявність багатих та ефективних природних ресурсів сприяє економічному розвитку і багато в чому визначає обґрунтованість і реальність планів і прогнозів соціально-економічного розвитку регіону. Вивчення природних ресурсів, з’ясування економічної ефективності їх територіального поєднання і раціонального використання являє одну з основних проблем регіональної економіки.

У цьому аспекті виникає ряд регіональних завдань, які потребують вирішення, а саме:

дослідження структури, масштабу, складу, економічної ефективності використання природних ресурсів у регіоні;

вивчення територіальних поєднань природних ресурсів і перспектив їх господарського освоєння з метою комплексного розвитку виробництва в економічних районах і з’ясування найефективніших схем освоєння і використання природних ресурсів;

економічна оцінка природних ресурсів та їх територіальне сполучення як у країні, так і в окремих регіонах;

прогнозування тенденцій розміщення і використання ресурсів відповідно до вимог науково-технічного прогресу.

Під час освоєння значних покладів природних ресурсів виникають крупні промислові центри, формуються господарські комплекси та економічні райони. Тобто природний потенціал району впливає на його ринкову спеціалізацію і місце в територіальному розподілі праці. Розташування, умови добування і характер використання природних ресурсів позначаються на складі і темпах регіонального розвитку.

В умовах розвитку ринкової економіки, яка передбачає існування різних форм власності (зокрема приватної) на природні ресурси, їх розподіл між користувачами і споживачами багато в чому залежить від кон’юнктури, що склалася на ресурсних ринках.

Поклади корисних копалин мають різний ступінь вивченості і точності оцінки. Залежно від їх господарського значення корисні копалини поділяють на дві групи:

балансові, або кондиційні. До них належать поклади, використання яких економічно доцільне в теперішній час і які задовольняють промисловим вимогам за якістю сировини і гірсько-технічними умовами експлуатації;

позабалансові, або некондиційні. До них відносяться поклади, використання яких зараз є економічно недоцільним внаслідок їх малої потужності, низького стану цінного компоненту, особливо складних умов експлуатації, необхідності застосування складних процесів переробки, але які надалі можуть бути об’єктом промислового освоєння.

Існує певна економічна класифікація природних ресурсів за рядом ознак. Залежно від того, для якої економічної сфери вони призначені, природні ресурси розрізняють як:

ресурси матеріального виробництва, в тому числі промисловості (паливо, метали, вода, деревина і т. ін.) і сільського господарства (ґрунти, вода для зрошення, кормові рослини, промислові тварини та ін.);

ресурси невиробничої сфери, в тому числі прямого споживання (питна вода, дикоростучі рослини і промислові тварини) і непрямого споживання (використання для відпочинку зелених насаджень, водоймищ і т. ін.).

За принципом вичерпності природні ресурси поділяються на вичерпні і невичерпні. В свою чергу, вичерпні природні ресурси можуть бути поновлюваними (рослини, ґрунти, вода, тваринний світ) і непоновлюваними (мінеральні ресурси). До невичерпних належать енергія сонця, вітру, проточних вод і т. ін.

За походженням і природними властивостями розрізняють: мінеральні ресурси (корисні копалини); земельні; водні; біологічні; кліматичні (сонячне тепло і світло, опади); ресурси енергії природних процесів (сонячне випромінювання, внутрішнє тепло землі, вітру і т. ін.).

За характером використання мінеральні ресурси поділяються на три групи:

паливно-енергетичні (нафта, газ, вугілля, торф, горючі сланці);

металорудні (руди чорних, кольорових, рідко земельних і кольорових металів);

неметалічні, або нерудні (апатити, фосфорити, різні солі, слюда, графіт, азбест, будівельна сировина).

Для економічного розвитку регіону особливо важливе значення мають саме мінеральні ресурси. Тому аналізу їх використання приділяється особлива увага. При їх економічній оцінці використовуються такі параметри:

масштаб родовища, який визначається його сумарними запасами;

якість корисної копалини, її склад і властивості, умови експлуатації;

потужність пластів та умови залягання;

господарське значення;

річний обсяг добування.

Також при аналізі природних ресурсів регіону визначається:

енергетична забезпеченість економіки регіону, структура енергетичних ресурсів, які використовуються (вугілля, природний газ, нафта, ядерне паливо);

мінерально-сировинна і паливна база регіону;

природні ресурси поверхні (земля, ліс, прісна вода);

природні умови регіону, які впливають на характер і форми їх економічного розвитку, структуру використання природних ресурсів, економіку і організацію виробництва в регіоні.

Серед природних ресурсів для забезпечення розвитку виробництва і життєдіяльності населення особливе значення мають паливно-енергетичні ресурси, головною особливістю яких є нерівномірність їх покладів на території країни. Внаслідок цього територіальне сполучення природних ресурсів та оптимальне їх використання в інтересах регіону являє собою складне комплексне завдання, вирішення якого можливе лише на основі вивчення багатьох природних, технічних та економічних факторів. Визначення основних напрямів усіх елементів природного комплексу має безпосереднє відношення до вдосконалення територіального планування і програмування, раціональної організації регіонального господарства.

Максимальне використання територіального сполучення природних ресурсів для формування оптимальної структури економіки регіону, з одного боку, дозволяє отримати найбільший господарський ефект, а з іншого, — забезпечити вирішення складної проблеми збереження природної рівноваги при дотриманні основних принципів регіонального природокористування.

Економічна оцінка територіального сполучення природних ресурсів має різні цілі залежно від розміру території і структури господарства регіонів. В умовах метарегіонів (країна, автономна республіка, економічні райони) економічна оцінка територіального сполучення природних ресурсів дозволяє виокремити головні напрями вдосконалення використання природного комплексу метарегіону з обліком ефективності територіального сполучення природних ресурсів, що впливає на виробничий обмін між метарегіонами.

У мікрорегіонах (області, райони) об’єктивне наукове обґрунтування використання територіального сполучення природних ресурсів, що склалося, або нового дозволяє найповніше використовувати територіальний природний комплекс для задоволення потреб регіональної економіки і зростання її ефективності.

Таким чином, ефективність економіки регіонів багато в чому залежить від правильного використання всього комплексу природних ресурсів у межах певної території.