Аналіз регіональної економіки (2002)

При оцінці природних ресурсів територіального комплексу (ТКПР) використовуються положення системного підходу, який розглядає його як єдину цілісну стабільну систему, а її кожний ресурс — як функціональну підсистему. В результаті такого тлумачення принципова формула оцінки кожного виду ресурсу, що входить до складу ТКПР, має вигляд:

Наведена формула є базовою. При обліку ефективності використання конкретного природного ресурсу звертається увага на певні особливості, які має даний ресурс. Так, оцінка ефективності сільськогосподарського угіддя як об’єкта природокористування визначається сумою річних диференціальних рент за весь період його експлуатації. Внаслідок цього економічна оцінка землі визначається як максимально можлива рента за рівнем кінцевих витрат, тобто:

Орієнтовно значення кінцевих витрат на продукцію сільського господарства можна визначити, виходячи з рівня роздрібних цін, що склалися на продовольчі товари і товари, які взагалі виробляються з сільськогосподарської сировини. У такому разі обов’язковим є коригування роздрібних цін з обліком державних дотацій, рівня цін на колгоспному ринку та експортно-імпортних цін, максимально приведених витрат на приріст виробництва даного виду сільськогосподарської продукції в регіоні, які передбачаються в прогнозному періоді.

Економічна оцінка лісових ресурсів залежить від їх народно-господарського значення. Початковим моментом оцінки при визначенні експлуатаційної цінності лісу мають бути сукупність усіх компонентів лісового біогеоценозу. До нього належать усі лісоземельні угіддя, що розглядаються як єдиний об’єкт природокористування, тобто разом узяті запаси деревини, ресурси побіжного лісокористування і лісова земля. Об’єктами оцінки мають виступати території, однорідні за лісорослинними і лісоексплуатаційними умовами.

Особливо складним моментом для оцінки лісових ресурсів є облік захисної цінності лісу. Ця проблема поки ще залишається невирішеною.

Економічна оцінка водних ресурсів є найскладнішою, що зумовлено їх різноманітною роллю в народному господарстві. Існує значна кількість методик їх оцінок, але основним став підхід, за якого визначається економічна ефективність від додаткової витрати одиниці водного ресурсу. При цьому за показник оцінки води передбачається використовувати значення ефекту, що виникає у кінцевого споживача води, тобто у споживача, який отримує найбільший ефект від використання води порівняно з усіма іншими її споживачами.

Величина ефекту в сфері водоспоживання визначається або у вигляді приросту прибутку від продукції, яка додатково реалізується, або у вигляді зниження витрат на її виробництво, які відносяться на одиницю води, що додатково витрачається. Передбачається, що об’єктом економічної оцінки є чиста вода. Якщо вода, що оцінюється, має домішки антропогенного або якого-небудь іншого походження в концентраціях, що перевищують встановлені норми, то значення оцінки води знижуються на величину витрат, необхідних для доведення чистоти води до встановлених норм. У разі, коли згадані витрати вищі за оцінку чистої води, то забруднена вода дістає негативну оцінку.

При оцінці водних ресурсів використовується така формула:

Для оцінки рекреаційних ресурсів характерні єдність, нерозривність їх соціальних і економічних аспектів. З урахуванням згаданої обставини може застосовуватися така формула:

Від оцінки окремих видів природних ресурсів і природних умов за їх елементами закономірно перейти до економічної оцінки всього територіального комплексу природних ресурсів регіону:

Необхідність урахування природоохоронного фактора при проведенні економічної оцінки ТКПР зумовлюється тим, що вирішення екологічних проблем в регіоні пов’язано зі збільшенням основних і обігових фондів, а також поточних витрат природоохоронного значення.

Економічна оцінка природних ресурсів з урахуванням екологічних, природоохоронних витрат являє собою багатостадійну ітерацію, виконану на єдиній методологічній основі, що передбачає наскрізний критерій фактора часу, варіантну і динамічну постановку даної проблеми.