library.if.ua

Фінансовий ринок (2001)

Тема 3. Інфраструктура фінансового ринку

Розвиток фінансового ринку неможливий без наявності розвинутої інфраструктури. Під інфраструктурою слід розуміти систему інститутів, які функціонують на фінансовому ринку.

Склад інфраструктури:

професійні учасники — торговці цінними паперами;

організатори торгівлі — фондові біржі та позабіржові фондові торговельні системи;

посередники в торговельних угодах — брокери та дилери;

посередницькі фінансові інститути — комерційні банки, небанківські депозитні установи, кредитні асоціації, спілки, ощадні інститути, страхові компанії, пенсійні фонди, фонди грошового ринку, інвестиційні компанії, інвестиційні фонди.

реєстратори цінних паперів;

депозитарії, клірингові депозитарії;

розрахунково-клірингові банки;

саморегулівні організації ринку цінних паперів;

інформаційно-аналітичні інститути.

В Україні поступово створюється інфраструктура ринку: функціонують шість фондових бірж, Позабіржова фондова торговельна система (ПФТС), створено широку мережу посередницьких інститутів, реєстраторів і зберігачів цінних паперів, діють депозитарій НБУ для державних цінних паперів, Національний депозитарій та Міжрегіональний фондовий союз (МФС) — для корпоративних цінних паперів.

Студент повинен зрозуміти, в чому полягає діяльність професійних учасників торгівлі, знати і розуміти ці види діяльності. З цією метою слід ознайомитися із Законом України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» (ст. 4 «Професійна діяльність на ринку цінних паперів»). Така діяльність досить різноманітна, починаючи з організації торгівлі, тобто здійснення цивільно-правових відносин з цінних паперів, до діяльності з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Потрібно з’ясувати значення посередництва на фінансовому ринку.

По-перше, посередники консолідують ризики, приймають на себе багато з них, насамперед ризик неповернення виданих позичок та виплати процентів у строк (дефолт).

По-друге, забезпечення деномінації заощаджень. Дрібні позички у посередника нагромаджуються поступово. Згодом на їх основі укладаються угоди з цінними паперами на більші суми.

По-третє, з другого положення випливає так званий «ефект масштабу» угоди: чим на більшу суму укладено угоду, тим нижчими виявляються адміністративні, консультаційні, юридичні та інші подібні витрати.

Посередник має кращий доступ і можливості придбати інформацію з широкого кола питань, які стосуються обігу цінних паперів.

Посередництвом між емітентами та інвесторами займається досить значна кількість фінансових інститутів, багато з яких мають власні функціональні обов’язки. Так, комерційні банки обслуговують свою клієнтуру, залучають грошові кошти на рахунки, надають позички на різноманітні строки. Але, окрім цього, вони на замовлення клієнтів купують і продають цінні папери, виплачують по них дивіденди та проценти. Або, наприклад, пенсійні фонди за своїм призначенням мають нагромаджувати кошти членів фонду для наступних виплат пенсій (за укладеним договором між адміністрацією фонду та його членами). Нагромаджені грошові вклади учасників вкладаються в цінні папери, і фонд отримує певні доходи. За своєю суттю операції фонду з цінними паперами являють собою спільне інвестування членів фонду.

Крім посередників, велику роль на фінансовому ринку відіграють організатори торгівлі — фондові біржі, а зі зростанням масштабів операцій — позабіржові фондові торговельні системи. В Україні організаторами торгівлі є також центри сертифікатних аукціонів. Потрібно знати, що ринок цінних паперів поділяється на організований та неорганізований. Організований ринок цінних паперів — це функціонуючі на ньому фондові біржі та позабіржові торговельні системи. Неорганізований ринок — укладання угод з цінних паперів поза біржею, найчастіше по телефону. В Україні тільки 5 % обігу цінних паперів припадає на організований ринок.

При вивченні теми слід особливу увагу звернути на проблеми, пов’язані зі створенням Національної депозитарної системи. В Україні сьогодні на передньому плані два завдання — створити систему обліку руху цінних паперів та забезпечити ліквідність фондового ринку. Ці проблеми практично поєднані зі створенням централізованої депозитарної системи та бездокументарної системи обігу цінних паперів. Відповідно до Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» від 10.12.97 структура Національної депозитарної системи складається з двох рівнів: нижнього — зберігачів, які ведуть рахунки власників іменних цінних паперів та реєстратори власників іменних цінних паперів, верхнього — Національний депозитарій України та депозитарії, які ведуть рахунки для зберігачів та здійснюють кліринг і розрахунки з цінних паперів.

Необхідно знати основні положення згаданого законодавчого акта.

По-перше, особливості передачі та реалізації права власності на цінні папери в Національній депозитарній системі.

По-друге, види депозитарної діяльності: зберігання та обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах, облік операцій клієнта, що стосуються цінних паперів; ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

По-третє, особливості електронного обігу цінних паперів.

Слід пам’ятати, що для здійснення кожного виду депозитарної діяльності потрібна ліцензія ДКЦПФР.

Необхідно також з’ясувати такі категорії, як зберігачі цінних паперів, реєстратори цінних паперів, кліринговий депозитарій і розрахунковий банк.

Значення інформації підвищується у всіх сферах економіки, в тому числі і на фінансовому ринку. Створюються інформаційно-аналітичні інститути, які видають різноманітні огляди, аналітичні записки, публікують статистичні дані про ціни, складають фондові індекси та рейтинги. Останні розраховуються також інвестиційними компаніями та фондовими біржами. Найпопулярнішим в Україні фондовим індексом є індекс ПФТС. Слід ознайомитися з методикою його обчислення.

Індекс розраховується на основі руху цін простих акцій:

які пройшли лістинг та включені до котирувального листка першого і другого рівнів;

з найбільшою кількістю зареєстрованих угод за умови, що ціна двосторонньої угоди повинна бути не менша за найкращу ціну купівлі та не вища за найкращу ціну продажу.

Базове значення індексу дорівнює 100. Індекс визначається методом вирахування середньої арифметичної.

Індекс ПФТС дістав міжнародне визнання. Україна включена до одного з індексів Міжнародної фінансової корпорації (IFC) — граничного індексу Frontier Index IFC. Частка України в індексі розраховується на основі руху цін на торгах ПФТС по компаніях, що входять до списків ПФТС. Слід відзначити, що включення України до міжнародного індексу свідчить про зацікавленість зарубіжних інвесторів фондовим ринком України.

Самостійна та індивідуальна робота

Дана тема вивчається студентом повністю самостійно. Для цього пропонується написання рефератів, організація колоквіуму та визначення індивідуальної роботи для студентів, які зацікавлені у поглибленому вивченні даної теми.

Пропонуються такі теми рефератів:

Тема 1. Професіональна діяльність на ринку цінних паперів

Рекомендована література:

Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» (ст. 4).

Мозговой О. Н. Фондовый рынок Украины. — К.: УАННП «Феникс», 1997. — С. 114—139.

Тема 2. Реєстри та реєстратори цінних паперів

Пропонується література:

Закон України « Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» (ст. 9).

Положення про порядок ведення реєстру власників іменних цінних паперів. Наказ ДКЦПФР від 01.04.96 № 58.

Про впорядкування діяльності з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів: Рішення ДКЦПФР від 26.05.98 № 60.

Про встановлення максимальних розмірів тарифів на оплату послуг реєстраторів: Рішення ДКЦПФР від 22.12.98 № 192.

Для студентів, що виконують магістерські дисертації за темами, присвяченими фінансовому ринку, пропонуються індивідуальні завдання.

Завдання 1. Підготувати розділ дипломної роботи або кілька параграфів на тему «Розвиток саморегулювання на фінансовому ринку».

План

Регулювання на фінансовому ринку, його значення, сутність та форми.

Саморегулівні організації професіоналів фондового ринку: причини виникнення.

Саморегулівні організації в США та Великобританії.

Саморегулівні організації в Україні.

Література:

Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» (ст. 17).

Положення про саморегулівну організацію на ринку цінних паперів: Рішення ДКЦПФР від 11.11.97 № 45.

Річні звіти ДКЦПФР за 1998 та 1999 рр.

Сутормина В. Н. Правовое обеспечение функционирования финансового рынка в Украине. — К.: НАУ, 1999. — С. 7—15; 71—74.

Тьюлз Дж. Т., Брэдли Э. С., Тьюлз Т. М. Фондовый рынок: Универ. учебник: Пер. с англ. — М.: ИНФРА-М, 1997. — С. 403—411.

Студентам, що володіють англійською мовою та бажають ознайомитися з посередниками на фінансовому ринку США, можна запропонувати такі теми:

1. Страхові компанії на фінансовому ринку США.

2. Пенсійні фонди на фінансовому ринку США.

Література:

1. Johnson H. J. Finansial Institutions and Markets. A Global Perspectivе. — Mc Graw-Hill Inc., 1993. — Р. 493—512.